За відсутності документів про наявний стаж роботи й неможливості одержання їх унаслідок браку архівних даних з інших причин, окрім неможливості їх одержання у зв’язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями, враховуючи специфіку пенсії у зв’язку з втратою годувальника, оскільки за її призначенням звертається непрацездатний член сім’ї померлого годувальника, який був на його утриманні, а не сам годувальник, трудовий стаж годувальника може бути встановлено на підставі показань не менше ніж двох свідків, які б знали годувальника за спільною з ним роботою на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, щодо якого вони підтверджують роботу.
09 серпня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу Головного управління
Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.04.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2021 у справі No 380/1772/21 за позовом ОСОБА_1, в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2, до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі – відповідач) щодо відмови у встановленні трудового стажу померлого годувальника ОСОБА_3 (одна з позовних вимог).
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
З 14.02.2017 на підставі заяви ОСОБА_2, ОСОБА_1 призначено пенсію у зв’язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове
державне пенсійне страхування».
При призначенні пенсії у зв’язку з втратою годувальника ОСОБА_1 враховано стаж померлого годувальника батька – ОСОБА_3 22 роки 10 місяців 23 дні та стаж
матері – ОСОБА_6 32 роки 10 місяців 09 днів.
Стаж роботи годувальника батька – ОСОБА_3 обчислено по вироблених людиноднях на підставі довідок від 14.02.2017 No 47, 48, виданих Архівним
відділом Стрийської районної державної адміністрації за період роботи ОСОБА_3
з 1970 по 1994 роки на підставі книг обліку розрахунків по оплаті праці. Оскільки
стаж роботи в колгоспі годувальника ОСОБА_3 є набагато більшим ніж з 1970 – 1994 роки та в пливає на розмір пенсії у зв’язку з втратою годувальника, опікун ОСОБА_2 двічі зверталась до Стрийського відділу обслуговування громадян
(сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській
області з приводу зарахування до трудового стажу періоду роботи батька у колгоспі, а саме 1953 – 1965 роки. При повторному зверненні опікун позивача для
підтвердження страхового стажу померлого годувальника ОСОБА_3 за період
роботи у колгоспі 1953 – 1965 долучила заяви свідків, які підтвердили спільну
роботу у колгоспі ім. І. Франка с. Завадів з померлими ОСОБА_3 що був їздовим у бригаді No 2, та копії їх трудових книжок.
На вказане звернення, відповідач листом від 25.08.2020 повідомив, що заслухати свідків та зарахувати до стажу період роботи ОСОБА_3 в колгоспі з 1953 по 1965 роки немає підстав, та послався на пункт 18 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності
трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою
Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року No 637 (далі – Порядок No 637), відповідно до якого відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи,
організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному
підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують
роботу заявника.
Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду, залишеним без змін
постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду, позовні вимоги було
задоволено частково.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що факт втрати пенсійної справи померлого годувальника ОСОБА_3 та відповідно і трудової книжки сторонами не заперечується.
Оскільки факт втрати пенсійної справи померлого годувальника ОСОБА_3 та відповідно і трудової книжки сторонами не заперечується, відповідно позивачка
мала право підтвердити трудовий стаж померлого годувальника (батька) на підставі показань не менше двох свідків, які б знали його по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони
підтверджують роботу годувальника.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
У разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, наявність
трудового стажу підтверджується Порядком No 637.
Твердження відповідача про те, що Порядком No 637 не передбачено
підтвердження стажу на підставі показань свідків померлій особі не заслуговує на увагу, оскільки виходячи зі специфіки пенсії у зв’язку з втратою годувальника, за її призначенням звертається непрацездатний член сім’ї померлого
годувальника, який був на його утриманні, а не сам годувальник.
Отже, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості
одержання їх внаслідок відсутності архівних даних з інших причин, окрім
неможливості їх одержання у зв’язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями, враховуючи специфіку пенсії у зв’язку з втратою годувальника, згідно якої за її призначенням звертається непрацездатний член сім’ї померлого годувальника, який був на його утриманні, а не сам годувальник, колегія суддів дійшла висновку, що трудовий стаж годувальника може бути установлено на підставі показань не менше двох свідків, які б знали годувальника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу.
Зважаючи на те, що пенсійна справа померлого годувальника ОСОБА_3 та трудова книжка були втрачені, а ОСОБА_5 та ОСОБА_8 підтвердили, що ОСОБА_3 у спірний період (1953 – 1965 роки) працював їздовим у бригаді No 2 колгоспу ім. І. Франка, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що відповідач безпідставно не врахував подані позивачем документи на підтвердження стажу померлого годувальника.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 9 серпня 2022 року у справі No 380/1772/21 можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/105649762.