Положення абзацу другого пункту 1 та пункту 4 Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2021 року № 1165, суперечать законам України, оскільки встановлюють не передбачений законом спеціальний порядок виплати нарахованих сум пенсії внутрішньо переміщеним особам, ставлять реалізацію права на їх отримання у залежність від бюджетних призначень та інших умов, не визначених законом, чим звужують зміст і обсяг гарантованого законом права на пенсійне забезпечення та порушують принцип рівності.
16 липня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу Кабінету Міністрів України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2026 року у справі № 320/60179/24 за позовом Особа_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи: Пенсійний фонд України, Міністерство соціальної політики України, про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта в частині.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Позов обґрунтовано тим, що позивачу, який має статус внутрішньо переміщеної особи, судовим рішенням відновлено виплату пенсії з 01 квітня 2017 року, однак заборгованість за минулий період йому виплачено лише частково – відповідно до Порядку виплати пенсій, не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2021 року № 1165 (далі – Порядок № 1165). Позивач просив визнати абзац другий пункту 1 та пункт 4 Порядку № 1165 протиправними та нечинними як такі, що обмежують його право на отримання нарахованої пенсії за минулий період, гарантоване статтею 46 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058-IV).
Рішенням окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою апеляційного адміністративного суду, позовні вимоги задоволено. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що нормативно-правовим актом, яким визначено здійснення пенсійних виплат за загальнообов’язковим державним пенсійним страхуванням, є Закон № 1058-IV.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Верховний Суд зазначив, що нормативно-правовим актом, яким визначено здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням, є Закон № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.
Водночас, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Проте оскаржуваними положеннями нормативно-правового акта визначено можливість встановлення КМУ порядку виплати заборгованості по виплаті пенсії, який не відповідає статті 46 Закону № 1058-IV. Унаслідок застосування спірних норм особа, якій державою вже визначено та нараховано відповідну суму пенсії, позбавляється можливості отримати її у повному обсязі та в розумний строк оскільки реалізація такого права ставиться у залежність від наявності бюджетних призначень, кількості інших осіб у черзі та інших факторів, які не пов’язані ані з фактом набуття права на пенсію, ані з розміром належних до виплати сум.
Отже, фактично Порядок № 1165 створює новий правовий режим виплати нарахованих сум пенсії, який не передбачений Законом № 1058-IV.
Крім цього, Закон № 1058-IV не містить делегування Кабінету Міністрів України повноважень встановлювати обмеження щодо розміру або строків виплати вже нарахованих сум пенсії чи визначати залежність таких виплат від бюджетного фінансування.
Верховний Суд підкреслив, що відсутність бюджетних коштів не може бути підставою для невиконання державою обов’язків щодо забезпечення гарантованих законом соціальних прав, а підзаконні акти не можуть звужувати зміст і обсяг прав, установлених законом, що узгоджується з послідовною правовою позицією Конституційного Суду України та практикою Європейського суду з прав людини щодо захисту права власності (майнового інтересу) на нараховані соціальні виплати.
Також Суд вказав, що встановлення для внутрішньо переміщених осіб спеціальних умов виплати вже призначених пенсій, які не передбачені законами України та не застосовуються до інших пенсіонерів, суперечить статтям 7 і 14 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», оскільки призводить до нерівного ставлення та фактично ставить реалізацію права на пенсійне забезпечення у залежність від статусу внутрішньо переміщеної особи, що законом прямо заборонено.
Враховуючи наведене, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що оскаржувані положення абзацу другого пункту 1 та пункту 4 Порядку № 1165 суперечать законам України, оскільки встановлюють не передбачений законом спеціальний порядок виплати нарахованих сум пенсії внутрішньо переміщеним особам, ставлять реалізацію права на їх отримання у залежність від бюджетних призначень та інших умов, не визначених законом, чим звужують зміст і обсяг гарантованого законом права на пенсійне забезпечення та порушують принцип рівності.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі № 320/60179/24 можна ознайомитися за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/138314143
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.