Про спори, що виникають через зміни в законодавстві щодо дозвільних процедур: суддя КАС ВС Володимир Кравчук

Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Володимир Кравчук узяв участь у Міжнародній конференції «Адміністративна процедура: нова сторінка у відносинах держави, громадян та бізнесу», під час якої обговорювалися питання застосування єдиних стандартів для суб’єктів владних повноважень при прийнятті ними рішень щодо прав чи обов’язків фізичних та юридичних осіб.

Про це повідомляє прес-служба Судової влади.

Суддя КАС ВС Володимир Кравчук під час сесії, присвяченої судовій практиці Верховного Суду, розповів про підхід касаційної інстанції при вирішенні правових спорів, що виникають через зміни в законодавстві щодо дозвільних процедур. Як приклад він навів справу № 803/1541/16, яку КАС ВС розглянув у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав. Конфлікт виник через те, що Кабінет Міністрів України змінив порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами – скасував норму, відповідно до якої за певних умов надавався дозвіл у разі геологічного вивчення без проведення аукціону. Позивач подав заяву на отримання такого спецдозволу ще під час попередньої редакції нормативно-правового акта, але нові норми стали чинними протягом 60-денного строку, коли проводилися адміністративні процедури для видачі такого спеціального дозволу. Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України відмовило в погодженні такого спецдозволу, посилаючись на зміну правового регулювання.

Ключовим питанням у цій справі було з’ясувати, яка редакція постанови КМУ № 615 «Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами» підлягає застосуванню до спірних правовідносин: та, що була чинною на час звернення особи із заявою про видачу дозволу, чи та, що стала чинною на час розгляду уповноваженим органом заяви про видачу дозволу і прийняття рішення.

Судова палата висловила позицію, що рішення суб’єкта владних повноважень у відповідній дозвільній процедурі прийнято за законодавством, що діяло на час прийняття рішення про надання чи відмову в наданні дозволу, а не на час подання заяви.