Будь-яке рішення суду завжди є неостаточним.
Про це заявив суддя Малиновського районного суду міста Одеси Олександр Гарський в інтерв’ю Ґрати.
Якщо сторона не погоджується з призначеним рішенням, є шлях оскарження: сказати, що це не вкладається у наше розуміння покарання, ми з цим не погоджуємося. Ми звичайні люди, і я можу помилятися, я помиляюся щодня. І якщо багато працюєш, припускаєшся ще більше помилок. Але якщо суддя уважно вивчить справу, він не припуститься помилок. Він сам з’ясує в людини, що той собою уявляє є і призначить йому покарання, яке дійсно його може змінити.
Важливо розуміти, що ти маєш владу майже як у Бога, бо тільки Бог у нашому розумінні може судити. А тут тобі дали право судити хто правий, а хто не правий. Один суддя до цього підійде розумно, інший може зловживати таким своїм правом. Адже це право судді, це імперативна влада судді.
Розумієте, якщо ми створюватимемо більше норм, які стримуватимуть суддів, це не принесе позитивних результатів. І зараз Кодекс досить стримуючий. Я вважаю, що якщо вже надали таку владу судді, слідчому, прокурору, то треба ще більше її розширювати, а не зменшувати, але розумно розширювати. І якщо держава не довіряє цим посадовцям, то змінюйте їх, ставте тих, кому ви довіряєте. Але створювати норми, які стримуватимуть реалізацію судової влади, це, на мою думку, велика помилка.
Безумовно, судити треба дуже виважено. Якщо ти засудиш невинного це набагато страшніше, ніж якщо випустиш винного. Тому що людина тоді зневіриться в правосудді і скаже: «Навіщо я дотримуватимуся правил?». Ми отримаємо ще гіршого злочинця, аніж просто звільнений. Той вже може зрозуміти: «Більше не буду, пощастило і слава Богу». А цей скаже: «Я дотримувався життя правил і мене засудили ні за що». Це ж несправедливо, і ми отримаємо ще найгіршу людину в суспільстві.
Якщо суддя зловживатиме своєю владою, це безумовно відторгатиметься як стороною захисту, так і суспільством. Потрібно бачити наслідки. Мені здається, треба пробувати потроху щось змінювати для того, щоб людей зробити добрішими. Я так десь підсвідомо хотів, щоб вони зрозуміли, що ми теж можемо ставитися по-людськи до обвинуваченого чи вже засудженого, але для цього треба мати якісь підстави. Не для кожного це можна застосувати. Якщо є для цього підстави, потрібно людині давати шанс, правосуддя має бути з людським обличчям. Це наше гасло.