Суддя Верховного Суду в Касаційному цивільному суді Василь Крат зазначив, що «compensare» (лат.) означає відшкодовувати або урівноважувати. По суті компенсація в приватному праві – це певні дії задля справедливого «урівноваження» майнової чи немайнової втрати (внаслідок, наприклад, завдання шкоди чи припинення повністю або частково певного суб’єктивного права) шляхом сплати особі грошей як загального еквіваленту всіх цінностей або передання їй будь-якого майна такого роду, якості та вартості, що дадуть змогу «залагодити» понесену втрату. На цьому акцентував КЦС ВС у постанові від 27 листопада 2024 року у справі № 201/13593/19.
Про це повідомляє Судова влада.
Василь Крат звернув увагу на свій параграф у монографії за ред. І. В. Спасибо-Фатєєвої «Трактат про компенсацію в праві». В ній ідеться, що в приватному праві «компенсація» є ширшим поняттям, ніж відшкодування шкоди, і застосовується у трьох випадках: як замінник відшкодування для невідновлюваних благ (здоров’я, честь, репутація), для відновлення втраченого інтересу та у зв’язку з припиненням суб’єктивного цивільного права. «І якщо ми звернемося до сфери авторського права, то побачимо, що саме там ця конструкція прижилася і протягом тривалого часу досить ефективно застосовується», – сказав доповідач.
Він проаналізував висновки, зроблені в постанові КЦС ВС від 17 січня 2024 року у справі № 308/7570/18-ц.
Фабула справи: авторка дисертації посилалася на те, що її автореферат було використано без дозволу та поза межами допустимих обмежень авторського права. На цій підставі вона просила суд визначити розмір компенсації за порушення як майнових, так і немайнових прав автора в мінімальному розмірі.
Суддя звернув увагу на такі моменти.
По-перше, в цій справі КЦС ВС застосував висновки Суд справедливості Європейського Союзу від 16 липня 2009 року у справі C‑5/08 «Infopaq International A/S проти Forening Danske Dagblades». Суд справедливості ЄС зазначив, що автор контролює використання свого твору через систему дозволів і отримує співмірну винагороду за його створення, при цьому будь-яка дія третьої особи щодо твору за замовчуванням потребує згоди автора – крім випадків правомірного використання без такого дозволу, прямо передбачених законом.
По-друге, суд розмежував допустиме цитування і плагіат. Цитування – вільне використання твору за умови обов’язкового зазначення імені автора та джерела запозичення; воно вважається найбільш значущим обмеженням авторського права і слугує підґрунтям для інших подібних обмежень. Плагіатом натомість є використання чужого твору або його частини без посилання на джерело, тобто без дотримання саме цієї умови правомірності.
По-третє, КЦС ВС врахував принципи приватного права: добросовісність, справедливість і розумність. Суд зазначив, що для визначення розміру компенсації за плагіат враховується, зокрема: факт порушення прав і яке саме порушення допущено; тривалість та обсяг порушень (одноразове чи багаторазове використання спірних об’єктів); принципи приватного права (добросовісність, справедливість, розумність).
Василь Крат акцентував, що суд не визначив вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані при визначенні розміру компенсації. «Тобто не виключено, що за певних фактичних обставин ті чи інші чинники можуть позначитися на розмірі компенсації», – сказав він.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.