Про судовий захист прав агробізнесу у справах за участю держави-агресора суддя ВС Віталій Уркевич

Сьогодні, в умовах повномасштабної війни російської федерації проти України, для системи правосуддя України найважливішим питанням є сприйняття на міжнародному рівні рішень національних судів у справах, відповідачем у яких визначено рф. Окрім цього, такі судові рішення використовуватимуться при формуванні міжнародного Реєстру збитків, завданих агресією рф проти України.

На цьому акцентував Секретар Великої Палати Верховного Суду Віталій Уркевич, повідомляє Судова влада.

Передусім Віталій Уркевич пояснив, що складним питанням є необхідність подолання українськими судами судового імунітету рф, який полягає в тому, що держава за відсутності згоди її компетентних органів не може бути залучена до участі у справі в національному суді іншої держави. Це закріплено, зокрема, у ст. 79 Закону України «Про міжнародне приватне право».

Доповідач нагадав про висновки Верховного Суду щодо судового імунітету країни-агресора. У постанові КЦС ВС від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19 ВС уперше сформулював висновок щодо неможливості посилання рф на свій судовий імунітет у справах, пов’язаних із завданням шкоди здоров’ю чи життю, якщо така шкода повністю або частково завдана на території держави суду та якщо особа, яка завдала шкоду, у цей час перебувала на території держави суду. ВС констатував, що після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено рф, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії росії, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.

Додаткове обґрунтування цієї позиції було викладене, наприклад, у постановах КЦС ВС від 18 травня 2022 року у справах № 428/11673/19 і № 760/17232/20-ц. За висновками ВС, підтримання юрисдикційного імунітету рф позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, а це несумісно з положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, під час розгляду справ за участю держави-агресора виникає процесуальне питання щодо визначення відповідача. Як зауважив спікер, необхідно усвідомлювати, що будь-яка держава є специфічним учасником правовідносин. Відповідно до висновків, викладених у постанові КГС ВС від 6 листопада 2023 року у cправі № 910/5699/23, у спорах про відшкодування шкоди, завданої державою (іноземною державою), на позивача покладено обов’язок зазначити, окрім безпосередньо держави, яка, за його твердженням, завдала йому шкоду, також орган (органи) відповідної держави, якого (яких) позивач зазначає порушником своїх прав. У справах про відшкодування шкоди, завданої військовою агресією рф, як відповідачів слід зазначати представницькі органи вказаної держави (Міністерство юстиції рф, Міністерство оборони рф).

У взаємозв’язку із цим постає ще одне нагальне питання – пошук способів інформування держави-агресора як відповідача про розгляд справи в українському суді. З моменту повномасштабного вторгнення Україна припинила дипломатичні відносини з країною-агресором, тому подання будь-яких судових документів до сторони відповідача дипломатичними каналами неможливе.

Секретар ВП ВС розповів, що в практиці господарських судів першої інстанції можна знайти такі варіанти повідомлення рф як відповідача, як-от: розміщення інформації про розгляд справи на офіційному вебсайті українського суду; направлення позивачами повідомлень на офіційні адреси компетентних органів рф; надсилання процесуальних документів відповідачу на адресу посольства рф у третій країні, де наявна така установа, за вибором позивача. Утім, зазначив доповідач, всі ці питання потребують подальшого обговорення.

Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.