Порядок звернення потерпілого чи іншої особи до страховика із заявою про здійснення страхового відшкодування є не досудовим порядком урегулювання спору, визначеним як обов’язковий у розумінні ст. 124 Конституції України, а позасудовою процедурою здійснення страхового відшкодування, яка загалом не виключає право особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування.
Обов’язок відшкодування шкоди, завданої ДТП, зокрема коли йдеться про вчинення злочину, передбаченого ст. 286 КК, обумовлений не порушенням певного договірного зобов’язання, а фактом спричинення шкоди майну, здоров’ю та життю людини. Потерпіла внаслідок ДТП не зобов’язана звертатися безпосередньо до страховика з метою вирішення питання страхового відшкодування, що не виключає право особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: місцевий суд визнав винуватим та засудив ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалено стягнути з АТ «Страхова компанія» (далі – АТ СК) на користь потерпілої ОСОБА_2 199 000 грн на відшкодування матеріальної шкоди, завданої протиправними діями обвинуваченого ОСОБА_1.
Апеляційний суд залишив без зміни вирок місцевого суду.
Позиція ККС: залишено без зміни рішення судів попередніх інстанцій.
Обґрунтування позиції ККС: колегія суддів ККС не встановила істотних порушень вимог кримінального процесуального законодавства.
У своїй касаційній скарзі представник цивільного відповідача АТ СК зазначає, що місцевий суд, частково задовольняючи позовні вимоги потерпілої ОСОБА_2 до АТ СК, не врахував, що потерпілою не було дотримано спеціальної процедури
позасудового отримання страхового відшкодування, яка передбачена ст. 35 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 No 1961-IV (далі — Закон No 1961-IV), згідно з якою остання мала звернутися до страховика з відповідною заявою про виплату страхового відшкодування, а не заявляти позов до суду, оскільки суд, на переконання представника, не має можливості досліджувати обставини страхового випадку та визначати розмір належного страхового відшкодування. При цьому представник стверджує, що, оскільки потерпіла із вказаною заявою до страхової компанії не звернулася, то страховик позбавлений можливості провести розслідування події (страхового випадку) та вирішити питання про здійснення страхового відшкодування, а тому вирок місцевого суду в частині часткового задоволення позовних вимог потерпілої до АТ СК є незаконним.
Указані доводи є безпідставними з огляду на таке.
Порядок звернення потерпілого чи іншої особи до страховика із заявою про здійснення страхового відшкодування є не досудовим порядком урегулювання спору, визначеним як обов’язковий у розумінні ст. 124 Конституції України, а позасудовою процедурою здійснення страхового відшкодування, яка загалом не виключає право особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування.
Обов’язок відшкодування шкоди, завданої ДТП, у тому числі, коли йдеться
про вчинення злочину, передбаченого ст. 286 КК, обумовлений не порушенням
певного договірного зобов’язання, а фактом спричинення шкоди майну, здоров’ю та життю людини.
З урахуванням наведеного доводи представника АТ СК про те, що потерпіла з метою вирішення питання страхового відшкодування повинна була подати
відповідну заяву безпосередньо до страховика, а не звертатися з позовом до суду, на переконання колегії суддів ККС, є необґрунтованими та безпідставними, а тому касаційна скарга в цій частині задоволенню не підлягає.
Детальніше з текстом постанови ВС від 19.05.2022 у справі No 389/807/20 (провадження No 51-34км22) можна ознайомитися за посиланням – https://reestr.court.gov.ua/Review/104443649
Окрема думка – https://reestr.court.gov.ua/Review/104443650
.