Про відсутність правових підстав для притягнення судового експерта до дисциплінарної відповідальності на основі Положення про комісію при Мінюсті

Закону, який би передбачав відповідальність експерта за вчинення дисциплінарного правопорушення під час здійснення ним експертної діяльності, немає. Положення про Центральну експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України та атестацію судових експертів No 301/5 з огляду на вимоги Конституції України не може підміняти закон, який би визначав склад правопорушення як підставу притягнення особи до дисциплінарної відповідальності та заходи державно-примусового впливу на його вчинення.

30 серпня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
адміністративного суду розглянув касаційну скаргу Центральної експертно-
кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України та Міністерства юстиції
України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня
2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2021 року у справі No 640/27721/20 за позовом ОСОБА_1 до Центральної
експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України, Міністерства
юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним і скасувати рішення від 31 серпня 2020 року No2 дисциплінарної палати
Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України
(далі – ЦЕКК) про притягнення до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді попередження.

В обґрунтування протиправності та безпідставності притягнення до дисциплінарної відповідальності позивач послався на відсутність повноважень у ЦЕКК розглядати питання дисциплінарної відповідальності судових експертів
державних спеціалізованих установ; відсутність підстав для відкриття
дисциплінарного провадження; відкриття дисциплінарного провадження на підставі скарги адвоката, який не підтвердив обсяг своїх повноважень;
адвокатом долучено до скарги висновок, який є процесуальним джерелом у кримінальному провадженні без обов’язкового дозволу органу досудового
розслідування на його розголошення (оприлюднення), що залишено поза увагою
ЦЕКК під час прийняття оскаржуваного рішення; порушення відповідачем
вимог Кримінального процесуального кодексу України щодо незаконного
втручання в проведення судової експертизи та порушення гарантій позивача як судового експерта; неврахування ЦЕКК того, що на день подання адвокатом
скарги питання допустимості висновку судом не вирішено; в оскаржуваному
рішенні не зазначено, за які конкретно порушення законодавства про судову
експертизу та/або методичних вимог під час проведення досліджень позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності, що відповідно до вимог пункту 1
розділу VI “Положення про Центральну експертно-кваліфікаційну комісію при
Міністерстві юстиції України та атестацію судових експертів” могло бути підставою для притягнення атестованих судових експертів до обраного ЦЕКК виду відповідальності; оскаржуване рішення не передбачено нормами закону є суб’єктивним баченням ЦЕКК; відповідачем не забезпечено неупередженого
розгляду питання про дисциплінарну відповідальність.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2021 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення дисциплінарної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України від 31 серпня 2020 року No2.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що до позивача було застосовано вид дисциплінарної відповідальності, який
визначений не законом України, а нормативно-правовим актом Міністерства
юстиції України, що не відповідає пункту 22 статті 92 Конституції України з урахуванням тлумачення, наданого Конституційним Судом України в Рішенні від 30 травня 2001 року No 7-рп/2001.

Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій – без змін.

ОЦІНКА СУДУ

Спірні правовідносини між сторонами склались з приводу оскарження рішення ЦЕКК про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Процедура притягнення судового експерта до дисциплінарної відповідальності визначено Положенням про Центральну експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України та атестацію судових експертів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2015 року No301/5, яке прийнято в розвиток статті 14 Закону України від 25 лютого 1994 року No4038-XII «Про судову експертизу».

Відповідно до статті 14 Закону No4038-XII судовий експерт на підставах і в порядку, передбаченими законодавством, може бути притягнутий до юридичної
відповідальності. Вказана стаття передбачає, що судовий експерт на підставах і в порядку, передбаченими законодавством, може бути притягнутий до юридичної відповідальності. Однак, ні в цій статті, ні в законі в цілому не передбачено діяння, які є дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Колегія суддів Верховного Суду зазначила, що відповідно до пункту 22 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади цивільно-
правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них. Як зазначено в правовій позиції Конституційного Суду України викладеній в рішенні від 30 травня 2001 року No7-рп/2001 (справа про відповідальність юридичних осіб):
«Наголошуючи на важливості гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина, Конституція України встановила, що склад правопорушення як підстава притягнення особи до юридичної відповідальності та заходи державно-
примусового впливу за його вчинення визначаються виключно законом, а не будь-яким іншим нормативно-правовим актом, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення, та бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (статті 58, 61, пункти 1, 22 частини першої статті 92 Конституції України).

Системний аналіз викладених конституційних положень дає підстави дійти
висновку, що за своїм змістом пункт 22 частини першої статті 92 Конституції
України спрямований не на встановлення переліку видів юридичної
відповідальності. Ним визначено, що виключно законами України мають
врегульовуватись засади цивільно-правової відповідальності (загальні підстави,
умови, форми відповідальності тощо), підстави кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності – діяння, які є злочинами, адміністративними
або дисциплінарними правопорушеннями (основні ознаки правопорушень, що утворюють їх склад), та відповідальність за них. У такий спосіб Конституція
України заборонила врегульовувати зазначені питання підзаконними нормативно-правовими актами та встановила, що лише Верховна Рада України у відповідному законі має право визначати, яке правопорушення визнається, зокрема, адміністративним правопорушенням чи злочином, та міру
відповідальності за нього».

Отже, на підставі вказаної статті Конституції України та рішення Конституційного Суду України підстави (засади) юридичної відповідальності, а в контексті спірних правовідносин дисциплінарної, мають врегульовуватися виключно законами України.

У цій справі позивача ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження відповідно до підпункту 1 пункту 13 Положення No301/5. Водночас, Закон No4038-XII не містить норми, де б визначались діяння, які є дисциплінарними правопорушеннями (основні ознаки правопорушень, що утворюють їх склад). Не містить таких норм і Положення No301/5 в частині визначення діянь, за вчинення яких експерт міг би притягуватись до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження.

З огляду на наведене, колегія суддів вказала, що суди першої та апеляційної
інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що відповідач застосував до позивача вид дисциплінарної відповідальності, який визначений не законом України, а нормативно-правовим актом Міністерства юстиції України, що не відповідає пункту 22 статті 92 Конституції України з урахуванням тлумачення, наданого Конституційним Судом України в рішенні від 30 травня 2001 року No7-рп/2001.

Відповідно до положень статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів (частина перша).
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України (частина друга вказаної статті). Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший
правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії
(частина четверта цієї статті). З огляду на наведене, суди попередніх інстанцій
обґрунтовано не застосували до спірних правовідносин підпункт 1 пункту
13 Розділу VI Положення No301/5, посилаючись на те, що вони не відповідають
вимогам пункту 22 статті 92 Основного Закону України та скасували спірне
рішення No2 дисциплінарної палати ЦЕКК від 31 серпня 2020 року про притягнення позивача як судового експерта до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження.

Водночас, суди правильно вказали на відсутність підстав для звернення з поданням до Верховного Суду на підставі абзацу другого частини четвертої статті
7 КАС України, з огляду на те, що до повноважень Конституційного Суду України
відповідно до статті 150 Конституції України не віднесено вирішення питання
конституційності правових актів Міністерства юстиції України.

Верховний Суд дійшов висновку, що в контексті спірних правовідносин приписи підпункту 1 пункту 13 Розділу VI Положення No301/5 не відповідають вимогам пункту 22 статті 92 Основного Закону України, оскільки не можуть бути предметом регулювання підзаконним нормативно-правовим актом, а отже не можуть застосовуватися. Відсутність належного правового регулювання в Законі No4038-XII підстав притягнення до дисциплінарної відповідальності та відповідальності експерта за такі діяння потребує внесення законодавчих змін.

Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 30 серпня 2022 року у справі No 640/27721/20 можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/105973863.