Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Борисюк І. Е., розглянувши у відкритому судовому засіданні, за участю представника Вінницької митниці Державної митної служби України Самсонюка Д.М. та захисника ОСОБА_1 – адвоката Малика О.В. справу про порушення митних правил, передбачених ч. 6 ст. 481 МК України, громадянином Німеччини ОСОБА_1, 25.03.1967 року народження, зареєстрованого за адресою: Київська область, Бучанський район, м. Ірпінь, вул. Лисенка, буд. 2К, паспорт громадянина Німеччини , –
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького міського суду Вінницької області від Вінницької митниці Державної митної служби України надійшла справа про порушення митних правил, передбачених ч. 6 ст. 481 МК України, ОСОБА_1.
01.10.2022 головним державним інспектором відділу митного оформлення «Автомобільний» митного поста «Дністер» Вінницької митниці Ткачуком В.В. було складено протокол про порушення митних правил № 0471/401000/22. Згідно даного протоколу було встановлено, що 13.06.2021 через пункт пропуску «Краківець-Корчова» відділів митного оформлення № 1-4 митного поста «Яворів» Львівської митниці громадянин Німеччини ОСОБА_1 ввіз на митну територію України причіп, реєстраційний номер Німеччини НАМОС942, ідентифікаційний номер – 02278103, в митному режимі «тимчасове ввезення до 1 року» з метою особистого користування. Станом на 01.10.2022 інформація щодо вивезення вказаного транспортного засобу за межі території України або поміщення його в іншій митний режим відсутня. Таким чином, громадянин Німеччини ОСОБА_1 перевищив встановлений ст. 380 МК України строк тимчасового ввезення транспортного засобу – причепу, реєстраційний номер Німеччини НАМОС942, VIN – 02278103, в режимі «тимчасове ввезення до 1 року», більше ніж на тридцять діб, тим самим вчинивши порушення митних правил, за що ч. 6 ст. 481 МК України передбачена адміністративна відповідальність.
З письмових пояснень ОСОБА_1, що містяться в матеріалах справи, вбачається визнання ним порушення встановлених законом строків тимчасового ввезення транспортного засобу – причепу на територію України. Однак, ОСОБА_1 зазначив, що у зв’язку із війною та тяжкою хворобою 12.04.2022 він вимушений був виїхати з території України. Причіп не зміг вивезти, оскільки не мав фізичної можливості дістатися до нього, так як він знаходився у м. Ірпінь.
Представник Вінницької митниці Державної митної служби України Самсонюк Д.М. в судовому засіданні підтримав позицію митного органу щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності передбаченої ч. 6 ст. 481 МК України в зв’язку з перевищенням ним встановленого ст. 380 МК України строку тимчасового ввезенням на митну територію України транспортного засобу.
Захисник ОСОБА_1– адвокат Малик О.В. вказав про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, посилаючись на перебування останнього в стані крайньої необхідності. У зв’язку із чим захисник просив закрити провадження у справі, підтримавши своє письмове клопотання, подане суду 03.01.2023.
Заслухавши пояснення представника митного органу, позицію та доводи захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Згідно із ч. 1 ст. 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 489 МК України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов’язана з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред’явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Судом встановлено, що транспортний засіб – причіп, реєстраційний номер Німеччини НАМОС942, VIN – 02278103, ввезено на митну територію України, 13.06.2021 через пункт пропуску «Краківець-Корчова» відділів митного оформлення № 1-4 митного поста «Яворів» Львівської митниці громадянином Німеччини ОСОБА_1 з метою особистого користування, у митному режимі «тимчасове ввезення до 1 року».
Відповідно до наявних форм обліку Вінницької митниці Державної митної служби України, інформація щодо вивезення громадянином Німеччини ОСОБА_1 вищевказаного транспортного засобу за межі митної території України або поміщення в інший митний режим станом на 01.10.2022 відсутня.
Відповідно до ч. 1 ст. 380 МК України, тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів.
Згідно ст. 103 МК України тимчасове ввезення це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.
Відповідно до ч. 6 ст. 380 МК України тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування повинні бути вивезені за межі митної території України з дотриманням строків, установлених відповідно до вимог цього Кодексу, або поміщені у митні режими відмови на користь держави, знищення або руйнування чи можуть бути оформлені для вільного обігу на митній території України за умови сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.
Таким чином, ОСОБА_1 перевищив строк тимчасового ввезення на митну територію України транспортного засобу – причепу, реєстраційний номер Німеччини НАМОС942, VIN – 02278103, більше ніж на 30 діб.
Згідно із ч. 6 ст. 481 МК України порушенням митних правил є перевищення строку тимчасового ввезення транспортних засобів особистого користування та транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України більше ніж на тридцять діб, а так само втрата цих транспортних засобів, у тому числі їх розкомплектування, що відповідно, тягне за собою адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до положень МК України, а в частині, що не регулюється ним, – відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Згідно із ст. 16 КУпАП іноземці і особи без громадянства, які перебувають на території України, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах з громадянами України.
Заслухавши пояснення представника митного органу, захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, суд дійшов до переконання в тому, що ОСОБА_1 винний у скоєнні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 6 ст. 481 МК України.
Особі, яка вчинила адміністративне правопорушення, має бути призначено стягнення, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових правопорушень. Відповідно до принципів співмірності та індивідуалізації покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій.
В свою чергу справедливість, як одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
Водночас, статтею 17 КУпАП передбачено, що особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.
Положеннями ст. 18 КУпАП визначено, що не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Підставою крайньої необхідності є небезпека інтересам, які охороняються адміністративним законодавством. Ця небезпека може бути викликана: 1) протиправними діями людини: 2) діями тварин; 3) природними явищами; 4) джерелом підвищеної небезпеки (технічними та транспортними засобами) тощо. Крім того, крайню необхідність можна визнати правомірною лише при наступних обставинах (ознаках):
- – небезпека не може бути усунена іншим шляхом, окрім як заподіяння шкоди, тобто крайня необхідність є єдиним засобом захисту від небезпечних дій;
- – при крайній необхідності шкода завдається не джерелу небезпеки, а інтересам третіх осіб;
- – шкода, яка заподіюється при крайній необхідності, повинна бути меншою, ніж та, яка попереджена.
24.02.2022 у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який надалі продовжувався і наразі триває.
В ході розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 на час оголошення в Україні воєнного стану проживав за місцем своєї реєстрації – у м. Ірпінь Бучанського району Київської області, там же, відповідно, знаходилось і його майно, зокрема рухоме.
Загальновідомим для українського народу є той факт, що у рамках наступу на Київ російські війська, починаючи з 24.02.2022, прагнули одержати контроль над м. Ірпінь, м. Буча та м. Гостомель. У зв’язку з інтенсивністю наступу на м. Київ, Київська обласна державна адміністрація назвала м. Бучу, а також м. Ірпінь, м. Гостомель, трасу М06 та Вишгород найнебезпечнішими місцями Київської області.
Водночас, строк вчинення покладених МК України на ОСОБА_1 обов’язків (до 13.06.2022), охоплював період вищевказаних обставин. Однак, як вбачається із письмових пояснень і ОСОБА_1, і його захисника, які містяться в матеріалах справи, ОСОБА_1 у зв’язку із вищевказаними обставинами, через обґрунтовану небезпеку, зокрема, своєму життю, поспіхом вимушений був покинути із родиною місце свого проживання після 05.03.2022, до якого перебував в підвалі сусіда.
Широкомасштабні воєнні дії російської федерації після 24.02.2022 призвели до загибелі людей, збитків, ушкоджень і руйнувань, що також є загальновідомим фактом, що в свою чергу не підлягає доказуванню.
Крім того, як вбачається із довідки № 2024/02.0-7.1, виданої 28.02.2022 Торгово-промисловою палатою України, остання засвідчує і підтверджує, що військова агресія російської федерації проти України, яка стала підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022, є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), які з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об’єктивними.
Також з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 12.04.2022 виїхав за межі території України – до Німеччини і з 17.04.2022 перебував на лікуванні у клініці, де його терміново двічі було прооперовано.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.
З моменту ратифікації Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод Держава Україна та її органи влади взяли на себе зобов`язання визнати юрисдикцію Європейського Суду з прав людини, керуватись його рішеннями та при вирішенні будь-якого питання діяти через призму визнання людини та її прав та свобод найвищою цінністю.
Отже, дії ОСОБА_1, за які хоч і передбачена МК України адміністративна відповідальність, були вчинені ним з метою усунення небезпеки, яка загрожувала, зокрема його правам і свободам, власності, життю та здоров’ю, і ця небезпека, за даних обставин, не могла бути усунута іншими засобами, а заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода, а тому такі дії вчинені ним в стані крайньої необхідності. Відповідно в розумінні положень ст. 18 КУпАП така дія не є адміністративним правопорушенням.
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законів.
Крім того, формулювання абз. 1 ст. 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з’ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (ст. 280 КУпАП).
Таким чином, враховуючи вищевикладене, провадження у справі про правопорушення митних правил ОСОБА_1 підлягає закриттю у зв’язку із вчиненням останнім дій у стані крайньої необхідності.
Враховуючи положення ст. 401 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Згідно із ч. 1 ст. 520 МК України витрати у справі про порушення митних правил відшкодовуються особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення.
Оскільки до ОСОБА_1 адміністративне стягнення не застосовується, а провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, підстави для справляння судового збору з нього, а також інших витрат у справі про порушення митних правил, відсутні.
На підставі вищевикладеного та керуючись Конституцією України, ст.ст. 1, 7, 9, 16-18, 23, ч. 1 ст. 401, ст.ст. 245-249, 251-252, 268, 277, 279, 280, 283-285, 287-289, 294 КУпАП, ст.ст. 3, 103, 318, 366, 380, 458-462, 465-467, ч. 6 ст. 481, ст.ст. 486-489, 495, 497, 522, 524-529 МК України, суд –
ПОСТАН ОВИВ:
Провадження у справі про правопорушення митних правил відносно ОСОБА_1 за ч. 6 ст. 481 МК України – закрити у зв’язку із вчиненням дій особою у стані крайньої необхідності.
Постанова суду може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи або митним органом, який здійснював провадження у цій справі, протягом десяти днів з дня її винесення до Вінницького апеляційного суду.