Про зобов’язання подати декларацію про валютні цінності та інше майно, яке перебуває за межами України

Якщо товар був імпортований на територію України без передоплати, тобто на умовах відстрочення платежу, а не відстрочення поставки, то в такому разі відсутня господарська зовнішньоекономічна операція, умови здійснення якої визначені статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Якщо кошти перераховані за товар, вже імпортований в Україну, а валютні цінності за договорами не перебували за межами України, то платник не має обов’язку подавати декларацію про валютні цінності та інше майно, яке перебуває за межами України.

15 листопада 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
адміністративного суду розглянув касаційні скарги Товариства з обмеженою
відповідальністю «БАЗ» та Головного управління Державної податкової служби в Одеській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної
податкової служби України, на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року у справі No 815/4241/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БАЗ» до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Платник перерахував нерезиденту кошти відповідно до договорів переведення
боргу, згідно з якими платник став новим боржником, після чого банк зняв операції з валютного контролю. Контролюючий орган за результатами проведення перевірки платника встановив нереальність господарських операцій платника з контрагентами з огляду на непідтвердження руху товару, зокрема, по ланцюгу постачання, відсутність доказів транспортування і зберігання товару, а також порушення вимог валютного законодавства. Платник указав, що господарські операції із контрагентами є реальними, а щодо недотримання вимог законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності під час укладання договорів про переведення боргу за імпортними контрактами були зроблені на підставі помилкового трактування положень статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Одеський окружний адміністративний суд задовольнив позов. Суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність доводів контролюючого органу про порушення валютного законодавства, а також що операції між платником та його контрагентами були реальними, фактично проведені та належним чином
документально оформлені з дотриманням вимог, визначених Податковим кодексом України для формування показників податкової звітності.

Одеський апеляційний адміністративний суд скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нову постанову, якою частково задовольнив позов. Суд
апеляційної інстанції дійшов висновку, що первинними документами спростовуються виявлені під час перевірки платника податків порушення положень законодавства у взаємовідносинах між контрагентами, а контролюючий орган не довів порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Водночас суд дійшов висновку про нереальність деяких господарських взаємовідносин.

Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а оскаржуване судове рішення – без змін.

ОЦІНКА СУДУ

Коли кошти перераховані за товар, вже імпортований в Україну, а валютні цінності за договорами не знаходились за межами України, то платник не має
обов’язку подавати декларацію про валютні цінності та інше майно, яке перебуває за межами України.

Якщо товар був імпортований на територію України без передоплати, тобто на умовах відстрочення платежу, а не відстрочення поставки, то в такому разі
відсутня господарська зовнішньоекономічна операція, умови виконання якої визначені статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Вимоги Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» і статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року No 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» щодо декларування валютних цінностей та іншого майна резидентів, яке перебуває за межами України, мають на меті забезпечити банкам інформацію про наявні валютні цінності та іншого майна резидентів, яке перебуває за межами України,
зокрема, як передоплата за товар, ще не поставлений до України.

Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 15 листопада 2022 року у справі No 815/4241/16 можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/107353295.