Наявність дозволів і декларації про завершення будівництва не виключає самозахоплення землі за ч. 4 ст. 197-1 КК

Дії особи, яка побудувала торговельні приміщення на підставі відповідних дозвільних документів без порушень будівельних норм і правил, однак частина їх була споруджена на земельній ділянці прибережної захисної смуги, яка не належала особі й не була відведена їй для цієї мети, охоплюються диспозицією ч. 4 ст. 197-1 КК. Сама по собі наявність затвердженого проєкту та подана до контролюючих органів декларація про завершення будівництва не свідчать про відсутність у діях особи об’єктивної сторони складу цього кримінального правопорушення

Обставини справи

обвинувачена шляхом залучення випадкових робітників, яких не ставила до відома про свої наміри, побудувала на належній їй земельній ділянці, площею 0,1497 га, торговельне приміщення, загальною площею 719,7 м2. Однак частина побудованої нежитлової будівлі (площею 0,0060 га) розташована поза межами належної їй земельної ділянки та знаходиться в межах прибережної захисної смуги (водоохоронної зони) на самовільно зайнятій суміжній земельній ділянці, що належить територіальній громаді.

Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: суди попередніх інстанцій визнали винуватою і засудили обвинувачену за ч. 4 ст. 197-1 КК.

У касаційній скарзі захисник зазначає, що оскільки побудовані підзахисною торговельні приміщення повністю відповідали проектній документації на будівництво, а прийнята декларація про завершення будівництва не містила зауважень контролюючих органів, то у її діях відсутня об’єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК. Стверджує, що обвинувачена не володіла інформацією про те, що придбаний нею житловий будинок та земельна ділянка знаходяться в межах водоохоронних зон чи захисних смуг.

Позиція ККС: залишено без зміни рішення судів попередніх інстанцій.

Обґрунтування позиції ККС

колегія суддів ККС вказала, що основним безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК, є право власності на землю, водночас обов’язковим додатковим об’єктом – є порядок будівництва будівель чи споруд. Вказаний порядок мав би визнаватись основним безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК, якби у цій нормі фігурувало лише самовільне будівництво не у зв’язку із самовільним зайняттям земельної ділянки. Проте відповідно до чинної редакція ст. 197-1 КК ключовим є самовільне зайняття земельної ділянки. Самовільне будівництво нерозривно пов’язане з порушенням прав на землю і свідчить про більшу небезпеку діяння, караного за ч. 4 ст. 197-1 КК, адже особа, яка його вчиняє, ставить себе на місце власника (землекористувача), реалізуючи право останнього на забудову земельної ділянки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 376 ЦК житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Зі змісту вказаної норми цивільного законодавства вбачається, що законодавець встановлює три самостійні підстави уважати будівництво самочинним:

  • 1) нерухоме майно збудовано або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети;
  • 2) будівництво вчиняється (вчинялося) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту;
  • 3) нерухоме майно будується (побудовано) з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Тобто для того, аби будівництво було самочинним достатньо однієї з цих трьох умов.

За таких обставин, побудовані обвинуваченою торговельні приміщення, хоч і здійснювалися на підставі відповідних дозвільних документів і судами не було встановлено порушень нею будівельних норм і правил, однак частина вказаних приміщень була споруджена на земельній ділянці прибережної захисної смуги, яка не належала обвинуваченій і не була відведена їй для цієї мети, що і охоплюється диспозицією ч. 4 ст. 197-1 КК.

Порядок ведення будівництва є додатковим об’єктом злочину, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК, тому сама по собі наявність затвердженого проекту та подана до контролюючих органів декларація про завершення будівництва не свідчить про відсутність у діях обвинуваченої об’єктивної сторони складу вказаного кримінального правопорушення, оскільки її дії були направленні саме на самовільне зайняття чужої земельної ділянки, яка належить територіальній громаді, шляхом самовільного будівництва на ній, і зазначені дії є посяганням на основний безпосередній об’єкт – право власності на землю.

У контексті наведеного місцевий суд у своєму рішенні слушно зауважив, що, дійсно, за певних обставин відсутність зауважень до декларації про готовність об’єкта до експлуатації, може вказувати на недотримання контролюючими органами відповідних положень Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затвердженого Постановою КМУ від 13.04.2011 № 461 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), однак вказане не спростовує наявності в діях обвинуваченої складу інкримінованого їй кримінального правопорушення, адже відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Урахувавши зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що саме обвинувачена та під її контролем було здійснено будівництво торговельних приміщень за межами належної їй земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги р. Хорол, а проект будівництва та технічний паспорт на будівлю розроблялися саме на замовлення останньої та вочевидь за заявленими нею параметрами. Саме обвинувачена, як власник земельної ділянки, була відповідальна за збереження межових знаків належної їй землі, генеральним підрядником будівництва та відповідальною за основні його процеси, у тому числі формування фундаменту та стін майбутньої будівлі.

Постанова колегії суддів Третьої судової палати ККС ВС від 25.05.2026 у справі № 581/871/23 (провадження № 51-4048км25) https://reyestr.court.gov.ua/Review/137027944

Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.