Перехід права власності на предмет застави до іншої особи, у тому числі добросовісне набуття майна, не припиняє заставу, якщо основне забезпечене зобов’язання залишається невиконаним. Водночас суд зобов’язаний перевірити доводи про знищення предмета застави, оскільки загибель заставленого майна є однією з підстав для припинення застави відповідно до статті 28 Закону України «Про заставу» та пункту 2 частини першої статті 593 ЦК України
27 травня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу АТ «Державний ощадний банк України» у справі за позовом ОСОБА_1 до Бахмутської міської ради Донецької області та АТ «Державний ощадний банк України» про зняття заборони на відчуження нерухомого майна та виключення записів з державних реєстрів.
Позивач обґрунтовувала вимоги тим, що є власницею квартири у м. Бахмуті, придбаної у 1999 році, однак під час оформлення компенсації за пошкоджене або знищене внаслідок бойових дій житло виявила наявність архівного запису про заборону відчуження, накладену у зв’язку з кредитними зобов’язаннями попереднього власника.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, позов задовольнив, мотивуючи тим, що позивач є добросовісним набувачем квартири, не має зобов’язань перед банком, а кредитор тривалий час не вчиняв дій щодо стягнення заборгованості.
ВС не погодився з такими висновками, скасував судові рішення, справу передав на новий розгляд, зазначивши, що застава є способом забезпечення виконання зобов’язання, за яким кредитор має право у разі невиконання боржником забезпеченого зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави переважно перед іншими кредиторами (ст. 572 ЦК України, ст. 1 Закону України «Про заставу»).
Перехід права власності на предмет застави до іншої особи не припиняє заставу за умови невиконання забезпеченого зобов’язання. Добросовісне набуття майна саме по собі не є підставою для припинення обтяження чи зняття заборони відчуження (статті 16, 17, 24 Закону України «Про заставу»).
Суди попередніх інстанцій не врахували, що основне зобов’язання за кредитним договором не виконане, а застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи.
Водночас ВС звернув увагу, що позивач також посилалася на знищення квартири внаслідок бойових дій, що перешкоджає реалізації права на компенсацію. Цим доводам суди належної оцінки не надали.
ВС наголосив, що суди зобов’язані перевіряти доводи про знищення або втрату предмета застави, оскільки відповідно до ст. 28 Закону України «Про заставу» та п. 2 ч. 1 ст. 593 ЦК України загибель (втрата) предмета застави є самостійною підставою припинення застави.
Детальніше з текстом постанови ВС від 27 травня 2026 року у справі № 212/3248/25 (провадження № 61-12889св25) можна ознайомитися за посиланням –https://reyestr.court.gov.ua/Review/136946266.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.