Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду постановою від 10 червня 2026 року у справі № 390/2226/24 (провадження № 61-15529св25) встановив, що касаційна скарга, подана в інтересах відповідача адвокатом Наталією Сюр, обґрунтовує підставу касаційного оскарження посиланнями на постанови Верховного Суду, яких частково не існує, а частково існують, але стосуються зовсім інших спорів і не містять приписуваних їм правових висновків. Сама справа стосується цивільного спору про встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу та поділ спадкового майна — обставина, яка є лише фоном для головного, професійно значущого висновку постанови.
Що саме виявив Суд
У касаційній скарзі адвокат Сюр послалася на понад два десятки постанов Верховного Суду як на підставу касаційного оскарження за пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України — застосування норми права без урахування усталеної практики. Перевіряючи ці посилання, колегія суддів встановила:
«Постанови Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 199/5694/17-ц (провадження № 61-24322св20) не існує, як і справи з таким номером чи касаційного провадження».
«Постанови Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 522/19153/17 не існує, справа з таким номером є справою про адміністративне правопорушення за наслідками порушення Правил дорожнього руху […], Верховний Суд не розглядав».
Аналогічно Суд встановив: постанови від 4 листопада 2021 року у справі № 161/12276/19 не існує (справа з таким номером — про визнання фізичної особи недієздатною, залишена без розгляду місцевим судом); постанови від 18 травня 2022 року у справі № 752/24735/19 не існує (номер належить справі про адміністративне правопорушення); постанови від 9 лютого 2023 року у справі № 127/9870/21 не існує взагалі. Ще в кількох випадках постанови існують, але не містять висновків, які їм приписала скарга, — зокрема постанова Великої Палати від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 вирішувала виключно питання юрисдикції, а не зміст спору, про який ідеться в скарзі.
Підсумок Суду сформульовано без застережень: «зазначені у касаційній скарзі номери вказаних справ, дати ухвалення постанов та/або висновки є вигаданими, відповідно, посилання на сформовані висновки Верховного Суду — неправдивими».
Позиція адвоката: використання ШІ не заборонене процесуальним законом
Особливої ваги справі надає те, що сторона захисту не заперечувала сам факт розбіжностей, а зайняла принципову позицію. У запереченнях, поданих адвокатом Сюр 28 січня 2026 року на відзиви інших учасників справи, заявник «підтверджує позицію, висловлену в касаційній скарзі, та зазначає, що використання технологій штучного інтелекту (ШІ) під час підготовки касаційної скарги не заборонено цивільним процесуальним законодавством».
Це твердження саме по собі є правильним: чинне процесуальне законодавство дійсно не містить прямої заборони на використання ШІ-інструментів у підготовці процесуальних документів. Але Верховний Суд у цій постанові чітко розмежував два різні питання — правомірність використання ШІ як інструменту та відповідальність за недостовірність поданої суду інформації незалежно від способу її підготовки.
Правова кваліфікація Суду
Ключовий висновок постанови сформульований як самостійна, не прив’язана до конкретного способу генерування тексту правова позиція: «Подання до суду недостовірної інформації, зокрема посилань на неіснуючі постанови та/або правові позиції Верховного Суду як підстави касаційного оскарження […], становить порушення принципу добросовісності користування процесуальними правами, закріпленого у статті 44 ЦПК України, незалежно від способу підготовки цієї інформації».
Далі Суд зробив висновок, що прямо стосується професійної відповідальності представника: «Подання до суду процесуальних документів, згенерованих ШІ, за відсутності фахової перевірки, свідчить про неналежне виконання професійних обов’язків і недобросовісне користування учасником справи процесуальними правами, що може бути кваліфіковано як вияв неповаги до суду». Колегія суддів прямо зазначила, що дії представника заявника «містять ознаки зловживання процесуальними правами та неналежного виконання професійних обов’язків».
Постанова не містить рішення про направлення матеріалів до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури — цей висновок сформульований у мотивувальній частині як правова оцінка поведінки представника в межах цього провадження, а не як самостійне процесуальне рішення з дисциплінарними наслідками.
Це не перший подібний випадок
Верховний Суд прямо вказав на власну усталену практику з цього питання, пославшись на «аналогічні висновки», викладені в ухвалах Верховного Суду від 15 січня 2026 року у справі № 240/14153/24, від 3 лютого 2026 року у справі № 340/2365/25, та постанові Верховного Суду від 8 квітня 2026 року у справі № 912/2122/23. Це означає, що до червня 2026 року в українській судовій практиці вже сформувався визначений підхід до посилань на ШІ-згенеровані, але неперевірені джерела — і ця постанова є черговим, а не першим його застосуванням.
Наслідок для сторони: скарга частково задоволена — але не завдяки вигаданим посиланням
Показовий нюанс справи: попри встановлений факт подання недостовірних посилань, касаційна скарга ОСОБА_5 була частково задоволена — але на іншій, повністю самостійній підставі, що не мала жодного стосунку до вигаданих постанов. Верховний Суд встановив, що суди першої та апеляційної інстанцій помилково визнали спільною сумісною власністю земельну ділянку, набуту спадкодавцем у порядку безоплатної приватизації до набрання чинності законодавчими змінами 2011 року, і в цій частині ухвалив нове рішення про відмову в позові. Тобто закиди щодо недостовірності посилань не завадили суду окремо перевірити змістовно обґрунтовані аргументи тієї самої скарги і задовольнити їх там, де вони виявилися слушними, — професійна недбалість в оформленні одних доводів не «заразила» оцінку інших.
Читайте також на ADVOKAT POST
- Коли про ШІ можна не повідомляти: як Верховний Суд формує правила використання штучного інтелекту— формування судової практики щодо меж і умов використання ШІ в підготовці процесуальних документів.
- Про Штучний інтелект в адвокатурі та правосудді: етика, регулювання, межі застосування — підсумки круглого столу в НААУ.
Джерела
- Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.06.2026 у справі № 390/2226/24 (провадження № 61-15529св25) (повний текст надано користувачем)
- Цивільний процесуальний кодекс України, статті 44, 389, 400
- Ухвали Верховного Суду від 15.01.2026 у справі № 240/14153/24, від 03.02.2026 у справі № 340/2365/25; постанова Верховного Суду від 08.04.2026 у справі № 912/2122/23
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.