Протокол слідчої дії не може бути визнаний недопустимим доказом лише на підставі того, що КПК не передбачає обов’язкового залучення підозрюваного до участі у слідчому експерименті

За вироком суду першої інстанції, залишеним апеляційним судом без змін, ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 125 КК.

Захисник у касаційній скарзі серед іншого стверджував, що протокол проведення слідчого експерименту є недопустимим доказом, цю слідчу дію було
проведено за відсутності підозрюваної.

За результатами касаційного розгляду ВС залишив оскаржувані судові рішення без змін. Перевіряючи доводи захисника про недопустимість як доказу протоколу слідчого експерименту, колегія суддів зважає на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення,
слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення
дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

Згідно із ч. 3 ст. 240 КПК до участі в слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник.

Частиною 6 ст. 240 КПК передбачено, що за результатами проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор складає протокол за вимогами цього Кодексу. Крім того, у протоколі докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, слідчий експеримент було проведено у присутності потерпілої, понятих, а також судово-медичного
експерта та спеціаліста. При цьому зауважень або скарг від учасників слідчої дії
не надходило.

Згідно з вироком місцевий суд, врахувавши вказані обставини та дослідивши
протокол слідчого експерименту, встановив, що зазначений процесуальний
документ у повній мірі відповідає вимогам закону, слідчу дію проведено у присутності понятих з дотриманням процедури, визначеної кримінальним
процесуальним законодавством, та дійшов висновку про наявність усіх підстав
для взяття його до уваги.

При цьому суд зауважив, що ОСОБА_1 не визнавала своєї вини під час
досудового слідства та скористалася своїм правом не давати показання, а тому
проведення слідчого експерименту за її участю з метою встановити, як відбувалося заподіяння нею тілесних ушкоджень потерпілій, не було доцільним.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що доводи захисника про
недопустимість як доказу протоколу слідчого експерименту є безпідставними,
оскільки зазначену слідчу дію проведено з дотриманням вимог КПК, а обов’язковість залучення до участі у слідчому експерименті підозрюваної
законодавством не передбачено.

Разом із цим твердження захисника про вчинення кримінального правопорушення особою чоловічої статі, виходячи із таблиць ілюстрацій до вказаного протоколу слідчого експерименту, є неспроможними, оскільки
слідчий експеримент проводився за участю статиста, стать якого в даному
випадку не має жодного значення.

Детальніше з текстом постанови ВС від 08.04.2019 у справі No 671/962/18 (провадження No 51-4946км19) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/88739687