29 січня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» (далі – ТОВ «ФК «Приватні інвестиції») про визнання припиненими кредитного договору та договору іпотеки.
Позов ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що між ОСОБА_2 (позичальник) та ВАТ «Кредобанк» укладено кредитний договір. З метою забезпечення виконання зобов’язань позичальника за кредитним договором між ВАТ «Кредобанк» та ним укладено договір іпотеки. Крім цього, між ВАТ «Кредобанк» та ОСОБА_2 укладено додатковий договір до кредитного договору, внесено зміни та доповнення до кредитного договору шляхом укладення його в новій редакції. Оскільки між сторонами був укладений новий кредитний договір, первинний кредитний договір припинено, тому ОСОБА_1 вважав, що припинено і додаткові зобов’язання, пов’язанні з кредитним договором, зокрема договір іпотеки.
Рішенням міського суду позов задоволено у зв’язку з тим, що внаслідок укладення додаткового договору до кредитного договору шляхом внесення змін та доповнень до нього відбулася новація,зобов’язання за первинним кредитним договором припинилися і право на іпотеку також є припиненим.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано,у задоволенні позову відмовлено.
Верховний Суд залишив без змін постанову апеляційного суду з огляду на таке.
Зі змісту статті 604 ЦК України вбачається, що ознаками новації є:спосіб припинення зобов’язання; вона можлива лише між тими самими сторонами;є двостороннім правочином (договором); нове зобов’язання пов’язане з попереднім і спрямоване саме на заміну первісного зобов’язання новим, а не на зміну цього зобов’язання.
До умов новації належать такі: нове зобов’язання повинне пов’язувати тих самих осіб, що і первісне; сторони мають досягти згоди щодо заміни одного зобов’язання іншим; вчиняється новація у формі двостороннього правочину (новаційного договору), який має відповідати вимогам до форми та змісту, необхідних для нового зобов’язання; наявність наміру сторін вчинити новацію, про який сторони повинні обов’язково вказати в договорі, а за відсутності такого застереження первинне зобов’язання не припиняється, а буде діяти поряд з новим; дійсність первинного зобов’язання; зміна змісту зобов’язання, або має виконуватися те саме, але на іншій правовій підставі; допустимість заміни первісного зобов’язання новим.
Умови новації є необхідними і достатніми для вчинення новації.
Новація є консенсуальним, двостороннім та оплатним договором, який має правоприпинювальну природу.
Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для припинення договору іпотеки, укладеного між ВАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1, з огляду на те, що укладаючи додатковий договір до кредитного договору,сторони не ставили перед собою завдання замінити одне зобов’язання іншим і не досягли такої мети, що вказує на відсутність наміру сторін вчинити новацію. Додатковим договором, укладеним між банком та ОСОБА_2, були змінені певні пункти та внесено доповнення до кредитного договору, тобто відбулася зміна деяких умов договору, які не призвели до заміни самого кредитного зобов’язання на інше: характер прав і обов’язків учасників, а також порядок виконання зобов’язання залишилися незмінними, що не припиняє первісного зобов’язання сторін за кредитним договором та договором іпотеки.
Крім того, в додатковій угоді не зазначено, що зобов’язання ОСОБА_2 та іпотекодавця ОСОБА_1 за кредитним договором і договором іпотеки припиняються. Тобто позивач не надав належних та допустимих доказів, які б свідчили про досягнення між банком та ОСОБА_2 згоди про заміну первісного зобов’язання новим зобов’язанням. Отже, додатковий договір до кредитного договору не може бути розцінений як новація відповідно до статті 604 ЦК України. Постановою Верховного Суду від 29 січня 2021 року постанову Рівненського апеляційного суду від 14 березня 2019 року залишено без змін.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі No 569/1037/18 (провадження No 61-7910св19) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/94552978