19 березня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» про розірвання договору оренди земельної ділянки.
Суд установив, що ОСОБА_1є власником земельної ділянки. Між сторонами спору укладено договір оренди цієї ділянки строком на 15 років, за умовами якого орендар кожні п’ять років дає згоду на розірвання договору оренди землі.
Районний суд, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що позивач не довів можливості розірвання укладеного договору оренди землі кожні п’ять років в односторонньому порядку. Крім того, пункт 28 договору оренди земельної ділянки визначає неможливість розірвання цього договору в односторонньому порядку.
Верховний Суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.
Частинами першою-четвертою статті 31 Закону України “Про оренду землі”, який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні до спірних правовідносин, визначені підстави припинення договору оренди землі.
Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.
Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
У справі, що переглядалася, спір між сторонами виник у зв’язку із різним розумінням та тлумаченням змісту пункту 7 договору оренди землі, згідно з яким після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору письмово, або усно повідомити орендодавця про намір продовжити його дію. Крім того, орендар дає згоду на розірвання договору через кожні п’ять років, якщо в орендодавця виникла для цього потреба або бажання, але орендодавець повинен попередити орендаря не пізніше, як за 100 днів про свій намір. Якщо після закінчення дії договору (15 років) у сторін не виникає одна до одної претензій протягом трьох місяців, договір продовжується автоматично.
При цьому сторони у пунктах 26-28 договору оренди погодили порядок припинення його дії.
Системний аналіз умов договору оренди свідчить, що його умовами не передбачено можливості розірвання в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця. При цьому заперечення зі сторони орендаря свідчить, що останній не погоджується на розірвання, тобто відсутня взаємна згода сторін на розірвання договору.
Зі змісту пункту 7 договору оренди вбачається, що для розірвання договору потрібна згода орендаря, яку останній має надати, що виключає можливість розірвання договору в односторонньому порядку. Крім того, пункт 28 договору містить імперативне положення про неможливість розірвання договору в односторонньому порядку.
Саме лише бажання орендодавця самостійно обробляти земельну ділянку не є окремою підставою, визначеною законом або договором, для розірвання спірного договору оренди землі. Інших підстав як в сукупності, так і окремо, необхідних і достатніх для розірвання договору оренди землі, зокрема наявність істотних порушень договору орендарем, позивачем не надано.
Постановою Верховного Суду від 19 березня 2021 року рішення Юр’ївського районного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 липня 2020 року залишено без змін.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 19 березня 2021 року у справі No198/1022/19 (провадження No 61-13256св20) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/95654245