Щодо кваліфікації хуліганства під час конфліктів, що виникають з особистих спонукань та не в громадському місці

Якщо обвинувачений спричинив тілесні ушкодження потерпілому, який є його родичем, під час конфлікту, що виник з особистих спонукань та відбувся не в громадському місці, то в його діях відсутній склад хуліганства.

Про це йдеться в постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, який розглянув касаційну скаргу потерпілого на судові рішення щодо особи, засудженої за спричинення умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження (ч. 1 ст. 122 КК України) та визнаної невинуватою в хуліганстві (ч. 1 ст. 296 КК України).

На думку скаржника, висновки судів щодо відсутності в діях особи складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, є помилковими.

ККС ВС залишив касаційну скаргу потерпілого без задоволення, вказавши на таке.

Як визначається усталеною судовою практикою, дії, які супроводжувалися погрозами вбивством, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, вчинені винним щодо членів сім’ї, родичів, знайомих і викликані особистими неприязними стосунками, неправильними діями потерпілих тощо, слід кваліфікувати за статтями КК України, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Зазначені дії кваліфікують як хуліганство лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Згідно з матеріалами кримінального провадження подія сталася в магазині після закінчення робочого часу, коли приміщення використовувалося власниками для особистих потреб. Тому суд першої інстанції правильно зазначив, що за таких умов це приміщення не може вважатися громадським місцем.

Крім того, обвинувачений заподіяв тілесні ушкодження двоюрідному брату, з яким мав довготривалі неприязні стосунки, що підтвердили як обвинувачений, так і потерпілий. Перед завданням тілесних ушкоджень між ними стався конфлікт, спровокований висловлюванням потерпілого. Ці обставини узгоджуються з показаннями всіх осіб, допитаних у судовому засіданні.

Суд першої інстанції ґрунтовно проаналізував докази у справі та дійшов висновку про те, що подані стороною обвинувачення докази не доводять винуватості особи в хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю. Натомість із матеріалів справи вбачається, що обвинувачений під час конфлікту з особистих спонукань у приватній обстановці, не в умовах громадського місця, прагнув завдати шкоди потерпілому, який є його родичем.

Отже, місцевий суд, урахувавши вищенаведене, обґрунтовано виправдав особу за ч. 1 ст. 296 КК України, оскільки не було доведено, що в діях обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Із цим слушно погодився й апеляційний суд.

Постанова ККС ВС у справі № 127/30388/19 (провадження № 51-6307км20) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/97628521.