За колабораційну діяльність (ч. 1 ст. 111-1 КК), вчинену вчителем української мови не у зв’язку з навчальною та виховною діяльністю учнів, призначення основного покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов’язані з виконанням функцій держави та місцевого самоврядування, строком на 10 років, є обґрунтованим з огляду як на безальтернативний характер цього покарання у санкції ч. 1 ст. 111-1 КК, так і на дискреційні повноваження суду призначати або позбавлення права обіймати певні посади, або позбавлення права займатися певною діяльністю, а також на те, що вчитель був звільнений з посади на підставі п. 3 ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України.
Покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може призначатися як щодо осіб, які вже обіймають певні посади або здійснюють відповідну діяльність, так і щодо осіб, які такі посади можуть обійняти в майбутньому, або ж у майбутньому можуть здійснювати відповідну діяльність.
Обставини справи
ОСОБА_1, громадянка України, під час засідання методичного об’єднання вчителів української мови публічно виправдовувала дії збройних сил РФ, публічно заперечувала здійснення збройної агресії проти України, встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України, публічно закликала до підтримки рішень та дій держави-агресора.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій
Місцевий суд визнав винуватою і засудив ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 1111 КК до покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов’язані з виконанням функцій держави та місцевого самоврядування строком на 10 років.
Апеляційний суд залишив без зміни цей вирок.
Апеляційний суд визнав можливим збереження за ОСОБА_1 права обіймати посаду вчителя або займатися вчительською діяльністю, оскільки за змістом обвинувачення, визнаного судом доведеним, умисні дії ОСОБА_1 не були пов’язані з навчальною та виховною діяльністю учнів, зокрема, неповнолітніх осіб.
Позиція ККС
Залишено без зміни ухвалу апеляційного суду.
Обґрунтування позиції ККС
ККС вважає, що апеляційний суд правильно застосував закон України про кримінальну відповідальність у частині призначення засудженій додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов’язані з виконанням функцій держави та місцевого самоврядування.
Згідно з санкцією ч. 1 ст. 1111 КК, в якій передбачається основне безальтернативне покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, цей вид покарання може застосовуватися як до осіб, які вже обіймають певні посади або здійснюють відповідну діяльність, так і до осіб, які такі посади можуть обійняти в майбутньому, або ж у майбутньому можуть здійснювати відповідну діяльність.
Суд апеляційної інстанції не залишив поза увагою та належним чином проаналізував характер дій засудженої, а саме те, що ОСОБА_1, будучи громадянкою України та вчителем української мови у загальноосвітній школі, всупереч положенням ч. 2 ст. 54 Закону України «Про освіту» порушила свої обов’язки та вчинила дії, які виразилися у публічному запереченні здійснення збройної агресії проти України, встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України та публічних закликах до підтримки рішень та дій держави-агресора.
ККС вважає за необхідне зазначити те, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП, вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи, є підставою для розірвання трудового договору з працівником. Працівники, які виконують виховну функцію, зокрема учитель, педагог, вихователь, повинні, крім іншого, бути патріотом своєї батьківщини, активним носієм моральних переконань, оскільки вони впливають на формування особистості учнів, а їх поведінка має бути прикладом для наслідування. Таким чином, у разі вчинення аморального проступку вчителем, трудовим законодавством передбачено накладення відповідного стягнення згідно норми КЗпП. ККС зауважує, що згідно з наданою інформацією стороною обвинувачення засуджена звільнена із займаної нею посади вчителя.
Постанова колегії суддів Другої судової палати ККС ВС від 04.04.2023 у справі № 295/5493/22 https://reyestr.court.gov.ua/Review/110055033