18 січня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати
Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_7, треті особи: ОСОБА_5, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рильська Л. С, про зменшення обов’язкової частки у спадщині, поділ спадкового майна.
Суд установив, що після смерті батька позивача, ОСОБА_6, залишилося майно, яке відповідно до заповіту спадкодавець заповів ОСОБА_1. Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_6 є позивач, дружина померлого – ОСОБА_5, діти померлого – ОСОБА_2, ОСОБА_7, батько померлого – ОСОБА_3 та мати померлого – ОСОБА_4. ОСОБА_1 просила суд зменшити обов’язкову частку у спадщині батьків померлого вдвічі через те, що спадкодавець мав першу групу інвалідності, але ОСОБА_3, ОСОБА_4 за ним не доглядали, належним чином не виконували батьківських обов’язків, не підтримували його ані матеріально, ані морально.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_3 помер, в якості правонаступника залучено ОСОБА_2. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рильська Л. С., про поділ спадкового майна в окреме провадження.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 у зв’язку з недоведеністю позовних вимог про зменшення обов’язкової частки у спадщині.
Верховний Суд залишив без змін судові рішення, зробивши такі висновки.
У справі, що переглядалася, виникло питання щодо зменшення розміру
обов’язкової частки у спадковому майні після смерті ОСОБА_6 його спадкоємцям першої черги (батькам), які своєчасно звернулися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини.
Право на обов’язкову частку у спадщині врегульовано статтею 1241 ЦК України, в частині першій якої передбачено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні
непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатні вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка).
Право на обов’язкову частку – це суб’єктивне майнове право окремих
спадкоємців першої черги (стаття 1261 ЦК України) отримати певну частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту. Таким чином, свобода спадкового
розпорядження обмежується правом осіб, які закликаються до спадкування,
незалежно від волі спадкодавця, в силу прямої вказівки закону.
Відповідно до частини першої статті 1241 ЦК України розмір обов’язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими
спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне
значення. При вирішенні спорів про зменшення розміру обов’язкової частки у спадщині встановленню та оцінюванню судом підлягають характер відносин
між спадкодавцем та спадкоємцем, інші обставини, що мають істотне значення.
Зокрема, такими обставинами можуть вважатися тривала відсутність спілкування між спадкодавцем і спадкоємцем, неприязні стосунки, зумовлені аморальною поведінкою спадкоємця, тощо. Зменшення розміру обов’язкової частки в спадщині полягає у пропорційному зменшенні частки такого спадкоємця.
Отже, аналіз цих норм матеріального права дає підстави для висновку, що, заявляючи вимоги про зменшення розміру обов’язкової частки, позивач повинен
довести суду та підтвердити належними і допустимими доказами підстави такого зменшення, зокрема, відсутність або негативний характер відносин між спадкоємцями та спадкодавцем, неприязні стосунки у зв’язку з аморальною
поведінкою спадкоємця тощо.
Встановивши, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 протягом встановленого законом
шестимісячного строку реалізували своє право на прийняття обов’язкової частки у спадщині після смерті ОСОБА_6, а позивач не надала доказів на підтвердження того, що між спадкодавцем та його батьками було припинено спілкування чи існували неприязні стосунки, зумовлені поведінкою саме спадкоємців обов’язкової частки, які є особами похилого віку, або інших обставин, які мають істотне значення, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Суди перевірили та проаналізували обставини щодо того, чи мали спадкоємці ОСОБА_3 та ОСОБА_4 можливість надавати таку допомогу ОСОБА_6 та чи потребував спадкодавець допомоги від цих спадкоємців за умов отримання її від інших осіб та його матеріального стану.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі No 757/40264/15-ц (провадження No 61-8214св22) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/108553648.