Щодо обчислення дати початку перебігу позовної давності у справах про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано

10 серпня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку письмового провадження
справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання за нею права власності на Ѕ частину такого майна; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу.

Суд установив, що у 1978 році між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб, від якого у них народилося двоє дітей . Після ухвалення в 1993 році рішення суду про розірвання шлюбу вони продовжували проживати однією сім’єю. У 1996 році було придбано та зареєстровано за ОСОБА_3 нерухоме майно – квартиру, про що укладено договір купівлі-продажу. Цю квартиру ОСОБА_3 заповів ОСОБА_2. Пізніше ОСОБА_3 помер.

ОСОБА_2 подала до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 про встановлення факту
роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, зазначивши, що після проведення у 2004 році державної реєстрації розірвання шлюбу з ОСОБА_1 вона стала проживати однією сім’єю з ОСОБА_3 у спірній квартирі.

ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про застосування наслідків спливу позовної давності до позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на Ѕ частку такого майна.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2. Судове рішення
мотивовано тим, що спірна квартира набута ОСОБА_3 за час перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1, тому є їх спільною сумісною власністю. Однак після реєстрації розірвання шлюбу в органах ДРАЦС позивач не проживала у квартирі т а не була зареєстрована в ній, отже, більше 16 років не цікавилась цим майном як співвласник, до суду з позовом звернулася з пропуском строку позовної давності, що є підставою для відмови у його задоволенні. Крім того, факт роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у період з 1993 року до 2004 року не підтверджено.

Верховний Суд скасував судові рішення в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на Ѕ частину такого майна та ухвалив рішення про задоволення позову в цій частині. Верховний Суд визнав об’єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 квартиру, визнав за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири, зробивши такі висновки.

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які існували до цієї дати, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов’язків, що виникли після набуття ним чинності.

Таким чином, у справі, що переглядалася, порядок набуття спільного майна та його правовий режим повинен визначатися за нормами КпШС України, який був
чинним на час набуття спірного нерухомого майна.

У статті 22 КпШС України передбачено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права
володіння, користування і розпорядження цим майном. Згідно зі статтею 24 КпШС України майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них. Роздільним майном кожного з подружжя є також речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), хоча б вони і були придбані під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та предметів розкоші. Кожний з подружжя самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому роздільним майном.

Відповідно до статті 44 КпШС України шлюб вважається припиненим з моменту
реєстрації розлучення в органах запису актів громадянського стану.

Установивши, що рішенням суду, ухваленим у 1993 році, розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, але розірвання шлюбу зареєстровано у відділі РАЦС у порядку статті 44 КпШС України лише у 2004 році, суди першої та апеляційної
інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що спірна квартира набута ОСОБА_3 у період зареєстрованого шлюбу із ОСОБА_1, тому є їхньою спільною сумісною
власністю.

Разом із цим Верховний Суд не погодився з висновком суду про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 з підстав пропуску строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі.

Загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа
довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Обов’язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на позивача.

У частині другій статті 72 СК України визначено, що до вимоги про поділ майна,
заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки.
Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Неподання позову про поділ майна, у тому числі до спливу трьох років з дня
розірвання шлюбу, за відсутності доказів, які б підтверджували заперечення права одного з подружжя на набуте у період шлюбу майно, зареєстроване за іншим подружжям, не може свідчити про порушення права і вказувати на початок перебігу позовної давності.

Отже, початок перебігу позовної давності у справах про поділ спільного майна
подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється не з дати прийняття постанови
державного органу реєстрації актів цивільного стану (статті 106, 107 СК України) чи з дати набрання рішенням суду законної сили (статті 109, 110 СК України), а від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі No 541/312/21 (провадження No 61-2731св22) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/105706283.