Щодо перекваліфікації судом ч. 3 ст. 368 КК на ч. 3 ст. 190 КК з урахуванням положень статей 370 та 419 КПК

Про вимагання неправомірної вигоди (ч. 3 ст. 368 КК) свідчить те, що директор підприємства спеціально створив для працівника несприятливі умови, за яких останній був вимушений передати йому грошові кошти, щоб уникнути свого звільнення. При цьому потерпілий чітко розумів і усвідомлював, що надає таку неправомірну вигоду з метою запобігти шкідливим наслідкам для себе та порушенню своїх законних інтересів.

Обставини справи

т. в. о. директора підприємства діючи за пособництва свого брата безпідставно погрожуючи керівнику філії звільненням із займаної посади, висунув йому вимогу про передачу грошових коштів у розмірі 375 000 грн в якості неправомірної вигоди. З метою вчинення психологічного тиску на потерпілого та створення умов, за яких останній повинен був сприймати можливість його звільнення як реальну, засуджений дав усну вказівку керівникам структурних підрозділів підприємства щодо підготовки необ’єктивної інформації про неналежне виконання потерпілим своїх службових обов’язків, на підставі якої була складена службова записка щодо наявності підстав для притягнення потерпілого до дисциплінарної відповідальності. З метою доведення свого
умислу, спрямованого на шахрайське заволодіння грошовими коштами, т. в. о.
директора видав наказ про притягнення потерпілого до дисциплінарної
відповідальності та в подальшому ініціював засідання профспілки для надання нею згоди на звільнення останнього з посади, хоча добре усвідомлював, що не
має права одноособово приймати рішення про таке звільнення.

На виконання вказаної вимоги потерпілий передав братові т. в. о. директора грошові кошти за нібито його незвільнення з займаної посади.

Позиції судів першої та апеляційної інстанцій

суди попередніх інстанцій визнали винуватим і засудили т. в. о. директора за ч. 3 ст. 190 КК, а його брата – за ч. 5 ст. 27 – ч. 3 ст. 190 КК.

У касаційній скарзі прокурор зазначає, що у діях засуджених убачається склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, а не ч. 3 ст. 190 КК, оскільки т. в. о. директора був наділений службовими повноваженнями щодо звільнення особи з посади. Вказує, що вирок не містить фактичних даних, які у своїй сукупності дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК.

Позиція ККС

скасовано ухвалу апеляційного суду та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Обґрунтування позиції ККС

ККС зазначив, що при шахрайстві обман є способом заволодіння майном потерпілого, при якому останній не усвідомлює, що його обманюють і передає своє майно винній особі добровільно, тоді як при вимаганні неправомірної вигоди особа спеціально створює для потерпілого умови, за яких він вимушений дати хабар з метою запобігти настанню шкідливих наслідків чи порушенню законних інтересів для себе, при цьому останній чітко розуміє і усвідомлює, що така неправомірна вигода надається з метою запобігти шкідливим наслідкам та порушенню законних інтересів для себе.

Як убачається з матеріалів провадження, потерпілий передав кошти не через обман, оскільки він був обізнаний про порядок свого звільнення з займаної посади, і не добровільно, а в зв’язку з погрозами т. в. о. директора звільнити його з посади у разі ненадання цих коштів та створення останнім умов, за яких той повинен був надати йому неправомірну вигоду.

З урахуванням наведеного колегія суддів ККС дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції не проаналізував та не перевірив ретельно доводів
апеляційної скарги прокурора щодо невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження та неправильного
застосування закону України про кримінальну відповідальність, що полягало в неправильній перекваліфікації місцевим судом дій т. в. о. директора з ч. 3 ст. 368 КК на ч. 3 ст. 190 цього Кодексу та його брата з ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК на ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 190 цього Кодексу, допущену судом першої інстанції помилку не виправив і вказаних порушень не усунув, чим не дотримався положень статей 370 та 419 КПК.

Постанова колегії суддів Першої судової палати ККС ВС від 27.08.2024 у справі №303/3590/20 (провадження № 51-135км24) https://reyestr.court.gov.ua/Review/121472493

Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.