Рада адвокатів України, керуючись статтями 55, 57 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Положенням про Раду адвокатів України, Регламентом Ради адвокатів України, вирішила затвердити роз’яснення щодо виконання адвокатами вимог, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Про це йдеться у рішенні РАУ №60 від 2 серпня 2022 року.
Рада адвокатів України, розглянувши підготовлений Робочою групою з питань виконання приписів ст. 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» проект роз’яснення щодо виконання адвокатами вимог передбачених пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», врахувавши пропозиції, зауваження та доповнення членів Ради адвокатів України, в межах повноважень роз’яснює наступне.
03 березня 2022 року Рада адвокатів України з метою виконання заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені статтею 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та забезпечення прав адвокатів у період
оголошеного воєнного стану, прийняла рішення No 24 «Про особливості проходження адвокатами військової або альтернативної (невійськової) служби у період воєнного стану».
В зв’язку з неоднозначністю сприйняття змісту рішення, зокрема, щодо виконання адвокатом вимог, передбачених статтею 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», виникла необхідність у наданні наступних роз’яснень.
Відповідно до положень частини 1 статті 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» несумісною з діяльністю адвоката є, зокрема, військова або альтернативна (невійськова) служба (пункт 2 частини 1 статті 7 Закону).
Загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України «Про військовий обов’язок і військову службу».
Частиною 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» визначено, що військовослужбовці – це особи, які проходять військову
службу.
Згідно частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров’я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов’язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби
Частиною 6 статті 2 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» передбачені наступні види військової служби:
- – строкова військова служба;
- – військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;
- – військова служба за контрактом осіб рядового складу;
- – військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського
- складу;
- – військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі – вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів);
- – військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;
- – військова служба за призовом осіб офіцерського складу;
- – військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Організаційно-правові засади альтернативної (невійськової) служби визначені Законом України «Про альтернативну (невійськову) службу».
Згідно абзацу 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу», альтернативна служба є службою, яка запроваджується
замість проходження строкової військової служби і має на меті виконання
обов’язку перед суспільством.
Тобто, на законодавчому рівні чітко визначені статус військовослужбовця та конкретні види військової служби. Також визначено, що альтернативна служба є своєрідною «заміною» строкової військової служби, як одного з видів військової служби.
З системного аналізу наведених норм слідує, що несумісною з діяльністю адвоката в розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» пункту 2 частини 1 статті 7 є:
- 1) військова служба в будь-якому виді з переліку, визначеному в частині 6 статті 2 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»;
- 2) альтернативна (невійськова) служба як заміна конкретного виду
військової служби – строкової військової служби.
Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у разі виникнення обставин несумісності, встановлених частиною першою цієї статті, адвокат у триденний строк з дня виникнення таких обставин подає до ради адвокатів регіону за адресою свого робочого місця заяву про зупинення адвокатської діяльності.
Згідно пункту 1 частини 2 статті 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порушення вимог несумісності є дисциплінарним проступком адвоката, та є відповідно підставою для притягнення адвоката до
відповідальності згідно частини 1 статті 34 Закону.
З огляду на це та в зв’язку з введенням воєнного стану, при наявності об’єктивних причин несвоєчасного виконання адвокатами вимог частини 2 статті 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» в зв’язку з
проходженням військової або альтернативної (невійськової) служби, Радою
адвокатів України і було прийняте рішення No 24 від 03 березня 2022 року:
«У період воєнного стану не вважати порушенням вимог щодо несумісності
проходження військової або альтернативної (невійськової) служби адвокатами та не застосовувати таку підставу для притягнення адвоката до дисциплінарної
відповідальності».
Дане рішення не звільняє адвокатів від виконання вимог статті 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» щодо зупинення адвокатської діяльності в зв’язку з виникненням обставин несумісності.