Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України, слід враховувати, що за змістом зазначеної статті судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача таке право, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.
Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності за статтею 392 ЦК України у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, право власності на яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджене належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно, оскільки підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності відповідно до статті 392 ЦК України є саме оспорення або невизнання існуючого права, а не намір набути таке право за рішенням суду.
Виникнення права власності на нерухоме майно в процедурі реалізації майна на торгах у формі аукціону в межах провадження у справі про банкрутство пов’язане з укладенням договору купівлі-продажу між ліквідатором боржника як замовником аукціону та переможцем торгів з подальшим нотаріальним посвідченням такого договору та відповідною державною реєстрацією переходу права до нового власника.
Відсутність укладеного між сторонами договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна свідчить про те, що в позивача не виникло права власності на таке майно і не відбулося порушення його прав як власника майна, у зв’язку з чим позов про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України не підлягає задоволенню.
Детальніше з текстом постанови КГС ВС від 20.02.2020 у справі No 5006/5/39б/2012 можна ознайомитися за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/88324637.