Рішення загальних зборів учасників є актами ненормативного характеру
(індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.
Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 ЦК України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203, 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 ЦК України.
Рішення загальних зборів учасників господарського товариства є актами, що констатують певні факти, події, пов`язані з діяльністю товариства і їх не можна
ототожнювати із договором або правочином, а тому до них не можна застосовувати статтю 42 КУзПБ та визнавати недійсними у межах справи про банкрутство.
Виходячи з визначення правової природи рішень загальних зборів товариства, акт приймання – передачі майна сам по собі є лише одним із доказів, що підтверджує виконання товариством свого зобов`язання з передачі його учаснику, який вибув, майна на виконання протоколу загальних зборів учасників і не має ознак правочину у розумінні статті 202 ЦК України.
Тож акт приймання – передачі майна не є правочином у розумінні статті 202 ЦК України, а відтак, не може бути визнаний недійсним.
Детальніше з текстом постанови від 26.01.2022 у справі No 911/2525/19 можна ознайомитися за посиланням https://reestr.court.gov.ua/Review/103281772.