Правовий аналіз положень частини третьої статті 19 Закону про банкрутство та статті 49 Закону України «Про іпотеку» свідчить, що зміст поняття «стадія продажу майна» (частина третя статті 19 Закону про банкрутство) не включає в себе процедуру придбання предмета іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна (частина перша статті 49 Закону України “Про іпотеку”.
Оскільки правовим наслідком реалізації іпотекодержателем права, визначеного статтею 49 Закону України «Про іпотеку», є не продаж йому предмета іпотеки,а припинення забезпеченого іпотекою зобов’язання шляхом заліку вимог в рахунок ціни майна. Отже, при придбанні у порядку статті 49 Закону України «Про іпотеку» предмета іпотеки іпотекодержателем, який є забезпеченим кредитором у справі про банкрутство, жодного прояву засад конкуренції, характерної для продажу майна в розумінні положень Закону про банкрутство, немає.
За встановлених судами обставин у цій справі дія мораторію на задоволення вимог кредиторів поширюється на спірні правовідносини, а дії осіб щодо здійснення переходу права власності на спірне майно до стягувача є такими, що суперечать вимогам законодавства. Судова палата відступила від правової позиції, викладеної в постанові КГС ВС від 31.07.2019 у справі No 922/1787/18.
Детальніше з текстом постанови КГС ВС від 14.05.2020 у справі No 903/69/18 можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/89348440.