Скасування рішення РДА, яким затверджено ухвалені рішення зборів власників паїв КСП, без визнання недійсними самих рішень не є належним способом захисту прав

Спір щодо оскарження рішення зборів власників земельних часток (паїв) колективного сільськогосподарського підприємства (КСП), яке припинило існування, щодо виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель колективної власності колишнього КСП не є корпоративним, а тому підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Відповідачами в такому спорі є власники земельних часток (паїв) КСП.

Велика Палата Верховного Суду розглянула справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області про визнання недійсним протоколу загальних зборів та скасування розпорядження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 листопада 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 01 квітня 2020 року, і прийняла постанову, в якій зазначила таке.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Відповідно до протоколу No 1 зборів власників земельних часток (паїв)
колишнього КСП «Україна» від 28 квітня 2017 року цими зборами було вирішено цілу низку питань щодо розпаювання сіножатей, пасовищ та багаторічних
насаджень зі складу земель колишнього КСП «Україна».

19 грудня 2017 року головою Бердянської райдержадміністрації видано розпорядження No 552 «Про погодження проекту землеустрою щодо організації
території земельних часток (паїв) колишнього КСП «Україна» (багаторічні
насадження, сіножаті, пасовища)», а також рекомендовано затвердити цей проект на зборах власників земельних часток (паїв) колишнього КСП «Україна» та оформити відповідним протоколом.

15 березня 2018 року проведені збори власників сертифікатів земельних часток (паїв) колишнього КСП «Україна», результати чого оформлено протоколом No 2 (далі – Протокол No 2). На цих зборах було зареєстровано присутніми, включаючи спадкоємців та представників за довіреностями, 487 громадян (447 осіб згідно з Протоколом No 2), хоча загальна кількість власників земельних часток (паїв) колишнього КСП «Україна» складає 1 001 особу.

Протокол No 2 був затверджений розпорядженням голови Бердянської
райдержадміністрації від 19 квітня 2018 року No 154 «Про затвердження протоколу зборів власників сертифікатів земельних часток (паїв) колишнього КСП «Україна», с. Миколаївка Берестівської сільської ради Бердянського району Запорізької області від 15 березня 2018 року No 2» (далі – Розпорядження No 154).

Позивачі вважають, що 15 березня 2018 року під час проведення зазначених зборів та прийняття рішення не було кворуму, оскільки 2/3 частини від загальної
кількості власників земельних часток (паїв) колишнього КСП «Україна» села
Миколаївка Берестівської сільської ради Бердянського району Запорізької області (1 001 особа) складає 667 осіб.

Позивачі просили скасувати Протокол No 2 та Розпорядження No 154.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій, зокрема вказали, що рішення власників земельних часток (паїв) було прийнято громадянами – власниками земельних часток (паїв), тому, на думку суду, саме вони повинні були бути залучені як відповідачі за першою вимогою (скасування протоколу зборів власників сертифікатів земельних часток (паїв) колишнього КСП «Україна»). За другою вимогою відповідачем, який порушив права позивачів, повинен був бути залучений голова Бердянської райдержадміністрації, Розпорядження No 154 якого позивачі просили скасувати.

ОЦІНКА СУДУ

Колективне сільськогосподарське підприємство (надалі для цілей формулювання змісту положень цього Закону – підприємство) є добровільним
об’єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва
сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування. Підприємство є юридичною особою, має поточні та вкладні
(депозитні) рахунки в установах банку та може мати печатки (згідно із статтею 1
Закону України від 14 лютого 1992 року No 2114-XII «Про колективне
сільськогосподарське підприємство» (в редакції, чинній на момент виникнення
відповідних правовідносин, далі – Закон про КСП).

Вищим органом самоврядування у підприємстві є загальні збори його членів або збори уповноважених (частина перша статті 23 Закону про КСП).

Загальні збори (збори уповноважених): приймають статут підприємства, вносять до нього зміни та доповнення; вирішують питання про обрання правління, його голови та ревізійної комісії підприємства; приймають рішення про реорганізацію і ліквідацію підприємства, про його участь в акціонерних товариствах, корпораціях, асоціаціях, концернах та інших об’єднаннях; вирішують інші важливі питання діяльності підприємства (частина друга статті 23 Закону про КСП).

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у її постановах від 13 листопада 2019 року у справі No 146/616/15-ц, від 28 січня 2020 року у справі No 924/641/17 та від 18 березня 2020 року у справі No 129/1033/13-ц, за способом утворення (заснування) та формування статутного
капіталу колективне підприємство як різновид підприємства колективної
власності (стаття 93 ГК України) є корпоративним. Учасники колективного
підприємства незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних
прав, а відносини між ними та цим підприємством щодо його створення, діяльності, управління або припинення діяльності є корпоративними (стаття 167 ГК України).

Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступлення від зазначеного правового висновку та вважає, що КСП «Україна» було
корпоративним підприємством з відповідними корпоративними правами щодо
нього його учасників, реалізація яких, зокрема, передбачена статтею 23 Закону про КСП.

Рішення зборів власників земельних часток (паїв) колишнього КСП «Україна»,
закріплені у Протоколі No 2, не стосуються питань, передбачених частиною другою статті 23 Закону про КСП (повноваження загальних зборів діючого КСП), а тому нема підстав говорити про реалізацію на цих зборах їх учасниками корпоративних прав щодо цього КСП.

Відповідно до встановлених судами попередніх інстанцій та не спростованих й оспорюваних сторонами спору обставин справи КСП «Україна» на момент
виникнення спірних правовідносин припинило свою діяльність та існування, не
було реорганізоване у іншу юридичну особу або особи, поділене на інші юридичні
особи, приєднане до іншої юридичної особи (осіб) або об’єднане з нею (ними).
Рішення, закріплені Протоколом No 2, не є елементом ліквідації КСП в цьому
випадку та не стосуються питань його діяльності. Рішення, закріплені у Протоколі No 2, є вирішенням питань реалізації прав відповідних власників земельних часток (паїв) на землю вже неіснуючого КСП, що є елементом вирішення правового режиму існування та оформлення майнових прав цих осіб на землю, яка перебувала у колективній власності членів цього КСП, як реалізації їх конституційного права на землю, передбаченого статтею 14 Конституції України, через спеціальну, встановлену законодавством процедуру.

Отже, зазначені збори власників земельних часток (паїв) колишнього КСП «Україна» не можна ототожнювати з вищим органом самоврядування КСП,
передбаченим частиною першою статті 23 Закону про КСП, а відтак земельні
питання, які вирішують збори власників земельних часток (паїв) КСП, яке
припинило існування, щодо виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості)
із земель колективної власності колишнього КСП є реалізацією не корпоративних прав та відносин членів КСП, а майнового права на виділення частки відповідних земель у натурі (земельної ділянки або ділянок), а відтак не підлягають розгляду у порядку господарського судочинства.

Розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства проводиться за згодою не менш як двох третин власників земельних часток (паїв), а за її відсутності – шляхом
жеребкування (частина друга статті 9 Закону про виділення земельних ділянок).

Якщо Протоколом No 2 затверджується рішення більшості власників земельних часток (паїв) колишнього КСП «Україна», а частина з них не згодна із таким рішенням більшості, то виникає спір між цими власниками щодо реалізації
майнових прав на землю колишнього КСП, а не спір з райдержадміністрацією,
оскільки вона в межах зборів (Протоколу No 2) власних управлінських функцій
щодо членів КСП не здійснювала, а лише виконувала функції організатора
скликання зборів та фіксування їх результатів відповідно до прямих вказівок
закону.

Бердянська райдержадміністрація або її посадові особи не можуть відповідати за рішення власників земельних часток (паїв) колишнього КСП «Україна» щодо реалізації їх майнових прав на землі цього КСП, які були передані його членам у колективну власність, оскільки Бердянська райдержадміністрація або її посадові особи організовують збори цих осіб, а не вирішують відповідні питання за них. Розпорядження No 154 лише затверджує волевиявлення власників земельних часток (паїв), закріплене у Протоколі No 2, як елемент техніко-юридичного механізму реалізації прав на земельні частки (паї), передбачений Законом про виділення земельних ділянок та Порядком.

Рішення зборів власників земельних часток (паїв) колишнього КСП «Україна»,
закріплені у Протоколі No 2, затвердженому Розпорядженням No 154, є юридичною підставою самої можливості звернення позивачів до Бердянської
райдержадміністрації із заявами про виділення їм земельних ділянок у натурі (на
місцевості). Скасування документа, яким затверджені прийняті рішення зборів, без визнання недійсними самих рішень не передбачене ЦК України як спосіб захисту цивільних прав. Однак суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що визнання цих рішень зборів власників земельних часток (паїв) колишнього КСП недійсними може негативно вплинути на права інших учасників цих зборів, тому мав підстави для залучення третіх осіб у цій справі відповідно до частини третьої статті 53 ЦПК України.

Враховуючи зазначене, Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Детальніше з текстом постанови ВП ВС від 20 квітня 2022 року у справі No 310/10621/18 можна ознайомитися за посиланням: https://reestr.court.gov.ua/Review/105301929.