23 грудня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку письмового провадження справу за заявою ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_3 внаслідок вчинення економічного насильства.
Суд встановив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано на підставі рішення суду.Під час шлюбу сторони придбали квартиру.ОСОБА_3 змінила замки на вхідних дверях спірної квартири та встановила охоронну систему, чим чинить перешкоди заявнику у користуванні спільним майном.
Районний суд задовольнив заяву та з метою запобігання ризиків продовження вчинення економічного насильства ОСОБА_3 щодо ОСОБА_1 видав обмежувальний припис, яким поклав на ОСОБА_3 строком на 6 місяців обов’язок усунути перешкоди, створені ОСОБА_1, у користуванні майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності.
Апеляційний суд скасував рішення районного суду та відмовив у задоволенні заяви, вважаючи, що дії ОСОБА_3 не містять ознак домашнього насильства у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Верховний Суд погодився із таким висновком апеляційного суду з огляду на таке.
Звертаючись до суду з вимогами про видачу обмежувального припису щодо ОСОБА_3, заявник обґрунтував заявлені вимоги тим, що остання вчиняє щодо нього економічне насильство.
Економічне насильство –це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Апеляційний суд установив, що ОСОБА_3 є власником спірної квартири і як власник вчинила певні дії щодо своєї власності, правомірність яких може бути оспорена ОСОБА_1 в порядку позовного провадження. Судове рішення щодо неправомірності дій ОСОБА_3 відсутнє.
Спір щодо спільної сумісної власності сторін на квартиру свідчить про наявність конфлікту між заявником та заінтересованою особою, але не підтверджує факт того, що остання вчинила щодо ОСОБА_1 домашнє економічне насильство, що є необхідною умовою для можливості застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1про видачу обмежувального припису.
Постановою Верховного Суду від 23 грудня 2020 року постанову Київського апеляційного суду від 22 листопада 2019 року залишено без змін.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі No753/17743/19 (провадження No 61-23053св19) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/93793551