Спір щодо встановлення чинності державних актів на земельні ділянки підлягає розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, залежно від складу учасників справи: ВП ВС

15 травня 2019 року Велика Палата Верховного Суду розглянула касаційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 травня 2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2018 року у справі за їхнім позовом до Держгеокадастру про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов’язання вчинити певні дії і прийняла постанову, у якій зазначила таке.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

У березні 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Держгеокадастру, у якому просили:

  • визнати порушення відповідачем конституційних прав позивачів на отримання обґрунтованої відповіді (надання достовірної і повної інформації), що гарантована статтею 32,34 і 40 Конституції України та статтею 8 Конвенції;
  • визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невчинення перевірки земельно-кадастрових документів щодо земельних ділянок Х.Ю.З.та Х.В.В. згідно з інформацією, представленою позивачами в заявах від 24 червня 2016 року No01/06 та від 07 серпня 2016 року No02/08, та зобов’язати надати повну і достовірну інформацію за результатами проведеної перевірки;
  • визнати протиправними дії структурних підрозділів і керівництва Держгеокадастру як такі, що мають ознаки дискримінації позивачів за майновим станом й унеможливлюють мирне володіння та розпорядження належною їм землею, що є порушенням їхніх прав і свобод, гарантованих статтею 24 Конституції України, статтею 14 Конвенції і статтею 1 Протоколу No12 до Конвенції;
  • зобов’язати відповідача провести перевірку (із використанням незалежного структурного підрозділу) наявних у відділі Держгеокадастру м.Львова земельно-кадастрових документів щодо земельних ділянок, розташованих у межах вулиць Лісна та Піскова, за результатами якої: підтвердити або обґрунтовано заперечити наявність документів (державних актів, Поземельних книг, зареєстрованих або незареєстрованих у Державному земельному кадастрі) щодо земельної ділянки / ділянок, що розташована / розташовані за адресою: м. Львів, вул. Лісна, 8-А, координати якої/яких відрізняються від координат земельних ділянок з кадастровими номерами: ХХХ;ХХХ ;ХХХ;ХХХ ;ХХХ ; підтвердити або обґрунтовано заперечити наявність документів (державних актів, Поземельних книг, зареєстрованих або незареєстрованих у Державному земельному кадастрі) щодо земельної ділянки/ділянок, що розташована/розташовані за адресою: м.Львів, вул.Лісна (за винятком будинку No8-А) або м.Львів, вул.Піскова, координати якої/яких накладаються на координати земельних ділянок із вищевказаними кадастровими номерами, розташованих у м.Львові на вул.Лісна,8-А або збігаються з ними, а результати перевірки з відповідним обґрунтуванням (зазначенням підстав реєстрації і наданням копій відповідних документів у випадку виявлення ділянок із вказаними ознаками) вислати позивачам рекомендованим листом з повідомленням про вручення;
  • встановити чинність державних актів на земельні ділянки з кадастровими номерами: ХХХ ; ХХХ та ХХХ.

До Великої Палати Верховного Суду справа передана для визначення предметної юрисдикції в частині оскарження ОСОБА_3 та ОСОБА_4 судових рішень першої та апеляційної інстанцій про закриття провадження у справі щодо визнання чинності державних актів на земельні ділянки.

Ухвалюючи судові рішення, які стали предметом цього касаційного розгляду, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що спір у частині позовних вимог про встановлення чинності державних актів на земельні ділянки з кадастровими номерами: ХХХ ; ХХХ та ХХХ не є публічно-правовим, оскільки не пов’язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень із боку органів державної влади, а стосується захисту набутого права власності та розпорядження позивачами вказаними ділянками.

ОЦІНКА СУДУ

Велика Палата Верховного Суду погодилася з такими висновками судів попередніх інстанцій.

Твердження скаржників про зв’язок позовних вимог про встановлення чинності державних актів з іншими вимогами, розглянутими судами по суті в порядку адміністративного судочинства, не знайшли свого підтвердження під час перегляду судових рішень, оскільки вимоги, щодо яких ухвалені рішення по суті в порядку адміністративного судочинства, стосувалися ненадання та неналежного надання відповідей на звернення позивачів згідно з вимогами Закону України «Про звернення громадян», що не впливає та не може впливати на майнові права позивачів на земельні ділянки, посвідчені актами на право власності, про визнання чинності яких позивачі ставлять вимогу.

Оскільки позовні вимоги щодо встановлення(визнання) чинності державних актів на земельні ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заявлено з метою захисту їхнього цивільного (речового права), а саме права володіти та розпоряджатися належним їм на праві власності майном, то цей спір стосується приватно правових відносин і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.

Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 15 травня 2019року у справі No826/3985/17 можна ознайомитися за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81877673