15 лютого 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до Західного
регіонального управління Державної прикордонної служби України, треті особи:
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання права перебувати на квартирному
обліку та зобов’язання до вчинення дій.
Судами встановлено, що позивач з 2005 року проходив військову службу у Державній прикордонній службі України та перебував на квартирному обліку
громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
За час проходження військової служби позивачу на сім’ю у складі трьох осіб надано службову двокімнатну квартиру, без зняття з квартирного обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов.
На підставі рішення виконавчого комітету квартиру виключено з числа службових та визнано позивача та членів його сім’ї наймачами житлового
приміщення, а у жовтні 2013 року за ними зареєстровано право власності на квартиру.
У зв’язку з переведенням позивача для проходження військової служби в іншому місті він звернувся до начальника клінічного госпіталю за місцем проходження служби із рапортом щодо зарахування його та членів його сім’ї на квартирний облік, однак йому було відмовлено оскільки військовий та його сім’я забезпечені постійним житлом.
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас та виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, у зв’язку з закінченням строку контракту, вислуга років позивача становить понад 25 років.
Рішенням районного суду, залишеним без змін постановою апеляційного суду, у задоволенні позову відмовлено.
Верховний Суд рішення судів попередніх інстанцій скасував, провадження у справі закрив, зазначивши, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду з огляду на таке.
У цій справі спірні правовідносини виникли з приводу визнання права перебувати на квартирному обліку та зобов’язання зарахувати на квартирний
облік, тобто щодо можливості реалізації позивачем права на соціальну гарантію,
надану йому в силу особливого статусу військовослужбовця.
Частиною четвертою статті 19 КАС України установлено, що юрисдикція
адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах,
зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
До адміністративної юрисдикції відносяться справи, які виникають зі спорів в публічно-правових відносинах, що стосуються цих відносин, коли один з його
учасників – суб’єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач звернувся до суду з позовом для захисту своїх житлових прав, однак обрав неналежний спосіб їх захисту.
Натомість суди залишили поза увагою, що на обґрунтування позовних вимог
позивач послався на порушення його прав як військовослужбовця, а саме
невиконання відповідачем обов’язку щодо зарахування його на квартирний
облік за місцем попередньої роботи. Такий обов’язок органів державної влади є складовою системи соціального захисту військовослужбовців відповідно до приписів Конституції України та Закону України «Про соціальний і правовий
захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Частинами першою та четвертою статті 2 Закону України «Про військовий
обов’язок і військову службу» передбачено, що військова служба належить до служби публічної.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист
військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом України, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
На виконання приписів вказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року No 1081 затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (далі – Порядок No 1081).
Відповідно до пункту 24 Порядку No 1081 військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується
командиром військової частини; у рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім’ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб,
що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік – підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.
Відповідно до пункту 26 Порядку No 1081 військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов’язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), зараховуються на облік за новим місцем
служби разом з членами їх сімей із збереженням попереднього часу перебування
на обліку, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житла.
Отже, у спірних правовідносинах відповідач у межах та у порядку, встановленому
Порядком, наділений повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації позивачем права на соціальну гарантію, надану йому в силу особливого статусу військовослужбовця.
У справі, що переглядалась, суди попередніх інстанцій не врахували, що зазначений спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки він виник щодо можливості реалізації
позивачем права на соціальну гарантію, надану йому в силу особливого статусу
військовослужбовця.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 15 лютого 2023 року у справі No 463/2626/21 (провадження No 61-8409св22) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/109102214.