Стягнення аліментів з іноземця, лайфхаки для адвокатів: сімейний адвокат Ольга Філатова

Під час вебінару у Вищій школі адвокатури на тему “Стягнення аліментів з іноземця, лайфхаки для адвокатів”, Філатова Ольга, сімейний адвокат, член Комітету з сімейного права НААУ, член Центру сімейного права ВША НААУ, керуючий АБ «Філатова та Партнери», розповіла як та куди подавати позовну заяву про стягнення аліментів із громадянина іншої країни.

Якщо платник аліментів не проживає в Україні або не зареєстрований за місцем свого проживання, то стягувач завжди має право скористатися нормами ст. 28 Цивільно процесуального кодексу України, та подати позовну заяву про стягнення аліментів за зареєстрованим місцем проживання чи перебуванням позивача.

Також в своїй позовній заяві одразу ж додатково посилатися на п. 4 ч. 1 ст. 76 ЗУ «Про міжнародне приватне право», відповідно до якого суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, якщо у справі про сплату аліментів позивач має місце проживання в Україні.

А також посилатися на норми ст. 66 ЗУ «Про міжнародне приватне право», відповідно до яких права та обов’язки батьків і дітей визначаються особистим законом дитини або правом, яке має тісний зв’язок із відповідними відносинами і якщо воно є більш сприятливим для дитини, де встановлено, що зобов’язання щодо утримання, які виникають із сімейних відносин, крім випадків, передбачених ст. 66 цього Закону, регулюються правом держави, у якій має місце проживання особа, яка має право на утримання. А тому, при стягненні аліментів судом України повинні застосовуватися не лише норми законодавства України, а й також норми міжнародних договорів.

Для стягнення аліментів з громадянина іншої країни до позовної заяви потрібно подати наступні документи:

  • Копію паспорта та ідентифікаційного коду позивача;
  • Копію свідоцтва про народження дитини/дітей;
  • Копію довідки з місця проживання позивача та дитини/дітей;
  • Копію свідоцтва про шлюб або розірвання шлюбу (за наявності);
  • Інформацію про місце реєстрації відповідача-іноземця за кордоном або в Україні (за наявності);
  • Інформацію, яка підтверджуватиме дохід батька (якщо у позивача відсутні підтверджуючі документи про доходи відповідача то можна надати до суду, наприклад, дані про професію, посаду, яку займає відповідач, і приблизну заробітну плату, яку в країні платять на аналогічній посаді).

Відповідно до ч. 6 ст.175 ЦПК України, у позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Якщо є копія паспорта відповідача, то обов’язково потрібно долучити його до позовної заяви.

Довідку з місця проживання можна отримати онлайн через Портал державних послуг або в Центрі надання адміністративних послуг. Дана довідка має містити відомості про те, що дитина прописана з тим з батьків, хто має намір подати позовну заяву про стягнення аліментів.

Якщо дитина прописана за іншою адресою (або ж взагалі не прописана) – потрібно складати акт про те, що дитина проживає з матір’ю без прописки. Такий акт складає ЖЕК, ОСББ або Орган опіки та піклування за місцем проживання дитини.

Судовий збір за подання позову про стягнення аліментів з іноземця не сплачується.

Додатково до суду, необхідно подати копію позовної заяви з усіма додатками для відповідача.

У сімейних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном застосовується Конвенція про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, вчиненої 15.11.1965 року.

Питання надання правової допомоги між державами врегульовані Конвенцією про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах.

Відповідно ст. 17 Конвенції, при виконанні цієї Конвенції установи юстиції договірних сторін користуються державними мовами договірних сторін.

Вимоги щодо складання та оформлення документів передбачені Інструкцією про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27 червня 2008 року N 1092/5/54 (із змінами).