Суб’єкт туристичної діяльності, який порушив умови договору про надання туристичних послуг щодо оформлення віз, несе майнову відповідальність за збитки та моральну шкоду, завдані з його вини туристу: КЦС ВС

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року (справа No 201/17472/16) розглянуто скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 27березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Тревел Профешнл Груп» (далі – ТОВ «Тревел Профешнл Груп»), третя особа – фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі – ФОП ОСОБА_3), про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів.

У справі встановлено, що 06 жовтня 2016 року між ФОП ОСОБА_3 –турагентом, який діяв від імені та за дорученням туроператора ТОВ «Тревел Профешнл Груп», та ОСОБА_1 укладений договір на туристичне обслуговування щодо подорожі та відпочинку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в ОАЕ, терміном з 08 жовтня 2016 року до 13 жовтня 2016 року.

Відповідачі зобов’язання щодо відкриття віз не виконали, про що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стало відомо лише в ніч з 07 на 08 жовтня 2016 року, коли вони прибули до аеропорту Дубай, ОАЕ. Відкриттям віз позивачі займалися самостійно вже після прильоту до ОАЕ.

У грудні 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ТОВ «Тревел Профешнл Груп», ФОП ОСОБА_3, у якому зазначили, що внаслідок невиконання відповідачами зобов’язань за договором про надання туристичних послуг у частині відкриття віз, вони втратили один день відпочинку – 08 жовтня 2016 року (вартість одного дня відпочинку на одного туриста складає 1 882,30 грн), замість безкоштовного трансферу з аеропорту до готелю були змушені скористатися послугами платного таксі, замість безкоштовного харчування в готелі сплачували за харчування в кафе, що знаходилися в зоні прильоту приміщення аеропорту. Намагаючись самостійно відкрити візи, вони постійно користувалися мобільним зв’язком, у зв’язку з чим 08 жовтня 2016 року витратили у роумінгу 980,00 грн. А тому просили стягнути на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 14 677,78 грн, на користь ОСОБА_2 – 12 638,70 грн, по 1059,08 грн кожному – витрати з надання медичної допомоги та по 7 500,00 грн кожному – на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що умовами зазначеного договору передбачено, що туроператор та турагент не несуть відповідальності за відмову туристу у в`їзді до країни через прийняття відповідного рішення органами державної влади цієї країни.

Верховний Суд із зазначеними висновками судів попередніх інстанцій не погодився, оскільки пунктом 5.8 договору про надання туристичних послуг передбачено, що туроператор та турагент не несуть відповідальність лише у разі відмови туристу у в’їзді внаслідок порушення ним правопорядку або з інших причин, у той час як підставою відмови у в’їзді позивачів до ОАЕ стало несвоєчасне відкриття туроператором віз, обов’язок оформлення яких відповідно до підпункту 2.6 договору на туристичне обслуговування покладався на туроператора.

В цій частині відповідачі не виконали умови договору, оскільки візи позивачам не були відкритті, доказів повідомлення позивачів про неоформлення віз для в’їзду в ОАЕ відповідачі не надали, а тому висновки судів про те, що туроператор або турагент не несуть відповідальність за відмову туристам у в’їзді до країни через прийняття відповідного рішення органами державної влади цієї країни є необґрунтованими.

Суд першої інстанції наведеного не врахував, належним чином не встановив, на кого із суб’єктів туристичної діяльності покладався обов’язок подавати документи для відкриття віз, не з`ясував, чи дотримано встановлений договором порядок оформлення віз, повідомлення позивачів про терміни їх виготовлення, причини їх несвоєчасного оформлення та їх відсутність, і в залежності від встановленого – наявності чи відсутності вини в неналежному виконанні відповідачами умов договору.

Враховуючи наведене, Верховний Суд постановою від 30жовтня 2019 року ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25жовтня 2017 року скасував, справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

За результатами нового розгляду справи постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ТОВ «Тревел Профешнл Груп», ФОП ОСОБА_3 задоволено частково. Зокрема, стягнуто з ТОВ «Тревел Профешнл Груп» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 7 618,70грн, з яких 1 500,00 грн – на відшкодування моральної шкоди; на користь ОСОБА_2 – грошові кошти в розмірі 6 638,70 грн, з яких 1 500,00 грн – на відшкодування моральної шкоди.

Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі No201/17472/16 (провадження No 61-28668св18) можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/85743338

Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 19 червня2019 року усправі No 552/680/17 (провадження No 61-32747св18) http://reyestr.court.gov.ua/Review/82542044