Обставини справи: ОСОБА_1та ОСОБА_2 спільно безпричинно завдали потерпілому, який лежав на землі, не менше 7 ударів ногами у життєво важливі органи, а після зауваження ОСОБА_5 щодо припинення побиття потерпілого та з метою приховання своїх протиправних дій відтягли ОСОБА_4 до кущів, де, маючи єдиний умисел на вбивство останнього з хуліганських мотивів, за попередньою змовою групою осіб, завдали ще не менш 11 ударів ногами у життєво важливі органи. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_4 не міг самостійно пересуватися і помер. ОСОБА_2 та ОСОБА_1, переконавшись у тому, що ОСОБА_4 не виявляє ознак життя, зникли з місця події.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: за вироком місцевого суду від 01.12.2017 ОСОБА_1 засуджено за п. 7, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років. Цим же вироком засуджено ОСОБА_2 за п.7, п.12 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
За ухвалою апеляційного суду від 30.07.2019 змінено вирок суду першої інстанції в частині стягнення із засуджених процесуальних витрат на користь держави.
Раніше в цьому ж кримінальному провадженні 10.04.2018 апеляційний суд постановив ухвалу, якою було змінено вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2: перекваліфіковано дії кожного з п. 7, п. 12 ч. 2 ст. 115 на п. 7 ч. 2 ст.115 КК.
Постановою ВС від 05.02.2019 цю ухвалу за скаргою сторони захисту скасовано на підставі істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Позиція ККС: змінено вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду, перекваліфіковано дії засуджених з п. 7, п. 12 ч. 2 ст. 115 на п. 7 ч. 2 ст.115 КК і призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 11років,ОСОБА_2–покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
Обґрунтування позиції ККС: щодо правильності правової оцінки дій ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК як умисне вбивство, вчинене за попередньою змовою групою осіб, ККС зазначив наступне.
У кримінальному процесі діє принцип заборони повороту до гіршого (reformatio in pejus), який нормативно закріплений, зокрема, у статтях 416, 421, 437, 439 КПК,означає, що наступне судове рішення не може погіршувати становища засудженого порівняно з попереднім рішенням, якщо воно не було скасовано у зв’язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання за скаргою прокурора, потерпілого чи його представника.
У цьому кримінальному провадженні апеляційний суд під час нового розгляду кримінального провадження залишив поза увагою те, що попередню ухвалу суду апеляційної інстанції від 10.04.2018, якою дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було перекваліфіковано з п. 7, п. 12 ч. 2 ст. 115 на п. 7 ч. 2 ст. 115 КК, скасовано касаційним судом за скаргою сторони захисту на підставі істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.
Оскільки в суду апеляційної інстанції під час нового розгляду були відсутні процесуальні підстави для погіршення становища засуджених порівняно з попереднім рішенням, проте він застосував закон про більш тяжке кримінальне правопорушення, то судові рішення підлягають зміні щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в порядку ч. 2 ст. 433 КПК на підставі ч. 1 ст. 438 КПК.
За наведених обставин суд касаційної інстанції перекваліфіковує дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з п. 7, п. 12 ч. 2 ст. 115 на п. 7 ч. 2 ст. 115 КК із призначенням кожному відповідного покарання.
Детальніше з текстом постанови ККС від 02.02.2021 у справі No233/147/17 (провадженняNo51-7220км18) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/94833433