24 травня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до Магдалинівської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області (далі – селищна рада) про зобов’язання виділити в натурі (на місцевості) земельну ділянку.
Позивач обґрунтовувала свої вимоги тим, що рішенням суду у справі №179/927/20 за нею визнано право на земельну частку (пай), розміром 5,06 умовних кадастрових гектарів, на території селищної ради в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила зобов’язати селищну раду виділити їй із земельної ділянки площею 6,6 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території селищної ради, в натурі (на місцевості) земельну частку (пай), розміром 5,06 умовних кадастрових гектарів.
Справа переглядалась судами неодноразово.
Оскарженою постановою апеляційного суду рішення районного суду скасовано, позов задоволено частково, зобов’язано селищну раду виділити позивачу із резервного фонду розташованих на території селищної ради, в натурі (на місцевості) земель запасу земельну ділянку площею 5,06 умовних кадастрових гектарів, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Постановою Верховного Суду постанову апеляційного суду залишено без змін з огляду на таке.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду (частина п’ята статті 11 ЦК України).
Відповідно до статті 3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.
Позивач, звертаючись до суду із касаційною скаргою, зазначала, що вона не погодилась із оскарженою постановою в частині виділення земельної ділянки із резервного фонду земель запасу, оскільки вважає, що така земельна ділянка має бути виділена саме із земельної ділянки, площею 6,6 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Селищна рада постанову апеляційного суду у касаційному порядку не оскаржувала.
Верховний Суд зауважив, що принцип заборони повороту до гіршого відомий ще з часів римського права та існував у зв’язку із іншим правилом – tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення).
Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 24 травня 2023 року у справі № 179/363/21 (провадження № 61-4060св23) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/111250919.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.