Стрийський міськрайонний суд Львівської області розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрий кримінальне провадження щодо
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Добрівляни Стрийського району Львівської області, з вищою освітою, не одруженого, пенсіонера, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: вироком Стрийського міськрайлонног суду Львівської області від 29.03.2021 за ст. 126-1 КК України до 4 місяців арешту, 13.09.2021 звільнений з ДУ «Дрогобицька ВК №40» по відбуттю покарання,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_2 , в порушення вимог ст.28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», умисно та безпричинно, в період часу з 19 жовтня 2021 року по 04 січня 2022 року, перебуваючи за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 систематично вчиняв відносно колишньої дружини ОСОБА_1 психологічне насильство, яке виразилось у словесних образах, висловлюваннях нецензурною лайкою в її бік, приниженні та спричинило загальну слабкість та порушення психічного стану, що призвело до вираженого астено – депресивного синдрому потерпілої ОСОБА_1 , тобто захворювання, що характеризується втомою, дратівливістю слабкістю, надмірним виснаженням і повільним відновленням психічних процесів, втратою працездатності. Зокрема, 19 жовтня 2021 року близько 12:00 години, ОСОБА_2 за місцем проживання, що у АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство відносно колишньої дружини ОСОБА_1 , а саме: виражався в її сторону нецензурною лайкою, чим чинив моральний та психологічний тиск, та в подальшому був притягнутий постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20.12.2021 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП до адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Надалі, продовжуючи свої умисні дії, спрямовані на вчинення домашнього насильства, 12 листопада 2021 року близько 10:20 години, ОСОБА_2 за місцем проживання, що у АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство відносно колишньої дружини ОСОБА_1 , а саме: виражався в її сторону нецензурною лайкою, чим чинив моральний та психологічний тиск, та в подальшому був притягнутий постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20.12.2021 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП до адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Крім того, продовжуючи свої умисні дії, спрямовані на вчинення домашнього насильства, а саме систематичного вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, 25 грудня 2021 року близько 14:00 години, ОСОБА_2 вчинив із колишньою дружиною ОСОБА_1 , в будинку за місцем їх спільного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , сімейний конфлікт в ході якого ображав останню нецензурними словами, чинив моральний та психологічний тиск, що призвело до психологічних страждань, розладів здоров`я, та погіршення якості життя потерпілої. Крім того, продовжуючи свої умисні дії, спрямовані на вчинення домашнього насильства, а саме систематичного вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, 04 січня 2022 року близько 21:00 години, ОСОБА_2 вчинив із колишньою дружиною ОСОБА_1 , в будинку за місцем їх спільного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , сімейний конфлікт в ході якого ображав ОСОБА_1 нецензурними словами, чинив моральний та психологічний тиск, що призвело до психологічних страждань, розладів здоров`я, та погіршення якості життя потерпілої.
Таким чином, ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо колишнього подружжя, що призвело до психологічних страждань, розладів здоров`я та погіршення якості життя потерпілої особи, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ст. 126-1 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав та пояснив, що забезпечував сім`ю, перебував на заробітках в Москві, допомагав дітям. Дружина два роки відбувала покарання в місцях позбавлення волі, а він в цей час доглядав за дітьми. Після того, як дружина звільнилася з місць позбавлення волі, в них почалися конфлікти, потерпіла постійно зраджувала йому і він не може їй цього пробачити. Жодних насильницьких дій відносно дружити він не чинив. Визнав той факт, що часто вживає нецензурну лексику до дружини. 13.09.2021 він був звільнений з місць позбавлення волі і ніяких конфліктів не було. Працівники поліції, які приїжджали, це колеги його дружини. Заперечив також факт зловживання ним алкогольним напоями. Додав, що 12.07.2022 дружина нанесла йому ножове поранення і він перебував у лікарні.
Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_2 своєї вини за ст.126-1 КК України, винуватість ОСОБА_2 в кримінальному правопорушенні, вчиненому при викладених вище обставинах, повністю підтверджується зібраними на досудовому слідстві та безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, яким судом надано ретельну оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення:
показаннями в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_1 про те, що після звільнення обвинуваченого з місць позбавлення волі, він не змінився, дальше влаштовує сварки, конфлікти, постійно кричить, дебоширить. Донька переїхала жити в село, однак коли приїжджає, то це дратує обвинуваченого. Він постійно вживає алкогольні напої, щодня кричить, обзиває її непристойними словами, принижує. Кожного місяця вона змушена викликати поліцію. Проживає вона в багатоквартирному будинку на 9 поверсі і всі крики обвинуваченого чують сусіди. Вона не може пояснити, чому обвинувачений так себе поводить. Працівниками поліції неодноразово складалися адміністративні протоколи про притягнення обвинуваченого до відповідальності. У зв`язку із постійними скандалами, в неї погіршилося здоров`я, вона у 2021 році зверталася до кардіолога та психіатра. 25.12.2021 обвинувачений вранці кудись пішов, а повернувся ввечері в стані алкогольного сп`яніння і в них зав`язався конфлікт, він намагався вдарити її, проклинав, у зв`язку з цим, вона викликала поліцію. 04.01.2022 обвинувачений знову влаштував сварку. Вона не може нічого з цим зробити, оскільки він зареєстрований у квартирі. В шлюбі вони перебували з 1979 по 2016 рік. Така ненависть до неї в обвинуваченого виникла після 2016 року, коли вони розлучилися. Крім цього повідомила про конфлікт, який мав місце 12 липня 2022 року між нею та обвинуваченим, який намагався її задусити і вона у відповідь, сама незнає як, завдала йому удару. Крім цього також повідомила, що згідно припису Стрийського РУП ГУНП у Львівській області від 21.07.2022, заборонено обвинуваченому до 31.07.2022 до неї наближатися;
показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_3 , яка є дочкою потерпілої та обвинуваченого, яка пояснила, що обвинувачений постійно пиячить і чіпається до її дітей, тому вона з рідними змушена було переїхати в село. Останній часом обвинувачений почав піднімати руку на матір, тому вони часто викликали поліцію. Якщо матері немає вдома, він з претензіями чіпається до неї, провокує на сварку. Зазначила, що з невідомих причин у батька виникла велика агресія до всіх оточуючих. Через постійний стрес у матері почалися проблеми зі здоров`ям. Мати ніколи батька не провокувала, він влаштовує скандал з нічого, з ним нереально розмовляти;
показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_4 , яка є сусідкою обвинуваченого та пояснила, що більше 20 років знає цю сім`ю. Обвинувачений протягом 3-5 років неадекватно себе поводить. Він обзиває людей на вулиці, в маршрутному автобусі, чіпається до дітей. Він постійно перебуває в стані алкогольного сп`яніння. Сусіди бояться його, вона, як голова ОСББ, розмовляла із сусідами про колективне звернення щодо дій обвинуваченого до райвідділку поліції;
рапортом інспектора ВРПП Стрийського РУП ГУНП у Львівській області капітана поліції М. Фединця про те, що в нього на розгляді знаходяться матеріали перевірки ЄО №15321 від 25.12.2021 та ЄО №157 від 04.01.2022 щодо звернення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прож. АДРЕСА_1 з приводу того, що її колишній чоловік ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , систематично вчиняє домашнє насильство відносно неї, за що був неодноразово притягнутий до адміністративної та кримінальної відповідальності /а.с.52/;
рапортом помічника чергового ЧЧ Стрийського РУП ГУНП у Львівській області Возного І.І., з якого вбачається, що 04.01.2022 о 20:58 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 04.01.2022 о 20:58 за адресою АДРЕСА_1 колишній чоловік заявниці ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння вчинив конфлікт, дебоширить, виганяє її з квартири /а.с. 53/;
заявою ОСОБА_1 від 04.01.2022, згідно якої вона просить прийняти міри до її чоловіка ОСОБА_2 , який 04.01.2022 близько 21:00 вчинив відносно неї домашнє насильство психологічного характеру, чинив на неї моральний та психологічний тиск /а.с. 54/;
рапортом помічника чергового ЧЧ Стрийського РУП ГУНП у Львівській області ОСОБА_5 від 25.12.2021, з якого вбачається, що 25.12.2021 о 14:14 год. надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 25.12.2021 о 14:13 год. за адресою АДРЕСА_1 колишній чоловік заявниці ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння вчинив конфлікт, дебоширить, погрожує їй фізичною розправою /а.с. 55/;
заявою ОСОБА_1 від 25.12.2021, згідно якої вона просить прийняти міри до її чоловіка ОСОБА_2 , який 25.12.2021 близько 14:00 вчинив відносно неї домашнє насильство психологічного характеру, чинив на неї моральний та психологічний тиск, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння /а.с. 56/;
копією постанови судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20.12.2021, згідно якої ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340, 00 грн. /а.с.57/;
копією постанови судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20.12.2021, згідно якої ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340, 00 грн. /а.с. 58/;
копією термінового забороненого припису стосовно ОСОБА_2 серія АА №202378 від 19.10.2021, з якого вбачається, що 19.10.2021 близько 12:00 год за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство відносно колишньої дружини ОСОБА_1 .. Заходами термінового забороненого припису ОСОБА_2 заборонено в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою /а.с. 59/;
копією термінового забороненого припису стосовно ОСОБА_2 серія АА №202390 від 12.11.2021, з якого вбачається, що 12.11.2021 ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство відносно колишньої дружини ОСОБА_1 . Заходами термінового забороненого припису ОСОБА_2 заборонено в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою /а.с. 60/;
копією термінового забороненого припису стосовно ОСОБА_2 серія АА №202605 від 25.12.2021, з якого вбачається, що 25.12.2021 ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство відносно колишньої дружини ОСОБА_1 . Заходами термінового забороненого припису ОСОБА_2 заборонено в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою /а.с. 61/;
відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, оглянутого в судовому засіданні, з якого вбачається, що 25.12.2021 працівник поліції зайшов в квартиру по АДРЕСА_1 , потерпіла ОСОБА_1 пояснює причину конфлікту з обвинуваченим. Обвинувачений в той час закрився в кімнаті. Також на відео обвинувачений ОСОБА_2 нецензурно висловлюється до потерпілої ОСОБА_1 , погрожує їй фізичною розправою, поводиться агресивно, нецензурно лається до працівника поліції /а.с. 63/;
протоколом огляду предмета слідчого СВ Стрийськог РУП ГУНП у Львівській області лейтенанта поліції Головатого О.І. від 27.01.2022, яким проведено огляд DVD диску типу DVD-R об`ємом 4,7 Cb, на якому містяться файли із камери нагрудного відеореєстратора 25.12.2021. При відкриті диску встановлено, що на ньому наявні три відео файли з назвою: Х300000_00000020211225142412_0244, Х300000_00000020211225143344_0245, Х300000_ 00000020211225151912_0246. З відео №1 вбачається, як 25.12.2021 інспектор ВРПП Стрийського РУП ОСОБА_6 зайшов в квартиру за адресою АДРЕСА_1 . На відео з`являється ОСОБА_2 , який різким рухом закрив двері в кімнату і не відчиняв їх. Також на відео постійно знаходиться ОСОБА_1 , яка є колишньою дружиною ОСОБА_2 . Згодом ОСОБА_2 відчинив двері до кімнати поводив себе агресивно, підвищував голос, вживав нецензурні слова. З відео № 2, 3 вбачається, як 25.12.2021 інспектор ВРПП Стрийського РУП ОСОБА_6 зайшов в квартиру за адресою АДРЕСА_1 . На відео з`являється ОСОБА_2 , який веде себе агресивно, підвищує голос та вживає нецензурні слова /а.с. 64-65/;
постановою слідчого СВ Стрийськог РУП ГУНП у Львівській області лейтенанта поліції Головатого О.І. від 27.01.2022, якою визнано речовим доказом по кримінальному провадженню №12022141130000056 від 18.01.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України диск DVD-R, з відеозаписами з нагрудної камери відео спостереження №NC 10160 /а.с. 66-67/;
листом начальника Стрийського РУП ГУНПу Львівській області, з якого вбачається, що гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 знаходиться на обліку в Стрийському РУП ГУНП у Львівській області як сімейний кривдник з 08.01.2020 /а.с.68/;
листом начальника управління соціального захисту населення Стрийської міської ради ОСОБА_7 , з якого вбачається, що протягом 2021 року надійшло 5 повідомлень від Стрийського РУП ГУНП у Львівській області з приводу неправомірних дій зі сторони ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , а саме, щодо вчинення домашнього насильства /а.с. 69/;
довідкою лікаря-психіатра КНП Стрийської міської ради «Стрийська центральна районна лікарня», згідно якої ОСОБА_1 зверталася до лікаря-психіатра в зв`язку з астено-депресивного синдрому. Порушення психічного стану тісно пов`язане з домашнім насильством психологічного характеру її колишнього чоловіка /а.с. 71/;
характеристикою ст. ДОП СППП Стрийського РУП ГУНП у Львівській області капітана поліції А.Іваськів, з якої вбачається, що ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом з родичами. За час його проживання на території обслуговуваної дільниці характеризується негативно. Систематично зловживає алкогольними напоями. Неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, також був притягнутий до кримінальної відповідальності за вчинення домашнього насильста. Систематично від родичів надходять скарги на його поведінку в Стрийське РУП ГУНП у Львівській області /а.с. 74/;
листом слідчого Стрийського РУП ГУНП у Львівській області О. Головатого №488 від 19.01.2022, адресованого директору КПН «Стийська ЦРЛ» про надання інформації, чи перебуває на обліку у нарколога та психіатра гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 . Згідно наданої інформації від 25.01.2022 гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 на обліку в психіатра на нарколога не знаходиться /а.с 75/;
довідкою ОСББ «Новаківського 16» №06 від 13.01.2022, згідно якої ОСОБА_2 1955 р.н. прописаний і проживає по АДРЕСА_1 , склад сім`ї: ОСОБА_1 – дружина, ОСОБА_3 донька, ОСОБА_8 донька, ОСОБА_9 внучка, ОСОБА_10 внук, ОСОБА_11 внучка, ОСОБА_12 внук /а.с. 76/;
характеристикою голови ОСББ «Новаківського 16» ОСОБА_4 , з якої вбачається, що ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом з сім`єю. Перебуваючи в тверезому стані нормально себе поводить. В стані алкогольного сп`яніння стає неадекватним, вчиняє сварки, всіх ображає нецензурною лайкою /а.с. 77/;
довідкою УІАЗ ГУНП у Львівській області №34-18012022/46031, згідно якої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 був засуджений 27.06.1997 Залізничим районним судом м. Львова за ч.3 ст. 222 КК України, 17.01.2001 Стрийським міським судом Львівської області за ч.2 ст. 206 КК України, 29.03.2021 Стрийським міськрайонним судом Львівскьої області за ст. 126-1 КК України. Крім цього 27.01.2017 кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 125 КК України було закрито у зв`язку із відмовою від обвинувачення /а.с. 78-79/;
копією вироку Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 29.03.2021, згідно якого ОСОБА_2 визнано винним за ст. 126-1 КК України та призначено покарання у виді 4 місяців арешту /а.с. 81-88/.
Крім цього, згідно копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022141130000056 від 18.01.2022, 17.01.2022 внесено відомості, про те, 17.01.2022 в Стрийське РУП ГУНП у Львівській області надійшов рапорт інспектора ВРПП Стрийського РУП ГУНП у Львівській області капітана поліції М. Фединця про те, що в нього на розгляді знаходяться матеріали перевірки щодо звернення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прож АДРЕСА_1 з приводу того, що її колишній чоловік ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , систематично вчиняє домашнє насильство відносно неї, за що був неодноразово притягнутий до адміністративної та кримінальної відповідальності / а.с. 51/.
Надані стороною обвинувачення і досліджені безпосередньо в суді докази взаємопов`язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію злочину, винуватість обвинуваченого та інші обставини зазначені у ст.91 КПК України, та вони зібрані у порядку, встановленомуст. 93 КПК України, жодних обставин, передбаченихст. 87 КПК України, з якими закон пов`язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв`язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.
Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.
Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.
Суд вважає показання свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_3 чіткими, логічними та такими, що прямо підтверджують обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України, вказані показання є такими, що об`єктивно в цілому і з висвітленям деталей відтворюють події не в завуальованому, а максимально наближеному до реальності вигляді, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються іншими зібраними досудовим слідством та перевіреними в судовому засіданні доказами. Так свідки хоча і не були очевидцями подій, які ставляться в провину обвинуваченому, однак чітко ствердили в судовому засіданні про систематичне домашнє насильство, яке обвинувачений вчиняє по відношенню до потерпілої, про неадекватну поведінку останнього та факт постійного зловживання алкогольними напоями.
При цьому суд зуважує, що агресивна та неадекватна поведінка обвинуваченого, на яку вказують свідки знайшла своє підтвердження в судовому засіданні шляхом огляду відеозапису з боді камер поліцейського, який виїхав за одним з звернень потерпілої, з яких вбачається дійсно неправомірна та така, що суперечить моральним засадам суспільства поведінка обвинуваченого, як по відношенню до потерпілої, так і до працівників поліції, які прибули на місце події у зв`язку з виконанням ними службових повноважень.
Письмові докази у справі підтверджують той факт, що обвинувачений ОСОБА_2 є кривдником і неодноразово застосовував адміністративно каране домашнє насильство по відношенню до потерпілої, зокрема в період часу з 19 жовтня 2021 року по 04 січня 2022 року, перебуваючи за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , систематично вчиняв відносно колишньої дружини ОСОБА_1 психологічне насильство, яке виразилось у словесних образах, погрозах, висловлюваннях нецензурною лайкою в її бік, приниженні та призвело до психологічних страждань останньої, а також погіршило якість життя потерпілої ОСОБА_1 , а саме погіршення стану здоров`я та психоемоційне навантаження, стресова ситуація, втому та негативні переживання.
Наведене зокрема стверджується постановами суддів Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20.12.2021, згідно яких ОСОБА_2 притягнуто до відповідальності за ч.2 ст.173-2 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу. Обвинувачений в судовому засіданні не заперечив факту притягнення до адміністративної відповідальності зп ч.2 ст.173-2 КУаАП, вказав, що постанови суддів не оскаржував.
Суд не вважає, що притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності виключає можливість притягнення його до кримінальної відповідальності, зважаючи на наступне.
Так, у постанові Верховного Суду у справі № 583/3295/19 від 25.02.2021, суд вказав, що відповідно до принципу юридичної відповідальності «nonbis in idem» особа не може бути притягнута до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення.
Цей принцип закріплено вст. 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Стаття 4 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує, що нікого не може бути вдруге притягнуто до суду або покарано в порядку кримінального провадження під юрисдикцією однієї і тієї самої держави за правопорушення, за яке його вже було остаточно виправдано або засуджено відповідно до закону та кримінальної процедури цієї держави.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Ігор Тарасов проти України» зазначив, що ст. 4 Протоколу 7 слід розуміти як заборону кримінального переслідування або судового розгляду у справі щодо другого «правопорушення», якщо вони витікають з ідентичних, або по суті одних і тих самих фактів (одне й те саме місце, один і той самий час, та сама поведінка особи). Високий суд констатував порушення ст. 4 Протоколу 7 у зв`язку з притягненням особи до кримінальної відповідальності після накладення на неї адміністративного стягнення фактично за те саме діяння.
Об`єктивну сторону кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України складають діяння, що виражаються в систематичному насильстві в формах фізичного, психологічного та економічного насильства.
Словосполучення «систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства» описує діяння. Закінченим кримінальне правопорушення вважається з моменту вчинення хоча б однієї із трьох форм насильства (фізичного, психологічного чи економічного) втретє, у результаті чого настав хоча б один із вказаних в законі наслідків. При цьому не має значення, чи було відображено в адміністративному протоколі поліції, в обмежувальному приписі чи в іншому документі факт перших двох актів насильства. Факт документування має значення для доказування систематичності, але не більше ніж інші передбачені законом докази.
Шкода фізичному або психологічному здоров`ю потерпілої особи, передбачена статтею 173-2КУпАП, саме з метою відмежування від шкоди, визначеноїст. 126-1 КК України, не охоплюється поняттям «фізичні або психологічні страждання, втрата працездатності, емоційна залежність, погіршення якості життя потерпілої особи».
За змістомст.8 Конституції України, в державі визначено принцип верховенства права.Конституція Українимає найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти, приймаються на основіКонституціїі повинні відповідати її змісту.
Згідно зіст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. При цьому не можна покладати на обвинуваченого доведення своєї невинуватості, а всі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитись на користь останньої. Визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за доведеності її вини. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а також доказах одержаних незаконним шляхом.
У відповідності дост.17 КПК Україниніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість даної особи.
Розглядаючи кримінальне провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, в межах пред`явленого обвинувачення безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Правова природа кваліфікації злочинів пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення та доказування у визначений кримінальним процесуальним законом спосіб двох важливих обставин: факту вчинення суб`єктом злочину суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту поведінки у формі дії чи бездіяльності; точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частиниКримінального кодексу України.
Законодавче визначення домашнього насильства міститься як в міжнародних, так і національних правових актах.
Зокрема, у п. «b» ст. 3 Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (далі – Стамбульська конвенція) визначено домашнє насильство як всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім`ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.
При цьому ст. 2 цього Документу наголошує, що Стамбульська конвенція застосовується до всіх форм насильства стосовно жінок, у тому числі домашнього насильства, яке зачіпає жінок непропорційно.
Таким чином, міжнародно-правова регламентація вказаного питання орієнтує, що визначальним є правова заборона будь-якої форми насильства, яка може відображатися у різних статтяхКК, незалежно від родового об`єкта кримінально-правової охорони, оскільки принциповим є не сфера суспільних відносин, в яких відбувається насильство, а сам факт таких дій, які є забороненими.
На національному рівні у п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII визначено, що домашнє насильство – це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Законом України«Про внесеннязмін доКримінального таКримінального процесуальногокодексів Україниз метоюреалізації положеньконвенції РадиЄвропи прозапобігання насильствустосовно жінокі домашньомунасильству таборотьби зцими явищами»від 06грудня 2017року №2227-VIII КК Українидоповненост. 126-1 КК України, згідно із якою домашнє насильство – це умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров`я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.
Окрім того, юридична відповідність за домашнє насильство передбачена не лише кримінальнимзаконом, а йст. 173-2 КУпАП, відповідно до якої домашнє насильство визначається як умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбаченезакономправо, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Отже, наведені аргументи переконують, що поняття «домашнє насильство» має комплексний характер, регламентується у різних сферах суспільних відносин, а тому при встановленні змісту поняття «злочин, пов`язаний із домашнім насильством» слід виходити із конкретних фактичних обставин вчиненого насильства щодо особи, а не юридичної оцінки дій винуватця.
Наведена правова позиція викладена в Ухвалі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №453/225/19, провадження №51-4000км19.
Виходячи із аналізу вимог п.13 ч.1 ст.3, п.п.1-3 ч.1 ст.91, п.5 ч.2 ст.291 КПК Українита практики ЄСПЛ, формулювання обвинувачення повинно складатися з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб вчинення злочину), форму вини, мотив і мету його вчинення, а правова кваліфікація дій особи в обвинувальному акті повинна містити не тільки посилання на окремустаттю і частину цієї статті КК, а й точне формулювання об`єктивної сторони та кваліфікуючих ознак конкретного кримінального правопорушення.
Виходячи з аналізу і оцінки показань учасників судового провадження, свідків, досліджених під час судового розгляду письмових доказів, суд вважає доведеним, що ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбаченест.126-1 КК України, домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного насильства щодо своєї дружини, що призводить до психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої особи, а саме: обвинувачений ОСОБА_2 в порушення вимогст. 28 Конституції України, згідно з якою кожен має право на повагу до його гідності, а також в порушення вимогЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», систематично вчиняє психологічне насильство щодо колишньої дружини ОСОБА_1 , з якою проживає в одному помешканні за адресою: АДРЕСА_1 .
Суд не бере до уваги показання обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що він не вчиняв протиправних дій відносно потерпілої і вважає такі показання, як такі, що спрямовані на уникнення кримінальної відповідальності за вчинене. Окрім того, що в судовому засіданні обвинувачений зазначив, що всі докази це брехня, жодних допустимих чи належних доказів на спростування доказів сторони обвинувачення, обвинуваченим суду не подано.
За таких обставин, проаналізувавши та оцінивши об`єктивно досліджені у судовому засіданні, відповідно до вимог ст.ст.85,94 КПК України, вказані вище всі докази, надані сторонами кримінального провадження, в їх сукупності, враховуючи їх логічність, послідовність та узгодженість між собою, суд повно та всебічно з`ясував та встановив під час судового розгляду обставини вчинення кримінального правопорушення та прийшов до висновку, що обвинуваченим вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ст.126-1 КК України.
Вказаний висновок судом зроблений поза розумним сумнівом, а отже, враховуючи зазначене вище, вина ОСОБА_2 повністю доведена в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні за ст.126-1 КК України. Підстав для кваліфікації вчиненого за іншими статтями Кримінального кодексу, або іншими частинами статті суд не вбачає.
Таким чином, суд вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України, а саме домашнього насильства, тобто умисного систематичного вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебував у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань, розладів здоров`я та погіршення якості життя потерпілої особи.
Підстави для винесення виправдувального вироку, як про це просить сторона захисту в суду відсутні, зважаючи на доведення стороною обвинувачення, поза розумним сумнівом, вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених уст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цьогоКодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другоюстатті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цьогоКодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
В той же час згідно зіст. 50 КК Українипокарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно дост.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Згідно з п.1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 /із змінами/, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнімдлявиправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п.3, визначаючи ступіньтяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.
При призначенні покарання, суд враховує правовий висновок Верховного Суду, висловлений у постанові від 08.02.2018 у справі №522/20964/16-к, відповідно до якого визначені уст.65 КК Українизагальні засади призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного і доцільного заходу примусу, який би ґрунтувався на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяв досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів прав держави і суспільства. Відповідно до вказаних засад особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципу співмірності, цей захід примусу за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їхній небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.
Обтяжуючих вину обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення обставин, передбачених ст. 67 КК України, суд не вбачає.
Пом`якшуючих вину обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення обставин, передбачених ст. 66 КК України, суд не вбачає.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує, що ОСОБА_2 вчинив злочин, який згідност.12 КК Українивідноситься до злочинів невеликої тяжкості.
На переконання суду, ОСОБА_2 не усвідомив своєї протиправної поведінки та суспільної небезпечності вчиненого ним злочину.
Крім цього, суд враховує також факт відмови потерпілої ОСОБА_1 від обвинувачення, який мав місце 27.01.2017, і ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27.01.2017, згідно якої кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 було закрито за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.
Крім цього, згідно вироку Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 29.03.2021, ОСОБА_2 визнано винним за ст. 126-1 КК України та призначено покарання у виді 4 місяців арешту.
Дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, та обираючи покарання обвинуваченому, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, зокрема те, що обвинувачений раніше притягався до кримінальної відповідальності, пенсіонер, на ОСОБА_13 обліку у нарколога та психіатра не знаходиться, негативну характеристику з місця проживання, згідно якої обвинувачений в стані алкогольного сп`яніння поводить себе неадекватно і агресивно; відсутність обставин, які обтяжують та пом`якшують покарання. З огляду на викладене, особу винного, позицію прокурора, що просить призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, позицію потерпілої, яка не вибачила обвинуваченому і навпаки, зазначила, що протиправна поведінка обвинуваченого продовжується, обвинуваченого, який вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав та не розкаявся у вчиненому, тобто не усвідоми протиправність своєї поведінки, суд вважає, що обвинуваченому слід призначити покарання у межах санкції ст.126-1 КК України у виді позбавлення волі..
Саме таке покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
Вирішуючи питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, суд враховує, що запобіжний захід обвинуваченому на стадії досудового розслідування не обирався.
В судовому засіданні прокурор просить вироком суду обрати запобіжний захід обвинуваченому у виді тримання під вартою, зважаючи на ризики, передбачені п.п.1,4,5 ст.177 КПК України, враховуючи вимоги п.2 ч.2 ст.183 КПК України, та з врахуванняім вимог ч.4 ст.183 КПК України, зокрема покликаючись на неявку обвинуваченого в судові засідання 05.05.2022 та 26.05.2022, у зв`язку з чим до останнього було застосовано примусовий привід та існування кримінального провадження №120221411300000426 від 13.07.2022, згідно якого обвинуваченому не повідомлено про підозру, однак наведене свідчить про продовження протиправної поведінки обвинуваченим та продовження вчинення домашнього насильства, яке в подальшому буде доведено, в порядку, встановленому законом.
Крім цього в судовому засіданні стронами кримінального провадження повідомлено про обставини конфлікту, який мав місце 12 липня 2022 року між обвинуваченим та потерпілою, який не входить в предмет доказування у даному кримінальному провадженні, однак з якого вбачається, що між обвинуваченим і потерпілою продовжують існувати неприязні відносини, і ризик вчинення нових кримінальних правопорушень з боку обвинуваченого існує. Навдене стверджується зокрема дослідженими в судовому засіданні витягом з ЄРДР №120221411300000426 від 13.07.2022, яким зафіксовано факт звернення потерпілої з заявою про вчинення відносно неї домашнього насильства обвинуваченим 12.07.2022 та випискою з медичної карти амбулаторного хворого №5052 від 19.07.2022, згідно якої обвинувачений поступив до медичного закладу у зв`язку з отриманим проникаючим ножовим пораненням 12.07.2022.
Враховуючи наведене, на підставі п.п.1,4,5 ст.177, п.2 ч.2 ст.183, ч.4 ст.183 КПК України, з метою уникнення ризиків ухилення обвинуваченого від відбування покарання, з метою виконання покарання у виді позбавлення волі, зважаючи на процесуальну поведінку обвинуваченого під час судових засідань, неявку в судові засідання, постійні погрози, які лунали від обвинуваченого в сторону потерпілої, встановлені в судовому засіданні факти систематичного вчинення адміністративно караного та кримінально караного домашнього насильства обвинуваченим відносно потерпілої впродовж тривалого часу, враховуючи конфлікт, який мав місце 12 липня 2022 року між обвинуваченим та потерпілою, з метою досягнення дієвості цього провадження та запобігання ризикам, передбаченимист.177 КПК України, а саме переховування з метою уникнути відбування покарання, призначеного у виді позбавлення волі, вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується, зважаючи на те, що обвинувачений повинен відбувати покарання в місцях позбавлення волі, суд приходить до висновку про необхідність застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду негайно, оскільки жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним вище ризикам та забезпечити виконання обвинуваченим належної процесуальної поведінки.
Цивільний позов по справі не заявлено.
Процесуальні витрати за проведення експертизи відсутні.
Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368-371, 373- 374 КПК України, суд, –
у х в а л и в :
ОСОБА_2 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ст.126-1 КК України, й призначити йому покарання у виді 1 /одного/ року 6 /шести/ місяців позбавлення волі.
Застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, взявши його під варту в залі суду негайно.
Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_2 рахувати з 12.45 год. 27 липня 2022 року, тобто з моменту взяття його під варту в залі суду.
Речовий доказ: диск DVD-R, з відеозаписами з нагрудної камери відеоспостереження №NC 10160 залишити при матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржено сторонами до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Стрийський міськрайонний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуючий суддя В.Л.Бучківська