Суд може прийняти рішення про закриття кримінального провадження у разі закінчення строків давності за умови, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення

Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: за ухвалою місцевого суду закрито кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 194 КК, у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Апеляційний суд залишив вказане судове рішення без зміни.

Позиція ККС: скасовано судові рішення місцевого та апеляційного судів, призначено новий розгляд у суді першої інстанції.

Обґрунтування позиції ККС: із матеріалів кримінального провадження і судових рішень вбачається, що ухвала місцевого суду та ухвала апеляційного суду не відповідають вимогам, зазначеним у ст. 370 КПК.

Як передбачено у п.3-1 ст. 284 КПК, кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров’я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.

Матеріалами кримінального провадження встановлено ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 194 КК, яке за положеннями закону України про кримінальну відповідальність, що діяли на час розгляду клопотання місцевим судом, було злочином середньої тяжкості, строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за який згідно з п. 3 ч.1 ст.49 КК складає 5 років.

Відповідно до клопотання прокурора про закриття кримінального провадження протиправні дії, які полягали у демонтажі будівлі ферми, що належить ОСОБА_1, мали місце в період із квітня по червень 2009 р. Місцевий суд, дослідивши надані матеріали, встановив, що з моменту вчинення злочину пройшло більше 11років, строки давності притягнення до кримінальної відповідальності закінчилися, а тому кримінальне провадження, незважаючи на те, що в результаті проведення слідчих дій встановлено осіб, які ймовірно причетні до умисного знищення майна потерпілого, підлягає закриттю на підставі п. 3-1 ч. 1 ст.284 КПК. При цьому суд у мотивувальній частині ухвали зазначив, що ця процесуальна норма, яка зобов’язує задовольнити відповідне клопотання прокурора про закриття кримінального провадження, передбачає дві окремі самостійні підстави для прийняття такого рішення: закінчення строків давності та невстановлення осіб, причетних до протиправного діяння.

Однак такий висновок є хибними з огляду на те, що у положенні п.3-1 ч.1 ст.284 КПК законодавцем встановлено імперативне правило, за яким суд приймає рішення про закриття кримінального провадження у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за умови, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення.

Приймаючи рішення про задоволення клопотання прокурора і закриття кримінального провадження з підстав закінчення строків, визначених у ст.49 КК, однак із вказівкою на встановлення конкретних осіб, які причетні до вчинення злочину, суд допустив суперечність з нормою КПК, що призвело до істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.

Апеляційний суд зазначеної помилки не виправив, доводів апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_1 належним чином не перевірив, унаслідок чого ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам ні ст. 370, ні ст. 419 КПК.

З огляду на викладене під час розгляду справи суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення вимог кримінального процесуального закону, які є істотними, оскільки ставлять під сумнів законність і обґрунтованість постановлених судових рішень, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для скасування таких рішень.

Детальніше з текстом постанови ККС від 23.02.2021 у справі No397/42/20 (провадженняNo51-5156км20) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/95213476