Суд не може вимагати від адвоката пред’явлення договору про надання правової допомоги для підтвердження повноважень на представництво особи, яка досягла 14 років

16 червня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати
Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи – ОСОБА_2, Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області, про видачу обмежувального припису.

Місцевий суд залишив без розгляду заяву неповнолітнього ОСОБА_1 про видачу
обмежувального припису стосовно матері, оскільки заяву подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності.

Адвокат в інтересах заявника оскаржив ухвалу суду в апеляційному суді, який
повернув апеляційну скаргу через те, що адвокат не додав до неї договір про надання правової допомоги, а ордер не є достатнім доказом на підтвердження його повноважень як представника неповнолітньої особи.

Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та передав справу на розгляд до суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Ордер, який виданий адвокатом і містить його підпис, є належним документом, що підтверджує повноваження на представництво особи, зокрема на подання та підписання апеляційної скарги від імені заявника.

Не відповідає правильному застосуванню норм процесуального права висновок
про обов’язковість надання для підтвердження повноважень адвоката як представника одночасно з ордером договору про надання правової допомоги, оскільки ордер, який видано відповідно до Закону України «Про адвокатуру», є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката.

З огляду на зміст частини першої статті 26 Закону України «Про адвокатуру» ордер може бути оформлений, зокрема, адвокатом лише на підставі вже укладеного договору. Крім того, адвокат несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само за умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, установлених договором про надання правничої допомоги (стаття 400-1 КК України).

Суд апеляційної інстанції не врахував, що неповнолітня особа, яка досягла 14-річного віку, може укладати договір з адвокатом виключно за згодою батьків
(усиновлювачів) або піклувальників, але відсутність такої згоди не нівелює правових наслідків укладення договору та наділення адвоката повноваженнями
на представництво, крім випадків визнання такого договору недійсним у судовому порядку.

У випадку представництва в суді малолітньої особи адвокат повинен надати суду
докази наявності згоди її батьків на укладення договору про надання правничої
допомоги. Представляючи особу, яка досягла 14 років, адвокат надає суду документи, що підтверджують повноваження на представництво (ордер, довіреність), без необхідності подання згоди батьків на укладення договору з таким адвокатом. При цьому суд не може вимагати пред’явлення договору про надання правової допомоги для підтвердження повноважень на представництво особи, яка досягла 14 років.

Також Верховний Суд звернув увагу на статті 4, 5 Європейської конвенції про
здійснення прав дітей, які визначають право дитини подавати особисто або через інших осіб чи органи клопотання про призначення спеціального представника під час розгляду судовим органом справ, що стосуються її у випадках, коли внутрішнє законодавство позбавляє суб’єктів батьківської відповідальності права представляти дитину в результаті виникнення у них конфлікту інтересів з останньою.

Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі No 369/13467/20 (провадження No 61- 18623св20) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/98267310