Сам по собі факт знайомства потерпілого з обвинуваченим не може бути підставою для визнання протоколу пред’явлення особи для впізнання неналежним доказом

Позиції судів першої та апеляційної інстанцій

Місцевий суд визнав винуватим і засудив особу за ч. 2 ст. 185; ч. 2 ст. 187 КК.

Апеляційний суд змінив цей вирок, скасувавши його в частині засудження особи за ч. 2 ст. 187 КК і закрив провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК. Апеляційний суд виходив з того, що за матеріалами кримінального провадження
встановлено те, що обвинувачений та потерпілий перебували на залізничній
станції, де спілкувались між собою, отже особа обвинуваченого знайома
потерпілому, водночас протоколом впізнання не доводиться та обставина, що
обвинувачений заволодів грошовими коштами потерпілого. Спираючись на
вказані підстави, апеляційний суд дійшов висновку про неналежність як доказу
протоколу пред’явлення особи для впізнання.

Позиція ККС

Скасовано ухвалу апеляційного суду та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Обґрунтування позиції ККС

ККС погоджується і з доводами прокурора про незаконність рішення апеляційного суду щодо визнання неналежним доказом протоколу пред’явлення особи для впізнання, за яким потерпілий впізнав обвинуваченого як особу, і як наслідок необґрунтовано спростував висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості особи за ч. 2 ст. 187 КК.

Висновок апеляційного суду не ґрунтується на законі, зокрема, і приписах КПК, що визначають мету проведення такої слідчої дії, як пред’явлення особи для впізнання.

Сам по собі факт знайомства потерпілого з обвинуваченим не може бути підставою для визнання зазначеного доказу неналежним. Вказана слідча дія
проводиться не тільки задля отримання (збирання) доказів, а й з метою
перевірки вже отриманих в ході досудового розслідування фактичних даних,
зокрема, показань потерпілого. Процесуальний закон не забороняє пред’явлення особи для впізнання в разі особистого знайомства із особою, яка
впізнає. Висновки суду можуть ґрунтуватися не на одному чи кількох прямих
доказах, а на аналізі саме сукупності всіх доказів, за якими встановлено особу та характер дій обвинуваченого, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим
стандартом доказування) винуватості особи у вчиненні кримінального
правопорушення.

Постанова колегії суддів Третьої судової палати ККС ВС від 20.09.2023 у справі №760/149/18 https://reyestr.court.gov.ua/Review/113722042

Аби першим отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.