Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Уркевича В. Ю.,
судді-доповідачки Шевцової Н. В.,
суддів Булейко О. Л., Воробйової І. А., Губської О. А., Дашутіна І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Пількова К. М., Погрібного С. О., Стефанів Н. С., Ступак О. В., Ткачука О. С.,
за участю:
секретаря судового засідання Лук`яненко О. О.,
представника скаржника – Титаренко Ю. Д.
представника Вищої ради правосуддя -Ізвєкова К. В.
розглянула у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Титаренко Юлія Дмитрівна, на рішення Вищої ради правосуддя від 6 березня 2025 року № 449/0/15-25, ухвалене за результатами розгляду його скарги на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 25 листопада 2024 року № 3411/1дп/15-24, і
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст та обґрунтування наведених у скарзі вимог
1. 2 квітня 2025 року ОСОБА_1 (далі також скаржник), в інтересах якого діє адвокат Титаренко Ю. Д., звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою, у якій просить скасувати рішення Вищої ради правосуддя (далі – ВРП, Рада) від 6 березня 2025 року
№ 449/0/15-25 «Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 25 листопада 2024 року № 3411/1дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Рахівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 » (далі – оскаржуване рішення) з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 52 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі – Закон № 1798-VIII).
2. На обґрунтування наведених у скарзі вимог представниця скаржника зазначає про відсутність підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності у зв`язку з недоведеністю в його діях складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 1402-VIII), та наполягає, що оскаржуване рішення є незаконним як таке, що не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотивів, з яких ВРП дійшла висновків про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності у вигляді подання про звільнення судді з посади.
3. Так, представниця скаржника доводить, що неправильна кваліфікація дій судді ОСОБА_1 призвела до незаконного притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
У цьому контексті наголошує, що факт набуття суддею громадянства іншої держави має бути доведено в межах розгляду дисциплінарної справи. Натомість, отримані під час розгляду дисциплінарної справи докази, за доводами представниці скаржника, не є чіткими та переконливими щодо наявності у діях судді ОСОБА_1 істотного дисциплінарного проступку. Стверджує, що помилкове зазначення ОСОБА_1 в розділі 2.1 у графі «Ідентифікація за межами України» декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – Декларація), про наявність у нього громадянства іноземної держави пов`язане виключно з неправильним трактуванням вимог щодо відомостей, які потрібно навести у цій графі, та не є підтвердженням факту наявності у нього румунського громадянства. Водночас у матеріалах справи немає листа чи будь-якої іншої інформації на підтвердження факту виявлення Національним агентством з питань запобігання корупції подвійного громадянства скаржника.
У цьому ж контексті представниця скаржника наголошує, що в матеріалах дисциплінарного провадження немає оригіналу або посвідченої в установленому порядку копії паспорта ОСОБА_1 , яка підтверджує його статус громадянина Румунії, а копія паспорта, на яку покликається ВПР в оскаржуваному рішенні, не має юридичної сили. Водночас зазначає, що вказана копія паспорта не містить словосполучення «громадянин Румунії» або взагалі згадки про наявність громадянства Румунії, а отже, не можливо встановити, що саме цим документом [у разі повної відповідності його оригіналу (за наявності)] підтверджується громадянство Республіки Румунія.
Представниця скаржника вважає, що у цьому випадку дисциплінарний орган мав би послуговуватися стандартом доказування «поза розумним сумнівом». Переконує, що суддя ОСОБА_1 не міг отримати громадянство Республіки Румунія, оскільки з 2007 року проживав на території України, здійснюючи правосуддя у Рахівському районному суді Закарпатської області (отже, не міг фактично проживати тривалий час (5-8 років) в Республіці Румунія, що є умовою отримання громадянства), а у період з 8 листопада 2017 року до 10 жовтня 2024 року не перетинав кордон України (отже, не міг отримати громадянство Республіки Румунія за наявності підстав для його отримання за спрощеною процедурою). Малоймовірним представниця ОСОБА_1 вважає також факт його огляду під час перетинання кордону та виявлення у нього паспорта громадянина Республіки Румунія, адже в межах дисциплінарного провадження факт перетинання кордону громадянином України ОСОБА_1 в період з 8 листопада 2017 року до 10 жовтня 2024 року не встановлено і водночас у матеріалах дисциплінарної справи немає акта огляду, складеного у результаті проведення огляду ручної поклажі. Крім того, малоймовірність факту здійснення 27 січня 2021 року огляду ОСОБА_1 та наявності в нього при собі паспорта громадянина Республіки Румунія, за доводами його представниці, підтверджується листом Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України від 28 травня 2024 року № 14/5-3245, оскільки цей орган, будучи виконавцем та розпорядником інформації, зазначеної ним же в попередньому повідомленні від 25 серпня 2021 року № 565/3/13-21, стверджує про відсутність достовірних доказів наявності у ОСОБА_1 подвійного громадянства. З огляду на викладене представниця скаржника переконана, що під час перевірки доводів дисциплінарної скарги неможливо було встановити вину судді ОСОБА_1 у вчиненні дисциплінарного проступку «поза всяким розумним сумнівом», а отже, ВРП не здобула достатніх фактичних даних, які підтверджують наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, у зв`язку із чим дисциплінарне провадження стосовно нього підлягало закриттю.
4. Окрім того, представниця скаржника доводить, що дисциплінарне стягнення накладено на нього поза межами встановленого частиною одинадцятою статті 109 Закону № 1402-VIII строку притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
На переконання представниці скаржника, строки давності притягнення його до дисциплінарної відповідальності (у разі належного документального підтвердження вчинення ним дисциплінарного проступку у вигляді здійснення ним правосуддя в статусі громадянина іноземної держави) мали б сплинути на час звернення Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України зі скаргою до ВПР (2024 рік), оскільки трирічний строк мав відраховуватися саме з дати отримання ВРП в 2021 році припущень про наявність у ОСОБА_1 громадянства Республіки Румунія. До того ж обставин, які відповідно до частини одинадцятої статті 109 Закону № 1402-VIII не зараховуються в трирічний період, протягом якого суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, не існувало, оскільки в цей період суддя не був тимчасово непрацездатним, не перебував у відпустці, а відповідне дисциплінарне провадження розпочате ухвалою Першої Дисциплінарної палати ВРП від 7 жовтня 2024 року № 2931/1дп/15-24. Водночас у період із 17 листопада 2021 року до 26 квітня 2024 року ОСОБА_1 був відрахований зі штату Рахівського районного суду Закарпатської області та правосуддя не здійснював, що, на думку його представниці, унеможливлює кваліфікацію такого проступку як триваючого.
Позиція ВРП
5. 7 травня 2025 року до Великої Палати Верховного Суду надійшов відзив ВРП на скаргу, у якому представник ВРП просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.
6. Представник ВРП наголошує, що, приймаючи оскаржуване рішення, Рада діяла в межах своїх повноважень та на підставі чинного законодавства. Рішення ВРП містить посилання на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, а доводи скарги фактично зводяться до незгоди з оцінкою доказів та юридичною кваліфікацією проступку, що само собою не може бути підставою для скасування дисциплінарного рішення по суті.
Рух скарги
7. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 17 квітня 2025 року відкрила провадження за скаргою, а ухвалою від 14 травня 2025 року суддя Великої Палати Верховного Суду Шевцова Н. В. призначила справу до розгляду в судовому засіданні.
Обставини справи
8. Указом від 24 січня 2007 року № 40/2007 Президент України призначив ОСОБА_1 на посаду судді Рахівського районного суду Закарпатської області, а Постановою Верховної Ради України від 9 лютого 2012 року № 4375-VIвін був обраний на посаду судді цього суду безстроково.
9. Вироком Вищого антикорупційного суду від 16 лютого 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 368, частиною другою статті 369-2 Кримінального кодексу України (далі – КК України).
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду ухвалою від 17 листопада 2021 року змінила вирок цього суду від 16 лютого 2021 року щодо ОСОБА_1 в частині визначення остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права обіймати посаду судді на строк 3 роки з конфіскацією усього належного йому на праві власності майна. На підставі частини першої статті 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посаду судді на строк 3 роки з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна. В іншій частині вирок залишено без змін.
10. Голова Рахівського районного суду Закарпатської області Ємчук В. Е. наказом від 8 грудня 2021 року № 381/02-04/21 відрахував суддю ОСОБА_1 зі штату цього суду із 17 листопада 2021 року.
11. Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду постановою від 1 червня 2022 року скасував вирок Вищого антикорупційного суду від 16 лютого 2021 року та ухвалу Апеляційної палати цього суду від 17 листопада 2021 року щодо ОСОБА_1 . Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018000000003211 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 368, частиною другою статті 369-2КК України, після повідомлення особі про підозру закрив у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного статтею 219 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) (кримінальна справа № 348/1674/19).
12. Закарпатський окружний адміністративний суд рішенням від 21 листопада 2023 року у справі № 260/5387/23 відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 до Рахівського районного суду Закарпатської області про: зобов`язання Рахівського районного суду Закарпатської області в особі голови суду видати наказ про визнання недійсним наказу голови цього суду Ємчука В. Е. від 8 грудня 2021 року № 381/02-04/21 «Про відрахування зі штату Рахівського районного суду Закарпатської області судді ОСОБА_1 »; зарахування його до штату Рахівського районного суду Закарпатської області із 17 листопада 2021 року; зобов`язання Рахівського районного суду Закарпатської області в особі голови суду видати наказ про зарахування його до штату цього суду із 17 листопада 2021 року.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 24 квітня 2024 року рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року в адміністративній справі № 260/5387/23 скасував: визнав протиправною відмову голови Рахівського районного суду Закарпатської області в зарахуванні ОСОБА_1 до штату цього суду на посаду судді; зобов`язав голову Рахівського районного суду Закарпатської області зарахувати ОСОБА_1 до штату цього суду з 1 червня 2022 року; у задоволенні решти позовних вимог відмовив.
13. На підставі наказу виконувача обов`язків голови Рахівського районного суду Закарпатської області Ємчука В. Е. від 26 квітня 2024 року № 95/03-03/24 «Про зарахування до штату Рахівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 » до штату Рахівського районного суду Закарпатської області зараховано ОСОБА_1 як суддю з 1 червня 2022 року.
14. У Єдиному державному реєстрі судових рішень містяться судові рішення, які суддя ОСОБА_1 ухвалював із 8 липня 2024 року.
15. 20 червня 2024 року до ВРП за вхідним № 349/0/13-24 надійшла дисциплінарна скарга Головного управління з протидії системним загрозам управлінню державою Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України щодо дисциплінарного проступку судді Рахівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 .
У скарзі заявник вказував, що суддя Рахівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 у Декларації за 2023 рік, у графі «Ідентифікація за межами України» розділу 2.1, вказав паспорт громадянина Румунії серії НОМЕР_1 , який видано на ім`я ОСОБА_1 , а також ідентифікаційний код громадянина Румунії НОМЕР_2 .
Заявник у скарзі запропоновував притягнути суддю ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, вважаючи наявними у його діях ознаки дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 3, 10 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII(допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу; зазначення в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, завідомо неправдивих відомостей або умисне незазначення відомостей, визначених законодавством).
16. 17 вересня 2024 року до ВРП надійшов лист Головного управління з протидії системним загрозам управлінню державою Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 6 вересня 2024 року № Ш/5-6082, у якому зазначено, що факт отримання громадянства Республіки Румунія суддею Рахівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 підтверджується його Декларацією за 2023 рік, яку він подав особисто як особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
17. Перша Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 7 жовтня 2024 року № 2931/1дп/15-24 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Рахівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 . За змістом цієї ухвали підставою для відкриття дисциплінарної справи слугували викладені у скарзі обставини, які можуть вказувати на наявність у діях судді ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106
Закону № 1402-VIII. Водночас Перша Дисциплінарна палата ВРП констатувала відсутність у діях судді Рахівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 10 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, оскільки дисциплінарна скарга не містила конкретних відомостей із посиланням на фактичні дані (свідчення, докази) щодо зазначеного дисциплінарного проступку.
18. У письмових поясненнях від 21 жовтня 2024 року, які представниця ОСОБА_1 – адвокат Іваницька О. В. надала в межах підготовки дисциплінарної справи до розгляду, наголошено, що єдиним громадянством ОСОБА_1 є громадянство України. Відомості про наявність у ОСОБА_1 громадянства іноземної держави не відповідають дійсності і зазначені в розділі 2.1 у графі «Ідентифікація за межами України» Декларації за 2023 рік, яку ОСОБА_1 подав помилково, без умислу щодо введення в оману органу, відповідального за формування антикорупційної політики та запобігання корупції. 12 травня 2024 року ОСОБА_1 подав виправлену Декларацію за 2023 рік, за змістом якої єдиним громадянством судді є громадянство України.
Адвокат Іваницька О. В. зауважила, що доводи дисциплінарної скарги ґрунтуються виключно на відомостях, які ОСОБА_1 помилково зазначив у Декларації за 2023 рік. Жодних доказів, які підтверджували б наявність у судді іноземного громадянства, скаржник не надав.
Крім того, адвокат Іваницька О. В. повідомила, що суддя ОСОБА_1 зареєстрований та проживає в Рахівському районі Закарпатської області, що належить до прикордонної зони (у межах 30 кілометрів від спільного кордону України та Румунії). Жителі такої зони можуть перетинати державний кордон відповідно до режиму місцевого прикордонного руху за умови, що вони мають дозвіл на спрощений перетин кордону та дійсний паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Як пояснила адвокат Іваницька О. В., під час подання Декларації за 2023 рік ОСОБА_1 неправильно трактував відомості, які потрібно навести у графі «Ідентифікація за межами України». Найменування цієї графи могло передбачати необхідність зазначення будь-яких документів, виданих громадянам України іноземною державою.
19. За результатами розгляду дисциплінарної справи рішенням від 25 листопада 2024 року № 3411/1дп/15-24 Перша Дисциплінарна палата ВРП притягнула суддю Рахівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосувала до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади судді.
20. За змістом цього рішення Перша Дисциплінарна палата, вирішуючи питання про притягнення або відмову в притягненні судді Рахівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, виходила з того, що в його діях наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106
Закону № 1402-VІІІ.
21. Так, з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування Перша Дисциплінарна палата встановила, що 2 січня 2024 року о 09:37 суддя ОСОБА_1 подав Декларацію (при звільненні) за період із 1 січня до 9 грудня 2021 року. У графі «Ідентифікація за межами України» зазначив паспорт громадянина Румунії серії НОМЕР_1 , який видано на ім`я ОСОБА_1 , а також ідентифікаційний код громадянина Румунії НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
2 січня 2024 року о 09:41 суддя ОСОБА_1 подав щорічну Декларацію за 2021 рік. У графі «Ідентифікація за межами України» вказано паспорт громадянина Румунії серії НОМЕР_1 , який видано на ім`я ОСОБА_1 , а також ідентифікаційний код громадянина Румунії НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
3 травня 2024 року о 13:02 суддя ОСОБА_1 подав Декларацію за 2023 рік (як кандидат на посаду). У графі «Ідентифікація за межами України» зазначив паспорт громадянина Румунії серії НОМЕР_1 , який видано на ім`я ОСОБА_1 , а також ідентифікаційний код громадянина Румунії НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ).
12 травня 2024 року о 18:00 суддя ОСОБА_1 подав виправлену Декларацію за 2023 рік як кандидат на посаду, у графі «Ідентифікація за межами України» якої не зазначив даних (https://public.nazk.gov.ua/documents/a807baff-a042-48e9-8df0-662a0ff1a507).
Суддя ОСОБА_1 не подав виправлених щорічної Декларації за 2021 рік (подана 2 січня 2024 року о 09:41) та Декларації (при звільненні) за період із 1 січня 2021 року до 9 грудня 2021 року (подана 2 січня 2024 року о 09:37) протягом 30 днів після їх подання.
22. Під час підготовки дисциплінарної справи до розгляду Перша Дисциплінарна палата ВРП також встановила, що 25 серпня 2021 року за вхідним № 565/3/13-21 до ВРП надійшло повідомлення тимчасового виконувача обов`язків начальника Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України Лисюка А. О. щодо можливого вчинення дисциплінарного проступку суддею Рахівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 .
У цьому повідомленні зазначалося, що 27 січня 2021 року ОСОБА_1 здійснив в`їзд на територію України через митний пост «Тиса» Закарпатської митниці Державної митної служби України. Під час перетину державного кордону України ОСОБА_1 працівники вказаного митного поста, оглядаючи ручну поклажу, яка належала ОСОБА_1 , виявили паспорт громадянина Республіки Румунія, виданий на ім`я ОСОБА_1 , № НОМЕР_3 . До повідомлення скаржник додав копію паспорта, який видано на ім`я ОСОБА_1, № НОМЕР_3 .
23. Зазначене вище повідомлення було вилучено з автоматизованої системи розподілу справ, оскільки на підставі наказу голови Рахівського районного суду Закарпатської області від 8 грудня 2021 року № 381/02-04/21 з 17 листопада 2021 року суддю ОСОБА_1 відраховано зі штату Рахівського районного суду Закарпатської області у зв`язку з набранням законної сили вироком Вищого антикорупційного суду від 16 лютого 2021 року.
У зв`язку з наведеним у відповідь на службову записку члена Першої Дисциплінарної палати ВРП Котелевець А. В. від 30 жовтня 2024 року № 427/0/10-24 заступник начальника управління – завідувач відділу обробки службової документації надав матеріали повідомлення тимчасового виконувача обов`язків начальника Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України Лисюка А. О. за вхідним № 565/3/13-21, які містять, зокрема, копію паспорта, виданого на ім`я ОСОБА_1, № НОМЕР_3 .
24. За інформацією із суддівського досьє та відомостями з офіційного вебсайту ВРП суддя Рахівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності не притягувався.
25. Згідно із характеристикою, яку надав виконувач обов`язків голови Рахівського районного суду Закарпатської області Ємчук В. Е. , суддя ОСОБА_1 за період роботи в суді систематично цікавився змінами в законодавстві, судовою практикою, удосконалював професійну кваліфікацію, відповідально ставиться до роботи. У колективі має авторитет, справедливий та доброзичливий. Систематично контролює виконання поставлених завдань. Із працівниками апарату суду та громадянами завжди ввічливий та дотримується етичних правил.
26. Як наголосила Перша Дисциплінарна палата ВРП, положення статті 127 Конституції України та статті 52 Закону № 1402-VIII виключають можливість отримання суддею іншого громадянства, ніж громадянство України, та, відповідно, можливість мати обов`язки перед іншою державою.
Склавши присягу судді, ОСОБА_1 зобов`язаний усвідомлювати, що: виявлення фактів / обставин набуття суддею громадянства іншої держави може свідчити про безумовне порушення Конституції України та законів України; виявлення фактів / обставин набуття суддею громадянства іншої держави ставить під сумнів здатність судової влади в Україні забезпечити утвердження в державі принципу верховенства права і, зокрема, інтересів осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя; такі дії суперечать конституційному принципу незалежності судді; такі дії неминуче підривають авторитет правосуддя, що має наслідком зниження рівня довіри громадян до судової влади та безпосередньо впливає на публічний імідж системи правосуддя.
27. Перша Дисциплінарна палата ВРП констатувала, що факт отримання суддею ОСОБА_1 паспорта громадянина Румунії підтверджується: щорічною Декларацією за 2021 рік (подана 2 січня 2024 року о 09:41), Декларацією (при звільненні) за період із 1 січня до 9 грудня 2021 року (подана 2 січня 2024 року о 09:37), Декларацією (кандидата на посаду) (подана 3 травня 2024 року о 13:02).
28. За висновком Першої Дисциплінарної палати ВРП, неподання суддею ОСОБА_1 виправлених щорічної Декларації за 2021 рік та Декларації за період із 1 січня 2021 року до 9 січня 2021 року (при звільненні) протягом 30 днів після подання первинних декларацій свідчить про достовірність та повноту відомостей, зазначених у цих деклараціях.
29. Отже, проаналізувавши зібрані під час розгляду дисциплінарної справи матеріали, Перша Дисциплінарна палата ВРП вважала здобутими чіткі та переконливі докази, які доводять, що суддя Рахівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 має паспорт громадянина Румунії, який видано 16 грудня 2020 року на ім`я ОСОБА_1, № НОМЕР_3 , дійсний до 16 грудня 2030 року, а також ідентифікаційний код громадянина Румунії НОМЕР_2 .
30. Перша Дисциплінарна палата ВРП зауважила, що на день звернення Служби безпеки України з дисциплінарною скаргою і на час прийняття рішення у дисциплінарній справі трудові відносини судді ОСОБА_1 з Рахівським районним судом Закарпатської області не припинені, наказ голови Рахівського районного суду Закарпатської області про відрахування судді ОСОБА_1 зі штату суду не видано. Отже, суддя ОСОБА_1 , який має паспорт громадянина іншої держави – Румунії, не відрахований зі штату Рахівського районного суду Закарпатської області на підставі наказу голови суду, продовжує здійснювати обов`язки судді.
31. Перша Дисциплінарна палата ВРП наголосила, що особливості поведінки судді проявляються в тому, що суддя зобов`язаний не допускати будь-яких дій, що можуть заподіяти шкоду, порушити нормальну діяльність суду чи дискредитувати судову владу в цілому. Недотримання суддею моральних засад суспільства призводить до зниження його авторитету, робить таку поведінку незрозумілою для суспільства, внаслідок чого можуть виникати сумніви щодо незалежності та справедливості суду. З метою зміцнення довіри суспільства до судової влади судді мають усвідомлювати значущість своєї місії в утвердженні верховенства права і забезпеченні захисту прав людини і основоположних свобод. Підтримання високих стандартів поведінки вимагає від суддів уникати створення враження неналежної поведінки – як професійної, так і особистої. Суддя має усвідомлювати, що він представляє судову владу держави, та не допускати поведінки, що може зашкодити авторитету суду.
32. Доводи представника судді ОСОБА_1 – адвоката Іваницької О. В. про помилкове зазначення суддею ОСОБА_1 в Декларації паспорта громадянина Румунії Перша Дисциплінарна палата ВРП відхилила як такі, що спростовуються чіткими і переконливими доказами щодо набуття суддею ОСОБА_1 громадянства іншої держави.
33. З огляду на зазначене Перша Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що в діях судді ОСОБА_1 наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.
34. Відтак Перша Дисциплінарна палата ВРП виснувала, що суддя ОСОБА_1 порушив норми суддівської етики та стандарти поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, допустив поведінку, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, а отже, вчинив істотний дисциплінарний проступок, передбачений частиною дев`ятою статті 109 Закону № 1402-VIII, оскільки, свідомо набувши громадянство Румунії, продовжує здійснювати правосуддя, що, з точки зору розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, свідчить про зухвалість його неправомірних дій та створює враження безкарності судді, зокрема з огляду на вимоги Конституції України та Закону № 1402-VIII, які виключають можливість судді мати інше громадянство, ніж громадянство України.
35. Проаналізувавши положення частини одинадцятої статті 109 Закону № 1402-VIII у взаємозв`язку із частиною другою статті 42 цього Закону, Перша Дисциплінарна палата ВРП виснувала, що строк притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності не закінчився, оскільки дисциплінарна скарга надійшла до ВРП 20 червня 2024 року, а дисциплінарну справу стосовно судді ОСОБА_1 відкрито 7 жовтня 2024 року.
36. Визначаючи вид дисциплінарного стягнення, який має бути застосований до судді ОСОБА_1 , Перша Дисциплінарна палата ВРП урахувала відомості, що характеризують суддю, зміст істотного дисциплінарного проступку, який допустив суддя ОСОБА_1 , наслідки такого проступку, що призвели до підриву авторитету правосуддя та негативно вплинули на ступінь довіри суспільства до судової гілки влади загалом, вважала, що ані особа судді, ані відсутність дисциплінарних стягнень чи будь-які інші обставини не можуть вплинути на застосування до судді ОСОБА_1 іншого стягнення, ніж подання про звільнення судді з посади, яке є пропорційним учиненому дисциплінарному проступку та відповідає вимогам статті 109 Закону № 1402-VIII та статті 50 Закону № 1798-VIII.
37. 5 грудня 2024 року до ВРП за вхідним № І-5630/0/7-24 надійшла скарга адвоката Іваницької О. В. в інтересах судді Рахівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 на рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 25 листопада 2024 року № 3411/1дп/15-24.
38. 6 березня 2025 року за результатами розгляду цієї скарги ВРП ухвалила оскаржуване рішення, яким залишила без змін рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 25 листопада 2024 року № 3411/1дп/15-24.
За змістом цього рішення ВРП з підстав, викладених у самому рішенні, погодилася з висновками її Першої Дисциплінарної палати щодо наявності у діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, який є істотним дисциплінарним проступком відповідно до частини дев`ятої статті 109 цього Закону.
Так, ВРП зауважила, що під час встановлення підстав для притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності вона керується стандартом доказування, встановленим частиною шістнадцятою статті 49 Закону № 1798-VIII, відповідно до якої чіткими та переконливими є докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Оцінюючи твердження адвоката Іваницької О. В. у частині недотримання дисциплінарним органом принципу об`єктивності та обґрунтованості, зокрема щодо відсутності чітких та переконливих доказів наявності в діях судді ОСОБА_1 істотного дисциплінарного проступку, ВРП виходила з того, що встановлення кваліфікуючих фактичних обставин дисциплінарного проступку належать до виключних повноважень Дисциплінарної палати ВРП як дисциплінарного органу відповідно до статей 26, 42, 49, 50 Закону № 1798-VIII.
Доводи адвоката Іваницької О. В. про те, що висновки у рішенні Першої Дисциплінарної палати ВРП щодо набуття суддею ОСОБА_1 громадянства іншої держави ґрунтуються винятково на повідомленні Служби безпеки України, ВРП відхилила, зазначивши, що факт отримання суддею ОСОБА_1 паспорта громадянина Румунії, як встановив дисциплінарний орган, підтверджується деклараціями, які він подавав.
Загалом ВРП відхилила наведені у скарзі доводи Іваницької О. В. як такі, що не спростовують висновків її Першої Дисциплінарної палати про те, що під час розгляду дисциплінарної справи здобуто чіткі та переконливі докази, які свідчать, що суддя ОСОБА_1 має паспорт громадянина Румунії, який видано 16 грудня 2020 року на ім`я ОСОБА_1, № НОМЕР_3 , дійсний до 16 грудня 2030 року, а також ідентифікаційний код громадянина Румунії НОМЕР_2 .
В оскаржуваному рішенні ВРП також зазначила, що застосоване з урахуванням принципу пропорційності дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади є таким, що відповідає вчиненому суддею істотному дисциплінарному проступку, оскільки Перша Дисциплінарна палата ВРП врахувала характер дисциплінарного проступку, який є істотним, його наслідки, що полягають у підриві авторитету правосуддя.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
39. Дослідивши наведені в скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши матеріали дисциплінарної справи, заслухавши суддю-доповідача у справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 з таких мотивів.
Щодо меж перегляду оскаржуваного рішення ВРП
40. Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
41. Так, частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом: визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
42. Статтею 6 Конституції України визначено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
43. На підставі частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
44. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
45. Частини перша та друга статті 55 Конституції України гарантують, що права і свободи громадян захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
46. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) як джерело права.
47. Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
48. На підставі частини першої статті 131 Конституції України в Україні діє ВРП, яка здійснює повноваження, визначені цією Конституцією та законами України, зокрема розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.
49. Відповідно до закону в системі правосуддя утворюються органи та установи для забезпечення добору суддів, прокурорів, їх професійної підготовки, оцінювання, розгляду справ щодо їх дисциплінарної відповідальності, фінансового та організаційного забезпечення судів (частина десята статті 131 Конституції України).
50. Статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП визначає
Закон № 1798-VIII.
51. Так, частиною першою статті 1 Закону № 1798-VIII установлено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
52. Згідно із частиною другою статті 26 Закону № 1798-VIII для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів ВРП утворює дисциплінарні палати з числа членів ВРП.
53. Відповідно до частини другої статті 50 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.
54. Порядок розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді встановлено статтею 51 цього Закону, за приписами частин першої та третьої якої право оскаржити таке рішення до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення. Скаржник має право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП за наявності дозволу Дисциплінарної палати на таке оскарження. Скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до ВРП.
55. Згідно із частиною сьомою статті 266 КАС України та частиною другою статті 52
Закону № 1798-VIII на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду. Така скарга розглядається за правилами касаційного провадження, встановленими цим Кодексом. При цьому право на оскарження до суду рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, має суддя, щодо якого було ухвалено відповідне рішення, та скаржник, якщо рішення ВРП ухвалене за його скаргою.
56. Отже, у цій категорії справ Велика Палата Верховного Суду забезпечує гарантії, передбачені частинами першою і другою статті 55 Конституції України та пунктом 1 статті 6 Конвенції, як визначений статтею 266 КАС України судовий орган, який має повну юрисдикцію щодо розгляду скарг на рішення ВРП, зокрема на її рішення, ухвалені за результатом розгляду скарг на рішення її дисциплінарних палат про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності.
57. Розгляд таких скарг Велика Палата Верховного Суду здійснює за правилами касаційного провадження, встановленими КАС України.
58. Так, частиною першою статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
59. За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
60. За такого правового регулювання об`єктом дослідження Великої Палати Верховного Суду у цій категорії справ є виключно питання застосування права.
Стосовно підстав перегляду рішення ВРП
61. Частиною першою статті 52 Закону № 1798-VIII визначено вичерпний перелік підстав оскарження та скасування рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, а саме:
1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;
2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;
3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП – якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону;
4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
62. У скарзі представниця ОСОБА_1 не ставить питання про незаконність оскаржуваного рішення з підстав, визначених у пунктах 1-3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIIІ.
63. При цьому Велика Палата Верховного Суду не встановила обставин чи підстав, які б указували на те, що склад ВРП, який ухвалив оскаржуване рішення, не мав повноважень його ухвалювати; рішення не підписав хтось зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні; суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП.
64. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду вважає, що немає підстав, визначених пунктами 1-3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII, для скасування спірного рішення.
65. У справах про оскарження рішення ВРП з підстави, визначеної пунктом 4 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIIІ, такий акт має оцінюватися, зокрема, в аспекті його обґрунтованості, безсторонності, розсудливості, своєчасності і пропорційності. Обов`язковим критерієм обґрунтованості рішення за наслідками дисциплінарного провадження є врахування всіх обставин, що є визначальними для вирішення питання про наявність чи відсутність у діях судді ознак дисциплінарного проступку.
66. Згідно із частиною першою статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
67. Відповідно до положень статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, за яким, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ.
68. ЄСПЛ у рішенні від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» (Kraska v. Switzerland) визначив, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
69. Можливість оскаржити по суті рішення ВРП щодо притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є важливим запобіжником суддівської незалежності та незалежності судової системи загалом.
70. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду має розглянути зазначені у скарзі доводи, ретельно дослідивши дотримання ВРП під час прийняття оскаржуваного рішення положень пункту 4 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII, тобто наявність обґрунтованих посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
71. Предметом розгляду оскаржуваного рішення ВРП було рішення її Першої Дисциплінарної палати від 25 листопада 2024 року № 3411/1дп/15-24 про притягнення судді Рахівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
72. У контексті переданого у цій справі на вирішення Великій Палаті Верховного Суду спору щодо правомірності прийнятого ВРП рішення варто підкреслити, що визначальним критерієм правомірності оскаржуваного рішення є встановлення дисциплінарним органом обставин, що свідчать про наявність у діях судді ознак дисциплінарного проступку.
73. Види і умови застосовування дисциплінарних стягнень до суддів визначені статтею 109 Закону № 1402-VIII.
Так, відповідно до пункту 6 частини першої цієї статті до суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
74. На підставі пункту 1 частини восьмої статті 109 Закону № 1402-VIII дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі, зокрема, вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
75. За змістом пункту 1 частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402-VIII істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов`язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, факт допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.
76. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав, зокрема, допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.
77. Варто зауважити, що юридична кваліфікація діяння – це точна правова оцінка конкретного діяння, яка полягає у встановленні точної відповідності між ознаками вчиненого діяння та ознаками, визначеними законом. Юридичною підставою кваліфікації діяння є його склад. Наслідки вчинення певних дій у кожному конкретному випадку мають бути встановлені і поставлені у вину суб`єктові дисциплінарного проступку, якщо між його діянням і наслідками існує причинний зв`язок.
78. Так, за наслідком розгляду скарги, дослідивши встановлені під час перевірки скарги обставини, описані вище у цій постанові, ВРП, як і її дисциплінарний орган раніше, виснувала, що суддя ОСОБА_1 умисно допустив поведінку, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя.
79. Надаючи оцінку викладеним у скарзі доводам щодо незгоди із цим висновком ВРП, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.
80. Як визначено пунктом 2 частини сьомої статті 56 Закону № 1402-VIII, суддя зобов`язаний, зокрема, дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
81. Згідно зі статтями 1, 3 Кодексу суддівської етики суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.
82. За змістом пунктів 60, 61 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності (далі – Висновок КРЄС), у кожній країні закон або базові правові положення, які застосовуються до суддів, повинні визначати в якнайточнішому формулюванні ті порушення, які можуть призвести до застосування дисциплінарних санкцій.
83. У пункті 29 Висновку КРЄС зазначено, що судді повинні гідно поводити себе у своєму приватному житті.
84. Щодо правил поведінки судді КРЄС вважає, що кожний окремий суддя повинен робити все можливе для підтримання судової незалежності на інституційному та особистому рівнях; судді повинні поводитися гідно при виконанні посадових обов`язків та в особистому житті (пункт 50 Висновку КРЄС).
85. Відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід`ємною частиною діяльності суддів.
Постійна увага з боку суспільства покладає на суддю обов`язок прийняти низку обмежень, і хоч пересічному громадянину ці обов`язки могли б здатися обтяжливими, суддя приймає їх добровільно та охоче. Поведінка судді має відповідати високому статусу його посади.
86. Парламентська Асамблея Ради Європи у своїй Резолюції від 25 грудня 2008 року № 1165(1998) вказала, що публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, автоматично збільшує рівень тиску на приватність їхнього життя (пункт 6).
87. Отже, посада судді покладає на нього додаткові обмеження та обов`язки, які водночас є етичними стандартами, що формують модель поведінки, яку суддя повинен ставити за мету і якої повинен дотримуватися. Зокрема, запорукою утвердження довіри до суду має бути законослухняна і добропорядна поведінка суддів у повсякденному житті.
88. У параграфах 3, 6 Висновків першої експертної комісії Міжнародної асоціації суддів «Правила етичної поведінки суддів, їх застосування та дотримання» (2004) зазначено, що професійні стандарти відображають ту модель поведінки, до якої судді мають прагнути, та наголошено на необхідності розмежовувати поняття порушення професійних стандартів та дисциплінарних проступків.
89. Аналіз суб`єктивних та об`єктивних ознак дисциплінарного правопорушення дає підстави визначити дисциплінарний проступок судді як винне, протиправне порушення професійних обов`язків або загальновизнаних морально-етичних вимог, які ставляться до судді, що призвело чи могло призвести до негативних наслідків.
90. Об`єктивна сторона дисциплінарного проступку передбачає наявність умислу в діях судді, свідомого порушення ним встановлених законом вимог та настання / можливість настання негативних наслідків.
91. За змістом оскаржуваного рішення, предметом розгляду в дисциплінарній справі щодо судді ОСОБА_1 були його дії, які полягали в тому, що він, набувши громадянство Республіки Румунія, продовжував здійснювати правосуддя.
92. Дослідивши матеріали дисциплінарного провадження в сукупності, Перша Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, з яким погодилася й ВРП, про те, що такі дії судді ОСОБА_1 свідчать про допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, та утворюють склад дисциплінарного проступку, передбачений пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.
93. До висновку про наявність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку ВРП, як і її Перша Дисциплінарна палата раніше, дійшла, дослідивши зібрані у дисциплінарній справі докази, зокрема: щорічну Декларацію за 2021 рік (яку ОСОБА_1 подав 2 січня 2024 року о 09:41), Декларацію (при звільненні) за період із 1 січня до 9 грудня 2021 року (яку ОСОБА_1 подав 2 січня 2024 року о 09:37), Декларацію (кандидата на посаду) (яку ОСОБА_1 подав 3 травня 2024 року о 13:02).
94. При цьому ВРП та її Перша Дисциплінарна палата виходили з того, що неподання суддею ОСОБА_1 виправлених щорічної Декларації за 2021 рік та Декларації (при звільненні) за період із 1 січня до 9 грудня 2021 року протягом 30 днів після подання первинних декларацій свідчить про достовірність та повноту відомостей, зазначених у цих деклараціях.
95. Зі змісту цих документів встановлено, що суддя Рахівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 має паспорт громадянина Румунії серії НОМЕР_1 , який видано на ім`я ОСОБА_1 , а також ідентифікаційний код громадянина Румунії НОМЕР_2 .
96. Поряд із цим ВРП та її Перша Дисциплінарна палата врахували, що на день звернення Служби безпеки України з дисциплінарною скаргою (20 червня 2024 року) і на дату прийняття рішення у дисциплінарній справі (25 листопада 2024 року) трудові відносини судді ОСОБА_1 з Рахівським районним судом Закарпатської області не припинені, він здійснював правосуддя, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень про судові рішення, які суддя ухвалював із 8 липня 2024 року. Отже, суддя ОСОБА_1 , який має паспорт громадянина іншої держави – Республіки Румунія продовжує здійснювати обов`язки судді.
97. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що на підставі статті 127 Конституції України на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п`ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою. Законом можуть бути передбачені додаткові вимоги для призначення на посаду судді.
98. Особа, призначена на посаду судді, складає присягу судді такого змісту: «Я, (ім`я та прізвище), вступаючи на посаду судді, урочисто присягаю Українському народові об`єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов`язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя» (частина перша статті 57 Закону № 1402-VIII).
99. Водночас відповідно до статті 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.
100. Отже, чинне законодавство України не передбачає подвійного (множинного) громадянства, а доброчесність, що виявляється, зокрема, у неуклінному дотриманні законів України, та незалежність, що полягає, окрім іншого, у відсутності обов`язків перед іншою державою, є одними з основних вимог, яким має відповідати суддя.
101. З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду вважає цілком слушним висновок Першої Дисциплінарної палати ВРП, що, склавши присягу судді, ОСОБА_1 зобов`язаний усвідомлювати, що: виявлення фактів / обставин набуття суддею громадянства іншої держави може свідчити про безумовне порушення Конституції України та законів України; виявлення фактів / обставин набуття суддею громадянства іншої держави ставить під сумнів здатність судової влади в Україні забезпечити утвердження в державі принципу верховенства права і, зокрема, інтересів осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя; такі дії суперечать конституційному принципу незалежності судді; такі дії неминуче підривають авторитет правосуддя, що має наслідком зниження рівня довіри громадян до судової влади та безпосередньо впливає на публічний імідж системи правосуддя.
102. Натомість суддя ОСОБА_1 , будучи громадянином Республіки Румунія, а відповідно й маючи з цією державою правовий зв`язок, що знаходить свій вияв у взаємних правах та обов`язках, продовжував здійснювати обов`язки судді, що з погляду розсудливої, законослухняної та поінформованої людини свідчить про зухвалість його неправомірних дій, зокрема й з огляду на вимоги Конституції України та Закону № 1402-VIII, які унеможливлюють наявність у судді іншого громадянства, ніж громадянство України.
103. Велика Палата Верховного Суду вважає, що ВРП встановила й довела ВРП обставини наявності в судді ОСОБА_1 паспорта громадянина Республіки Румунія оскільки такі обставини підтверджено наявними у справі доказами – деклараціями, які суддя ОСОБА_1 подав особисто, де у блоках полів «Ідентифікації за межами України» розділу 2.1 «Інформація про суб`єкта декларування» зазначив свої прізвище – ОСОБА_1 та ім`я – ОСОБА_1; країну, в якій видано документ, – Румунія; у зв`язку з чим (підставу видання документа) – громадянство; тип документа, що посвідчує особу ,- паспорт громадянина іншої держави; реквізити документа, що посвідчує особу, – серія НОМЕР_1 ; ідентифікаційний номер – НОМЕР_2 .
104. Водночас Велика Палата Верховного Суду не може погодитися з доводами скаржника та його представниці щодо помилкового заповнення скаржником зазначених полів декларацій, викликаного неправильним трактуванням вимог щодо відомостей, які потрібно навести, оскільки у цих полях декларацій ОСОБА_1 вказав не будь-який документ, виданий у Республіці Румунія, а саме паспорт громадянина цієї держави.
105. Велика Палата Верховного Суду відхиляє також викладені в скарзі доводи щодо недостовірності наявної у матеріалах дисциплінарної справи копії паспорта, оскільки за змістом оскаржуваного рішення ВРП та її Перша Дисциплінарна палата хоча й посилалися на цей документ, однак доведеним факт вчинення суддею ОСОБА_1 дисциплінарного проступку визнали саме на підставі щорічної Декларації за 2021 рік (яку ОСОБА_1 подав 2 січня 2024 року о 09:41), Декларації (при звільненні) за період із 1 січня до 9 грудня 2021 року (яку ОСОБА_1 подав 2 січня 2024 року о 09:37), Декларації (кандидата на посаду) (яку ОСОБА_1 подав 3 травня 2024 року о 13:02).
106. Реагуючи на доводи скарги щодо недоведеності дисциплінарним органом факту набуття ОСОБА_1 громадянства Республіки Румунія, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.
107. Частиною другою статті 2 КАС України визначено перелік критеріїв, на відповідність яким суд повинен перевірити рішення (дії, бездіяльність) суб`єкта владних повноважень у справах про їх оскарження.
108. Згідно із частинами першою, третьою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
109. За статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
110. У статтях 73-76 КАС України врегульовано питання належності, допустимості, достовірності та достатності доказів. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; допустимими є докази, які одержані в порядку, встановленому законом, та які можуть підтверджувати конкретні обставини справи; достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи; достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
111. Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
112. Водночас потрібно враховувати і вимоги частини першої статті 77 цього Кодексу, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
113. За змістом частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
114. Також у частині першій статті 45 КАС України акцентовано увагу на тому, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Зокрема, учасник справи має добросовісно реалізовувати свої процесуальні права щодо одержання та подання доказів до суду.
115. Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
116. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що обов`язком доказування слід вважати закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
117. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування, тобто спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало і переконливо сторони виконали вимоги щодо розподілу тягаря доказування і наскільки змогли переконати суд у правильності своєї позиції, що робить оцінку доказів алгоритмізованою та обґрунтованою.
118. Велика Палата Верховного Суду не заперечує, що в адміністративних справах тягар доказування правомірності прийнятого рішення в разі його оскарження в суді покладається саме на суб`єкта владних повноважень, однак це не звільняє позивача (у цьому випадку скаржника) від права та обов`язку спростувати надані відповідачем / суб`єктом владних повноважень (у цьому випадку ВРП) докази.
119. Пасивну процесуальну поведінку скаржника, яка проявляється в ухиленні від спростування доводів та доказів відповідача / суб`єкта владних повноважень, у цьому випадку слід тлумачити саме на користь відповідача / суб`єкта владних повноважень.
120. Такий підхід до вирішення питання щодо розподілу тягаря доказування Велика Палата Верховного Суду застосувала в постанові від 30 травня 2024 року у справі № 990/49/23, предметом спору в якій була правомірність Указу Президента України про припинення громадянства, прийнятого у зв`язку з набуттям громадянином України громадянства іншої держави – Республіки Румунія.
121. Велика Палата Верховного Суду бере до уваги, що спірні правовідносини у згаданій справі не є аналогічними тим, що виникли у розглядуваній справі. Однак з огляду на подібність підстав, що зумовили прийняття оскаржуваних у цих справах рішень суб`єктів владних повноважень, Велика Палата Верховного Суду вважає застосовними до цієї справи свої висновки, викладені у постанові від 30 травня 2024 року у справі № 990/49/23, щодо застосування норм процесуального права.
122. У справі, що переглядається, ОСОБА_1 та його представниця лише зазначають, що наявна у матеріалах дисциплінарної справи копія паспорта не може бути належним доказом у справі та свідчити про набуття ОСОБА_1 громадянства Республіки Румунія, однак не спростувують відповідними доказами відсутність у нього громадянства іншої держави. Фактично процесуальна поведінка скаржника полягає в уникненні ствердної відповіді на всі питання, які мають істотне значення для з`ясування обставин справи.
123. Ураховуючи обставини справи, зокрема той факт, що джерело достовірної інформації перебуває в іноземній країні, на яку не поширюється юрисдикція будь-якого українського суду, такий стандарт доказування, як «встановлення об`єктивної істини», у цьому спорі застосовати не можна з незалежних від суду причин.
124. Отже, ВРП під час прийняття оскаржуваного рішення послуговувалася настільки вагомими доказами, що вони здатні підтримати умовивід щодо існування обставини набуття ОСОБА_1 статусу громадянина іншої держави з надзвичайно високим ступенем переконливості. Такий ступінь переконливості за обставинами цієї справи дозволяє суду стверджувати, що скаржник набув та має громадянство іноземної держави.
125. У зв`язку з викладеним та з урахуванням усталеної судової практики й таких принципів адміністративного судочинства, як змагальність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі, ОСОБА_1 мав можливість обґрунтовано заперечити проти доводів та доказів ВРП і надати свої докази та довести їх переконливість перед судом у частині відсутності в нього громадянства Республіки Румунії. Проте скаржник цього обов`язку не виконав, оскільки фактично скарга містить лише твердження про неналежність доказів наявності у нього громадянства іншої держави, на підставі яких ВРП прийняла оскаржуване рішення.
126. Такі висновки Великої Палати Верховного Суду узгоджуються з її висновками, викладеними у постанові від 30 травня 2024 року у справі № 990/49/23.
127. Не є слушними і доводи представниці скаржника щодо накладення на нього дисциплінарного стягнення поза межами встановленого частиною одинадцятою статті 109 Закону № 1402-VIII строку притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, оскільки за обставинами цієї дисциплінарної справи підставою притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності стало те, що він, будучи громадянином Республіки Румунія, продовжував здійснювати обов`язки судді. Такі обставини існували станом на час розгляду дисциплінарної справи стосовно судді ОСОБА_1 , а отже, рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності Перша Дисциплінарна палата ВРП прийняла у межах визначеного частиною одинадцятою статті 109 Закону № 1402-VІІІ трирічного строку застосування до судді дисциплінарного стягнення.
128. З огляду на встановлені обставини справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що ВРП та її Перша Дисциплінарна палата дійшли обґрунтованого висновку про наявність визначених законом підстав для притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, оскільки розглядувана у цій справі поведінка судді ОСОБА_1 ,безсумнівно, порочить звання судді, а її наслідки призводять до підриву авторитету правосуддя, а отже, негативно впливають на ступінь довіри суспільства до судової влади загалом.
129. З огляду на обсяг встановлених у цій справі обставин та їх правову оцінку Велика Палата Верховного Суду відхиляє твердження представниці скаржника про те, що оскаржуване рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотивів, з яких ВРП дійшла висновків про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
130. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що незгода скаржника з мотивами, з яких ВРП дійшла висновку про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, не свідчить про їх відсутність у рішенні ВРП.
131. Обираючи вид стягнення, яке слід застосувати до судді ОСОБА_1 , Перша Дисциплінарна палата ВРП врахувала: характер та зміст допущеного суддею дисциплінарного проступку; наслідки такого проступку, що призвели до підриву авторитету правосуддя та негативно вплинули на ступінь довіри суспільства до судової влади загалом; особу судді, відомості, наведені у його характеристиці, відсутність непогашених дисциплінарних стягнень. Зваживши на наведене, Перша Дисциплінарна палата ВРП дійшла переконання, що ані особа судді, ані відсутність дисциплінарних стягнень чи будь-які інші обставини не можуть вплинути на застосування до нього іншого стягнення, ніж подання про звільнення судді з посади, яке є пропорційним учиненому дисциплінарному проступку та відповідає вимогам статті 109 Закону № 1402-VIII та статті 50 Закону № 1798-VIII.
132. ВРП в оскаржуваному рішенні, врахувавши встановлені обставини, погодилася зі здійсненою її дисциплінарним органом кваліфікацією поведінки судді ОСОБА_1 як істотного дисциплінарного проступку.
133. З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду вважає, що викладені в оскаржуваному рішенні результати розгляду скарги судді ОСОБА_1 на рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 25 листопада 2024 року № 3411/1дп/15-24 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності вмотивовані, рішення ухвалене на підставі закону та з урахуванням принципу пропорційності.
Висновки за результатами розгляду скарги
134. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що ВРП, ухвалюючи оскаржуване рішення, діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законом № 1798-VІІІ, з дотриманням балансу у визначенні дисциплінарного стягнення і що це рішення містить обґрунтовані мотиви, з яких ВРП дійшла правильного висновку про необхідність застосування до судді ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади, що є пропорційним дисциплінарному проступку, який він вчинив.
135. Отже, оскаржуване рішення повністю відповідає вимогам частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII, а тому немає підстав для його скасування.
Керуючись статтями 266, 341, 344, 349, 350, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
Скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Титаренко Юлія Дмитрівна, на рішення Вищої ради правосуддя від 6 березня 2025 року № 449/0/15-25 «Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 25 листопада 2024 року № 3411/1дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Рахівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 » залишити без задоволення, а рішення Вищої ради правосуддя від 6 березня 2025 року № 449/0/15-25 – без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. Ю. УркевичСуддя-доповідач Н. В. ШевцоваСудді: О. Л. Булейко М. В. Мазур І. А. Воробйова К. М. Пільков О.А. Губська С. О. Погрібний І. В. Дашутін Н. С. Стефанів Л. Ю. Кишакевич О. В. Ступак В. В. Король О. С. Ткачук О. В. Кривенда
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.