Судовий акт, ухвалений українським судом у справі, відповідачем у якій є країна-агресор, передусім має бути справедливим. Якщо при ухваленні відповідних актів не буде дотримано загальновизнаних світових стандартів справедливого судового розгляду, жодна цивілізована держава не визнає таких судових рішень.
На цьому наголосив суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Сергій Погрібний під час конференції «Відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок війни», повідомляє Судова влада.
Суддя насамперед розповів про стандарти цивільного процесу з розгляду позовів до країни-агресора, завдяки яким буде гарантовано справедливість таких проваджень. Перший з них – безумовне забезпечення змагальності та диспозитивності відповідних судових процесів. Спікер переконаний, що необхідно забезпечити юридичне представництво професійними адвокатами інтересів країни-агресора в суді. Цих адвокатів має призначати суд з використанням наявних механізмів надання безоплатної правничої допомоги. У цьому контексті, на думку доповідача, у цивільному процесуальному законодавстві потрібно передбачити інститут призначення судом представника відсутньої сторони.
Іншою умовою справедливості судового розгляду є забезпечення доступності для відповідача інформації про позови до нього та про надані стороною докази на обґрунтування таких позовів. Забезпечення перекладу позову на одну з мов міжнародного спілкування теж сприяє дотриманню стандартів справедливого судового процесу.
Як акцентував Сергій Погрібний, потрібно обов’язково сповіщати сторону відповідача про позови до неї. На сьогодні найдієвішим способом такого сповіщення є повідомлення рф через її посольства в третіх країнах.
Важливими є дотримання таких стандартів доказування, які відповідатимуть реалізації принципу достатності доказів, а не імовірності доказів, а також гарантування апеляційного (в окремих випадках – і касаційного) перегляду рішень судів першої інстанції в такій категорії спорів.
Щодо стандартів відправлення правосуддя суддя зазначив, що в усіх провадженнях за позовами до країни-агресора має бути забезпечена критична оцінка позиції позивача. «Надважливо, щоб відповідні рішення судів усіх інстанцій були надзвичайно виваженими. Рішення, яке ґрунтується на емоціях і на беззаперечному задоволенні всіх пред’явлених позовних вимог, не відповідатиме критеріям справедливого судового розгляду», – зауважив спікер. Він додав, що обов’язково потрібно дотримуватися стандартів доказування і забезпечувати безсторонність українського суду. Суддя, який сам постраждав від збройної агресії рф, не може вважатися безстороннім (з погляду стороннього спостерігача), тому він має взяти самовідвід, щоб іноземні судді не мали сумнівів щодо легітимності відповідних рішень. Доповідач також акцентував, що якість судового процесу, безумовно, має переважати над його швидкістю.
Усі наведені вимоги мають на меті досягнення єдиної цілі – визнання постановлених у таких справах судових рішень українських судів в інших країнах та допуск цих актів правосуддя до примусового виконання в таких країнах.
Розповів Сергій Погрібний і про три основні шляхи примусового виконання рішень українських судів про стягнення шкоди з країни-агресора. До них належать:
- визнання рішення українського суду шляхом застосування процедури визнання і допуску його до примусового виконання в іноземній країні, в якій є майно країни-агресора або юридичних та фізичних осіб, що беруть участь у фінансуванні війни на боці агресора;
- застосування загальних процедур примусового виконання судових рішень усередині країни – в межах об’єднаного виконавчого провадження;
- використання міжнародного Реєстру збитків, завданих агресією рф проти України, у якому рішення українських судів будуть розглядатися як один із доказів.
Аби першим отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.