Аналізуючи проблематику розгляду воєнних злочинів, секретар Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Наталія Антонюк зазначила, що суди України формують практику щодо цієї категорії злочинів. Станом на 12 липня 2023 року суди першої інстанції ухвалили рішення у 39 кримінальних провадженнях щодо порушення законів та звичаїв війни, і ці рішення стають предметом апеляційного оскарження.
Про це повідомляє Судова влада.
За словами Наталії Антонюк, одним з основних спільних завдань є побудова роботи таким чином, щоб сторона обвинувачення, сторона захисту і суд однаково розуміли застосування матеріального й процесуального кримінального права. Звичайно, що всі крапки над «і» розставити не вдасться, але принаймні треба задати основні орієнтири.
Суддя ВС зазначила, що у провадженнях, які стосуються воєнних злочинів, обов’язково має встановлюватися контекстуальний елемент. Це досить нове явище для українських правників, науковців і суддів. Контекстуальний елемент свідчить про те, що особа, яка притягується до кримінальної відповідальності за воєнний злочин, усвідомлює, що вона діє саме в контексті збройного конфлікту на території України. Особливістю контекстуального елемента є те, що він вплітається в елементи складу злочину, які є усталеними в національній доктрині кримінального права.
Наталія Антонюк проаналізувала перші процесуальні документи сторони обвинувачення і судові рішення щодо воєнних злочинів та акцентувала на тому, що не потребує доведення факт, що Україна є незалежною і суверенною державою, чи те, що росія веде війну проти України. Це загальновідомі факти, які визнані й державою-агресором. Потребує уваги сам факт перебування конкретного обвинуваченого військовослужбовця рф на території України, доведення того, які саме діяння він вчинив, яким є його статус.
Суддя ВС наголосила на тому, що ст. 438 КК України «Порушення законів та звичаїв війни» є бланкетною, для з’ясування її змісту треба аналізувати велику кількість міжнародних актів. Чи можливе посилання у процесуальних документах та судових рішеннях на Римський статут МКС? З одного боку, Римський статут МКС містить чіткіші формулювання, ніж Женевські конвенції, але з другого – у ст. 438 КК України йдеться лише про міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Тому посилання на Римський статут МКС у текстах процесуальних рішень є можливим лише після посилання на ратифіковані Женевські конвенції.
Наталія Антонюк зауважила, що одним із найскладніших питань під час розгляду кримінальних проваджень щодо воєнних злочинів є організація процесу. Зазвичай ці провадження слухають за спеціальною процедурою in absentia – за відсутності обвинуваченого. У цьому контексті виникає низка проблем. Одна з них пов’язана з повідомленням обвинуваченого як на етапі досудового розслідування, так і на етапі судового розгляду. Чи достатньо повідомлення в газеті «Урядовий кур’єр»? Навряд чи комбатанти російської армії читають цю газету. Спікерка переконана, що треба вживати максимальних заходів для повідомлення осіб: використовувати, в тому числі, й різноманітні месенджери, соціальні мережі тощо.
На думку Наталії Антонюк, доцільно внести зміни до КПК України та передбачити можливість апеляційного оскарження засудженим рішення першої інстанції, ухваленого за процедурою in absentia. В одній зі справ проти Хорватії ЄСПЛ констатував, що відсутність такої можливості в національному законодавстві Хорватії є порушенням права засудженого.
Також, як вважає суддя ВС, потребує розширення застосування ст. 225 КПК України. Йдеться про упередження повторної травматизації осіб, які є свідками або потерпілими від воєнних злочинів, з використанням можливостей допиту цих осіб слідчим суддею під час досудового розслідування та наступним використанням отриманих показань судом під час ухвалення вироку.
Інший блок проблем стосується захисту. Україна зобов’язана, особливо у провадженнях процедурою in absentia, забезпечити належний захист осіб, яких притягують до відповідальності. Тільки так можна гарантувати справедливий розгляд. Одним із завдань правоохоронної та судової систем України має бути не притягнення до відповідальності будь-кого, а притягнення до відповідальності того, хто винен.
Суддя ВС закликала суддів бути дуже уважними до цих моментів, адже ніхто не хотів би, щоб рішення судів України стали предметом перегляду в ЄСПЛ. Забезпечення якісного, належного і справедливого правосуддя у провадженнях щодо воєнних злочинів є спільним завданням суддів, адвокатів і прокурорів.