Суддя ВС у КЦС Олена Білоконь розповіла про практику застосування обмежувального припису як одного з інструментів у запобіганні та протидії домашньому насильству, постраждалими від якого можуть бути діти, що зазнали домашнього насильства в будь-якій формі або стали свідками такого насильства.
Про це повідомляє Судова влада.
Україна ратифікувала Конвенцію Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами. Тобто держава визнала, що домашнє насильство – це проблема не окремої родини, яка має вирішуватися виключно всередині родини на власний розсуд, і що саме держава має забезпечити ефективний захист від домашнього насильства. В межах підготовки до ратифікації Конвенції було прийнято Закон України від 7 грудня 2017 року № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству», яким доповнено ЦПК України щодо розгляду судом справ про застосування обмежувального припису щодо кривдників.
Суддя зауважила, що в зазначеній категорії справ виникає багато спірних питань. Це зумовлено як новизною цих справ, так і труднощами в оцінюванні фактичних даних щодо домашнього насильства, стислими строками розгляду справ, емоційним напруженням під час розгляду тощо.
За п’ять років застосування судами обмежувального припису ВС напрацював певну практику та сформував блок правових позицій. У 2021 році КЦС ВС публікував Огляд практики щодо видачі обмежувального припису. На заході Олена Білоконь проаналізувала судову практику за 2022–2023 роки з урахуванням того, що вона сформована вже під час воєнного часу.
Для розгляду заяв про встановлення обмежувального припису встановлено ряд особливостей, спрямованих на спрощення допуску до судового захисту осіб, які постраждали від домашнього насильства. Для такого розгляду передбачено пільгову підсудність, звільнення від судового збору, розширене коло заявників, скорочений строк розгляду (72 год), який може відбуватися без участі заявника у випадку загрози насильства, негайне виконання судового рішення про видачу обмежувального припису.
У справах щодо вчинення домашнього насильства над дитиною найчастіше заявником виступає один із батьків (як правило, мати стосовно батька). Вже сформована практика щодо розгляду судами заяв, поданих іншими родичами дітей або органом опіки та піклування. Є справи, у яких заяву про застосування обмежувального припису подавала сама дитина через адвоката БПП.
Олена Білоконь акцентувала, що обмежувальний припис – це не міра покарання, як іноді вважають на побутовому рівні. В одній із постанов КЦС ВС вказав, що обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи, а є тимчасовим заходом, що виконує захисну та запобіжну функцію і спрямований на запобігання вчиненню насильства та забезпечення першочергової безпеки постраждалих осіб, до вирішення питання про притягнення кривдника до адміністративної або кримінальної відповідальності.
Суддя звернула увагу, що одночасно до одного кривдника може бути застосовано кілька обмежувальних приписів, вказала, що можуть застосовуватися приписи, лише передбачені законом (не може бути застосований такий припис, як виселення), та ін.
Також доповідачка навела практику ВС щодо підстав застосування обмежувальних приписів у випадку вчинення насильства щодо дітей та особливостей доказування у відповідних справах. Окремо зупинилася на відмежуванні сімейного конфлікту від домашнього насильства крізь призму розгляду судами заяв про видачу та продовження обмежувального припису.