Суддя ВС Микола Мазур про проблему визначеності повторності кримінальних правопорушень

Розділ ХХ КК України «Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку» є одним із найбільш обговорюваних серед експертів з кримінального права та процесу в Україні за останні декілька місяців – з часу повномасштабного російського вторгнення. Адже належне розслідування злочинів агресії, воєнних злочинів, коректне застосування відповідних статей КК України – запорука притягнення винних до відповідальності та визначення їм справедливого покарання.

Проблеми та виклики, які пов’язані зі злочинами проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, проаналізував суддя Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Микола Мазур.

Про це повідомляє Судова влада.

Ст. 436-2 КК України, що передбачає кримінальну відповідальність за виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікацію її учасників. Закон, яким ця стаття була внесена до КК України, набув чинності 16 березня 2022 року. Микола Мазур детально проаналізував усі форми об’єктивної сторони цієї статті та зазначив, що однією із проблем, з якою можуть зіткнутися судді при застосуванні статті, є проблема визначеності повторності кримінальних правопорушень.

Згідно зі ст. 32 КК України повторністю кримінальних правопорушень визнається вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.

Суддя зауважив, що судами з цього питання вже напрацьована різна практика. В одних випадках однотипні дії, наприклад репости в соціальних мережах, кваліфікуються як одиничний продовжуваний злочин, а в інших – кваліфікуються за ч. 3 ст. 436-2 КК України за ознакою повторності: кожен репост вважається новим епізодом вчинення злочину.

На думку судді, це питання слід аналізувати крізь призму доказування наявності умислу на вчинення кожного конкретного епізоду або умислу на вчинення єдиного продовжуваного злочину.

«Не можна виключати, що вчинення таких дій є одним продовжуваним злочином або кількома окремими епізодами, але довести це буде складно. Я б надавав перевагу тому, що такі однотипні дії слід кваліфікувати як продовжуваний злочин, крім випадків, коли поза розумним сумнівом буде доведено, що ці діяння не охоплювалися єдиним умислом. Отже, це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин кримінального провадження відповідно до стандарту доказування «поза розумним сумнівом» та з урахуванням положення ст. 62 Конституції України про те, що «усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь», – нагадав суддя ККС ВС.