Суддя Великої Палати Верховного Суду Микола Мазур виступив перед суддями першої інстанції з лекцією на тему «Права сторони захисту під час судового провадження».
Про це повідомляє Судова влада.
Права, передбачені КПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинні бути практичними й ефективними. Якщо призначений державою захисник (зокрема, у процедурі за відсутністю обвинуваченого – in absentia) діє неналежним чином, суд зобов’язаний втрутитися для забезпечення ефективного захисту обвинуваченого. Водночас доповідач наголосив на концепції процесуальної добропорядності: реалізація прав стороною захисту не повинна перетворюватися на зловживання процесуальними правами. Завдання суду – знайти й утримати баланс між інтересами правосуддя та інтересами захисту, компенсуючи процесуальні незручності сторін у змагальному процесі.
Загальна справедливість судового розгляду, як визначив ЄСПЛ у справі Ibrahim and Others v. the United Kingdom, не може бути предметом єдиного незмінного правила, а залежить від обставин конкретної справи. При цьому згідно з позицією ЄСПЛ у справі Mirilashvili v. Russia кумулятивний ефект дрібних процесуальних недоліків може свідчити про порушення ст. 6 Конвенції в цілому, навіть якщо кожен недолік окремо не є критичним.
Окремим блоком доповіді став аналіз реалізації права на допит свідків (підпункт «d» п. 3 ст. 6 Конвенції, ч. 4 ст. 95 КПК України). Принцип безпосередності дослідження доказів вимагає, щоб суд обґрунтовував свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання.
Микола Мазур проаналізував практику Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду. Зокрема, у постанові від 27 березня 2024 року у справі № 730/717/21 суд сформулював позицію, що термін «показання» охоплює не лише класичний протокол допиту, а й будь-які твердження особи, надані під час слідчих дій (наприклад, під час обшуку). Суд позбавлений права обґрунтовувати винуватість такими висловлюваннями без безпосереднього допиту. Крім того, сама по собі об’єктивна неможливість допитати свідка в суді (зокрема, через його смерть) не робить його досудові показання автоматично допустимими (постанова від 10 лютого 2021 року у справі № 619/1895/18).
Доповідач також звернув увагу на вимоги ст. 225 КПК України щодо допиту свідка слідчим суддею під час досудового розслідування. Згідно з постановою ККС ВС від 18 червня 2020 року у справі № 310/1098/18 суд під час розгляду справи по суті зобов’язаний перевірити, чи дійсно існували виняткові обставини (загроза життю, хвороба тощо) для проведення такого допиту слідчим суддею, і не може ігнорувати доводи сторони захисту з цього приводу. У контексті воєнного стану (ч. 11 ст. 615 КПК України) використання показань, отриманих під час досудового розслідування, допускається лише за умови обов’язкової відеофіксації ходу та результатів допиту.
У контексті забезпечення права на справедливий суд Микола Мазур детально розібрав практику ЄСПЛ щодо використання показань свідків, які не з’явилися до суду. На основі рішення у справі Al-Khawaja and Tahery v. the United Kingdom було презентовано трискладовий тест:
- Чи існували вагомі підстави для неявки свідка?
- Чи були показання цього свідка єдиною або вирішальною підставою для засудження?
- Чи існували достатні врівноважуючі фактори (компенсаторні механізми), здатні нівелювати обмеження прав сторони захисту?
Цей підхід був розвинутий у справах Schatschaschwili v. Germany (де відсутність вагомих підстав для неявки важливим, але не єдиним фактором оцінки загальної справедливості), а також у рішеннях щодо України – «Боєць проти України» та «Черніка проти України», у яких ЄСПЛ констатував порушення ст. 6 Конвенції через неспроможність держави довести вжиття всіх розумних заходів для виклику свідків та відсутність гарантій перевірки їхніх досудових показань.
Чутливий аспект – конкуренція прав під час проваджень щодо сексуального насильства над дітьми. На прикладі справи ЄСПЛ R.B. v. Estonia суддя пояснив, що формальне застосування правил допиту (зокрема, вимога роз’яснити 4-річній дитині право не свідчити проти батька-кривдника) призвело до втрати ключового доказу та закриття провадження. ЄСПЛ у цьому кейсі констатував порушення статей 3 і 8 Конвенції, зазначивши, що держава не виконала позитивний обов’язок щодо захисту дитини. Водночас національна судова практика (постанова ККС ВС від 17 січня 2023 року у справі № 753/13113/18) демонструє, що відмова від допиту малолітньої потерпілої для уникнення її ретравматизації є виправданою, проте суди зобов’язані забезпечити компенсаторні гарантії для захисту: ретельно перевіряти якість досудового опитування, допустимість похідних доказів і висновки експертиз. Якщо таких гарантій не забезпечено, процес визнається несправедливим.
Завершуючи лекцію, Микола Мазур наголосив, що здійснення кримінального провадження, особливо в спеціальній процедурі in absentia, вимагає від судді найвищого рівня правової експертизи, неухильного дотримання конвенційних стандартів і здатності здійснювати складне зважування інтересів задля досягнення справжнього правосуддя.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.