Позиції судів першої та апеляційної інстанцій
місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, визнав винуватою та засудив особу за ч. 1 ст. 286 КК.
Вказаний вирок ухвалено із застосуванням положень ч. 3 ст. 349 КПК, яким у тому числі вирішено питання щодо судових витрат та долі речових доказів.
У касаційній скарзі засуджений стверджує, що спрощений порядок судового розгляду, передбачений ч. 3 ст. 349 КПК, судом першої інстанції застосований безпідставно, оскільки цивільний позов він визнав частково, і зазначене порушення не було усунуто судом апеляційної інстанції.
Підстава передачі кримінального провадження на розгляд ОП
необхідність відступу від висновку колегії суддів Першої судової палати ККС, викладеному у постанові від 23.04.2019 у справі № 728/47/15-к (провадження № 51-3318км18), відповідно до якого, виходячи зі змісту ч. 3 ст. 349 КПК, якщо принаймні одна з обставин, яка підлягає доказуванню у кримінальному провадженні, заперечується стороною, спрощену процедуру судового розгляду застосовано бути не може.
Обґрунтування позиції ККС
ККС вважає, що висновок суду касаційної інстанції, викладений у постанові від 23.04.2019, є занадто категоричним і не відповідає змісту та суті спрощеної процедури судового розгляду.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з’ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи
немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз’яснює їм, що у такому
випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному
порядку.
Мета встановлення скороченої процедури полягає у прискоренні кримінального провадження, вирішення його завдань при одночасній процесуальній та ресурсній економії.
Водночас, у зазначеній нормі не йдеться про те, що її застосування можливе лише у провадженнях, де усі без виключення обставини, які підлягають доказуванню, не оспорюються сторонами.
У разі, якщо під час допиту обвинуваченого суд дійде висновку, що його показання по суті свідчать про незгоду з обставинами, які відносяться до предмету доказування, обсяг доказів та порядок їх дослідження, відповідно до ч. 2 ст. 349 КПК можуть бути змінені.
ВС неодноразово скасовував рішення судів нижчих інстанцій у випадках, коли після допиту обвинуваченого місцеві суди ігнорували необхідність змінити обсяг дослідження доказів.
Колегія суддів вважає, що і у випадках дослідження лише оспорюваних обставин може виникнути потреба у дослідженні раніше неоспорюваних обставин, оскільки ч. 3 ст. 349 КПК не звільняє суд від обов’язку встановити обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та визначені ст. 91 КПК.
Визначаючи обсяг та порядок дослідження доказів, якщо сторони погодилися на застосування спрощеної процедури судового розгляду, суд має виходити з безумовного обов’язку досліджувати лише докази щодо обставин, які оспорюються сторонами, що не перешкоджає суду у разі з’ясування неправильності розуміння учасниками судового провадження змісту інших обставин, які підлягають доказуванню, змінити такі обсяг та порядок.
Колегія суддів вважає, що саме такий підхід віддзеркалює сучасний підхід до форм здійснення правосуддя і відповідає диспозитивності як загальній засаді
кримінального провадження.
Ухвала колегії суддів Третьої судової палати ККС ВС від 24.05.2024 у справі №444/870/22 (провадження №51-2989км23) https://reyestr.court.gov.ua/Review/119393505
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.