У Шевченківському районному суді Києва почали судити полковника СБУ Олега Кулініча. До початку березня минулого року він очолював кримське управління спецслужби, потім був офіцером з особливих доручень Івана Баканова, в той час керівника СБУ. У липні 2022-го колишні колеги та працівники Держбюро розслідувань затримали Олега Кулініча у Києві за підозрою у державній зраді. Після цього президент Володимир Зеленський звільнив Івана Баканова та призначив головою спецслужби Василя Малюка — саме він розробляв справу Кулініча.
ЇЇ розслідування слідчі ДБР завершили у квітні цього року. Олега Кулініча звинуватили у створенні та керівництві злочинною організацією, державній зраді, в тому числі у наданні допомоги у підривній діяльності проти України, самовільному залишенню військової частини, заволодінні зброєю та незаконному її зберіганню. Полковнику СБУ загрожує до 15 років позбавлення волі.
Детально про те, у чому саме правоохоронці звинувачують колишнього голову кримського главку, та його версію подій читайте у статті «Ґрат».
Полковник
Охоронці заводять до судової зали міцного, короткостриженого чоловіка з огрядною сивою бородою та поміщають його у скляний бокс. До суду 54-річного Олега Кулініча доставляє конвой з Лукянівського СІЗО, де він сидить вже понад року.
Його затримання було гучним. 17 липня 2022 року Державне бюро розслідування та СБУ повідомили, що викрили зрадника, який передавав секретну інформацію в Москву. В мережі з’явилися фото Кулініча у наручниках в оточенні силовиків. Того ж дня президент Володимир Зеленський публічно подякував правоохоронцям, що брали участь в операції
«Це дійсно можна назвати самоочищенням», — сказав Володимир Зеленський.
Тоді ж він відсторонив від роботи голову СБУ Івана Баканова, якого раніше називав другом дитинства, пояснивши це великою кількістю зрадників та колаборантів серед працівників спецслужби. Наступного дня за поданням президента Верховна рада звільнила Баканова з посади.
Згодом новий голова спецслужби Василь Малюк розповів, що особисто близько року розслідував цю справу.
«Кулініча розробляв сам, доповідав президенту і особисто затримував», — зазначив Василь Малюк в інтерв’ю агентству «Інтерфакс-Україна» в жовтні 2022-го.
У сірій толстовці та чорних штанях Кулініч неквапливо ходить із кінця в кінець «акваріуму», очікуючи появи колегії суддів на чолі з Оксаною Голуб. В руках у нього блакитна папка, в якій полковник тримає роздрукований обвинувальний акт.
Попри те, що частина справи Кулініча має гриф «державна таємниця», колишнього начальника кримського главку СБУ судять у відкритому процесі. Ані обвинувачення, ані захист не просили суд закрити слухання справи.
Навпаки, поки судді ходять до нарадчої кімнати, Олег Кулініч охоче спілкується з журналістами, пояснюючи деталі біографії та свою позицію по кожному пункту обвинувачення. Своєї вини по жодному з них він не визнає.
«Мене звинувачують у роботі на ФСБ, та я ніколи не мав жодного відношення до ФСБ. Моя трагедія, напевно, у тому, що я народився у 1969 році і проходив строкову службу ще в Радянському Союзі, у 1989 році. Народжений в СРСР», — розповідає Кулініч «Ґратам» перед початком засідання.
Він служив у прикордонних військах, які в Радянському союзі були складовою КДБ. У 1994 році закінчив Академію ФСК у Москві (Колишню Вишу школу КДБ) за спеціалізацією «військова контррозвідка» та спеціальністю «організація підривної діяльності в умовах прифронтової полоси». 
Олег Кулініч у Шевченківському райсуді Києва, 18 жовтня 2023 року.Фото: Максим Каменєв, Ґрати
Кулініч стверджує, що у 1992 році, ще під час навчання, написав рапорт з проханням направити його в Україну, де він народився. Так він з 1994 року почав свою службу в Києві, у центральному управлінні СБУ. Звільнився зі спецслужби Кулініч через 15 років — у 2009-му.
Що він робив наступні десять років Кулініч особливо пояснює, згадує тільки два факти: в часи Віктора Януковича писав дисертацію, а у 2014-му був в одному з добровольчих батальйонів, але офіційно оформлений не був.
Під час президентської кампанії у 2019-му році познайомився з майбутнім головою СБУ Іваном Бакановим — він тоді був очільником виборчого штабу Володимира Зеленського.
«Я зустрівся з Бакановим на прохання американських партнерів та на запрошення виборчого штабу Володимира Зеленського. Це відбулось за кордоном», — згадує Кулініч, стверджуючи, що долучився до виборчої кампанії «Зекоманди».
Причому не тільки на президентських, але й на дострокових парламентських виборах, які пройшли осінню 2019-го. За рік, у жовтні 2020-го, Кулініч поновився на службі в СБУ, яку до того часу очолив Іван Баканов.
Колишній начальник кримського главку підкреслює: він напряму підпорядковувався голові спецслужби, доповідав йому та виконував його накази.
Прокуратура стверджує, на службу в СБУ Кулініч повернувся вже агентом ФСБ.
На засіданні 17 жовтня прокурор Офісу Генпрокурора Денис Ковінько зачитує лише стислий виклад обвинувального акту. У ньому вісім епізодів злочинів.
Олег Кулініч та його адвокат Андрій Наход наполягають, аби він оголосив документ повністю. На думку обвинуваченого, це дало б можливість громадськості детальніше ознайомитись з його справою. Суддя Андрій Трубніков, один з трьох судей колегії, що слухає справу Кулініча, запропонував аби захист в такому разі передав повний текст обвинувального акту журналістам.
Агент «Котигорошко»
Слідство стверджує, що полковник СБУ Олег Кулініч входив до злочинної організації, яку створили співробітники ФСБ, щоб шпигувати проти України та збирати дані, що становлять державну таємницю.
Після завершення розслідування ДБР публічно оголосило дані співробітників ФСБ у складі організації.
За версією слідства, злочинну організацію створив начальник 9-го («українського») управління Департаменту оперативної інформації 5-ї служби ФСБ РФ Ігор Чумаков.
До організації входили також співробітник 1-го відділу 9-го управління департаменту оперативної інформації 5-ї служби ФСБ Олександр Чуліндін, співробітниця того ж департаменту Марина Терентьєва та Володимир Сівкович, заступник секретаря РНБО часів Віктора Януковича, який після Революції Гідності втік до Росії. У липні 2022 року СБУ заочно оголосила йому підозру у державній зраді, зараз він у розшуку.
Ігор Чумаков керував всією організацією, Олександр Чуліндін координував дії учасників, а Марина Терентьєва збирала інформацію та аналізувала її. Для прикриття вона представлялась журналісткою російського державного видання «РИА Новости» та позаштатною фотографкою інформаційного агентства «ИТАР ТАСС».
Володимир Сівкович безпосередньо вербував для російської спецслужби агентів в Україні для підривної діяльності та збору і передачі інформації. Окрім Олега Кулініча, стверджує слідство, він завербував також політтехнолога Олега Надошу.
Нещодавно у співпраці з Сівковичем українські правоохоронці запідозрили й народного депутата Нестора Шуфрича (обраний за списком ОПЗЖ, зараз входить до депутатської групи «Платформа за життя та мир»). Але в розслідуванні відносно Кулініча він не фігурує.
Коли саме Чумаков створив свою організацію, а Сівкович завербував до неї Кулініча слідство не встановило, однак стверджує, що це відбулось не пізніше 2 червня 2019 року. До співпраці Кулініча залучили негласно — під псевдонімом «Котигорошко».
Слідчі підрахували, що у 2017-2020 роках Сівкович 13 разів зустрічався з Кулінічем у країнах ЄС, Ізраїлі та Туреччині. Востаннє вони зустрілись у Стамбулі: з 28 грудня 2019 по 4 січня 2020 року. Після чого припинили спілкування для конспірації, адже Кулініч вирішив поновитись на роботі у СБУ. 21 жовтня 2020 року Баканов призначив його головою управління СБУ в автономній республіці Крим.
Олег Кулініч в суді заперечував звинувачення та наполягав, що викладена в обвинувальному акті інформація не відповідає дійсності.
«Як я можу входити до складу злочинної організації, якщо нікого зі складу цих осіб не знаю?», — питав Кулініч.
Він запевняв, що ніколи не бачив Ігоря Чумакова та навіть не чув про нього, як і про Чуліндіна з Терентьєвою. 
Олег Кулініч (в акваріумі) та його адвокати Андрій Наход (ліворуч) та Дмитро Паламарчук (праворуч) у Шевченківському райсуді Києва, 17 жовтня 2023 року. Фото: Максим Каменєв, Ґрати
Знайомство з Сівковичем Кулініч не заперечував. За словами полковника, вони познайомились ще у 2000-х. Тоді Володимир Сівкович був народним депутатом, а Кулініча спецслужба відкомандувала до уряду: спочатку радником, а потім керівником групи радників Станіслава Сташевського. Той був міністром палива та енергетики, а потім першим віце-премєром в урядах Анатолія Кінаха та Юрія Єханурова.
Кулініч не заперечує і те, що він спілкувався з Сівковичем у 2019 році, але стверджує, що це було у рамках виборчої кампанії Володимира Зеленського.
«У 2019-2020 роках Сівкович повноцінно брав участь в організації та фінансуванні виборчої парламентської програми президента», — заявляв у суді Кулініч.
Він стверджував, що має звіт лобістської компанії Signal Group Consulting, яка на фінансування Сівковича організовувала зустрічі команди Зеленського з американськими сенаторами, конгресменами та співробітниками розвідки.
«Якщо ви вважаєте, що він представник ФСБ, то за вашою логікою, виборча кампанія проходила за участю ФСБ. В частині матеріалів слідства фактично виписано, що Зеленський скоїв державну зраду», — звернувся в суді Кулініч до прокурора Дениса Ковінько.
В розмові з «Ґратами» Кулініч підтвердив, що хоч у 2019 році декілька разів зустрічався з Сівковичем за кордоном, але ніколи не спілкувався з ним наодинці і завжди у присутності представників «американської сторони» — хто це був, однак, Кулініч не сказав. Він стверджував, що керівництво СБУ не тільки знало про його контакти з Сівковичем, але й ставило йому завдання отримати інформацію.
Обвинувачення наполягало, що агентом ФСБ Кулініч став, оскільки поділяв «ідеали російської великодержавності та вищості російської православної церкви над українською», прищеплені йому під час навчання в Академії КДБ СРСР, а також під впливом митрополита УПЦ (МП) Онуфрія та народного депутата III-IX скликань Леоніда Деркача, з якими підтримував дружні стосунки.
Кулініч відповів на це, що завжди служив народу України.
«Я ніколи не передавав інформацію та не сприяв РФ», — сказав він у суді.
Кулініч не заперечував, що з шаною ставиться до предстоятеля УПЦ (МП) митрополита Онуфрія, якого знає з 2010 року.
«Є певне спекулювання, коли кажуть УПЦ (МП). Немає УПЦ (МП) — є Українська православна церква. Рівноапостольська, яка вважається канонічною», — пояснив свою позицію «Ґратам» Кулініч.
УПЦ (МП), яка в травні 2022 року заявила про свою незалежність, залишається підпорядкованою Російській православній церкві. У 2018 році вона відмовилась увійти до Православної церкви в Україні, яка отримала автокефалію від Константинопольського патріарха. УПЦ (МП) як і РПЦ не визнає ПЦУ канонічною.
Так само Кулініч не заперечує знайомство з Андрієм Деркачем. У 2007 році він був віцепрезидентом державної компанії НАК «Енергоатом», яку очолював Деркач. Водночас Кулініч підкреслює, що Деркач не запрошував його на цю посаду, натомість у «Енергоатом» його відрядила СБУ.
Записи на флешці
Слідство стверджує, що у червні 2019 року Володимир Сівкович поставив Олегу Кулінічу завдання збирати та передавати йому дані, що становлять оперативний інтерес для ФСБ. Зокрема, про діяльність керівництва України та СБУ, оперативно-штатних та кадрових змін в українській спецслужбі та роботу її окремих підрозділів. Кулініч також мав сприяти ухваленню необхідних ФСБ кадрових та управлінських рішень всередині СБУ та доведенню до президента України тез про необхідність змін зовнішньополітичного курсу з євроатлантичного на нейтральний.
Сівкович та Кулініч спілкувались не тільки особисто, а й телефоном.
Усього в обвинувальному акті згадано чотири телефонні розмови: 2 червня та 26 жовтня 2019-го, а також 8 січня та 29 квітня 2020 року. Фрагменти записів їх спілкування ДБР оприлюднило на брифінгу, присвяченому завершенню розслідування справи Кулініча у квітні цього року.
На записах голоси, які слідчі ідентифікували як Кулініча та Сівковича, обговорюють зміни у структурі СБУ та можливі кадрові призначення.
Під час телефонної розмови 2 червня 2019 року, зазначає обвинувачення, Кулініч повідомив куратору подробиці розмови президента Володимира Зеленського з підприємцем Олександром Біляєвим. Останній згодом став радником голови СБУ Івана Баканова, з яким мав родинні зв’язки. 
Прокурор Денис Ковінько у Шевченківському райсуді Києва, 18 жовтня 2023 року. Фото: Максим Каменєв, Ґрати
За версією слідства, тоді Кулініч повідомив Сівковичу, що президент та підприємець обговорювали в тому числі неефективність окремих посадовців у керівництві СБУ та Державної прикордонної служби. За два тижні до того Володимир Зеленський склав присягу президента і тільки почав призначати нових керівників держорганів. У розмові Сівкович та Кулініч зазначили, кого з керівників СБУ міняти не доцільно, щоб не втратити контроль над відомством.
Сівкович підганяв Кулініча:
— У нас часу, я тобі скажу, дуже мало, там пару місяців реально. За ці два місяці треба швидко напихати людей і потім будувати конструкцію СНБО, бо інакше воно не полетить, — зазначав він під час розмови, фрагмент якої оприлюднило ДБР.
У розмові 8 січня 2020 року Кулініч розповідає про плани керівництва СБУ створити окремий підрозділ у структурі головного управління внутрішньої безпеки СБУ, який буде займатись боротьбою з контрабандою. Також він запевнює, що контролює діяльність 5 управління департаменту контррозвідки СБУ. Далі Кулініч говорить, що хоче аби декого на прізвисько «Охотнік» призначили першим заступником голови СБУ, аби взяти під контроль департамент контррозвідки.
— Тому що лінія контррозвідки, якщо «Охотнік» її забере та цю штуку, буде непогано. Решту ми можемо самі там, — каже на записі Сівкович.
Слідчі ДБР спочатку ідентифікували «Охотніка» як генерала Андрія Наумова, у 2019-2021 роках він очолював головне управління внутрішньої безпеки СБУ. Але згодом ДБР повідомило, що Наумов більше не фігурує у справі Кулініча. Хто тоді був «Охотніком», наразі слідство не повідомляє. Раніше Кулініч розповідав виданню «Українська правда», що «Охотнік» — це колишній радник президента Дубина. Він мав зв’язок із фірмою клуб «КСК», яка займається, зокрема, полюванням.
У розмові з Сівковичем у січні 2020-го Кулініч повідомляв, що головою управління по роботі з особовим складом вдалось призначити Ігоря Фараджаєва (відповідний указ президент видав 1 квітня 2019-го, а звільнив його з цієї посади 12 вересня 2023 року). Слідство стверджує, що через Фараджаєва Кулініч розраховував впливати на Івана Баканова у кадрових рішеннях. Зокрема, щодо призначення нового керівника Академії СБУ. «Ґрати» не змогли зв’язатися Ігорем Фараджаєвим, аби дізнатись його позицію з приводу цих тверджень, але готові опублікувати його коментар.
Окрім Фараджаєва посаду у СБУ отримав ще дехто «Євген», з яким, стверджує слідство, Кулініч підтримував дружні відносини.
У січні 2020 року Кулініч також повідомив Сівковичу телефоном про створення у структурі головного управління внутрішньої безпеки СБУ нового підрозділу — 13 відділу.
— Створено так званий 13-1 відділ, вбивчий якийсь, блін, там, — говорить Кулініч на записах ДБР.
— А це що таке? — запитує його Сівкович.
— Я сам не розумію. Я як повернусь, вам презентую, що це таке, — відповідає полковник.
Обвинувачення стверджує, що станом на 8 січня 2020-го відомості про створення 13-го відділу становили державну таємницю, адже містили відомості про підрозділ, який створювався для виконання завдань оперативно-розшукової, контррозвідувальної та розвідувальної діяльності. За даними слідства, Сівкович передав інформацію про 13-й підрозділ співробітниці ФСБ Марині Терентьєвій, для подальшого опрацювання.
В суді Олег Кулініч наполягав: записи розмов, які цитує слідство, сфальшовані.
Його адвокат Андрій Наход, посилаючись на матеріали справи, розповів у суді, як записи потрапили до правоохоронців: у рамках іншого розслідування слідчі обшукали квартиру у Києві, де знайшли флеш-накопичувач. Він був порожнім, однак, експерти СБУ відновили файли, що раніше були з нього видалені — папку під назвою «Нарізка». В ній були текстові повідомлення та аудіозаписи. На записах експерти ідентифікували зокрема голоси Сівковича та Кулініча.
«Прокурор у справі знав та розумів перебіг здобуття доказів, які є нікчемними з підстав їх походження і суті», — наголосив у суді адвокат Наход та додав, що в слідства немає оригіналу записуючого пристрою, на який зроблено записи, тож встановити їх достовірність неможливо.
Голова СБУ Василь Малюк, який, до призначення розслідував справу Кулініча, не уточнював, як саме слідство отримало записи його розмов, однак, зазначав, що українська спецслужба здійснила агентурно-технічне проникнення до лав ФСБ.
«Службою проведена безпрецедентна філігранна розробка і подальша реалізація», — сказав Василь Малюк в інтервʼю агентству «Інтерфакс-Україна».
В суді Олег Кулініч стверджував, що флешку українським правоохоронцям навмисне підкинули співробітники ФСБ, щоб нейтралізувати його та дискредитувати президента Володимира Зеленського, адже у текстових повідомленнях з флешки йдеться про можливу держзраду президента.
Колишній очільник кримського главку цитував один з текстів з флешки, датований 2019 роком, який, за його словами, є в матеріалах справи. Це звіт, автор якого не вказаний, як й адресат. В ньому йдеться зустріч з президентом згаданого вище бізнесмена Олександра Біляєва, який пізніше став радником голови СБУ Івана Баканова. Начебто президент та Біляєв обговорювали необхідність встановлення закритого каналу зв’язку з РФ для подальшого «приєднання до Росії» та перетворення Біляєва на нового олігарха. Президент також просив Біляєва знайти спосіб звільнити з російського полону українських моряків, яких восени 2018 року захопили у Керченській протоці. Моряки повернулись в Україну в результаті великого обміну у вересні 2019 року.
У звіті пропонується організувати зустріч Біляєва з міністром оборони РФ Сергієм Шойгу.
«Закриту переговорну частину буде вести колишній віцепрем’єр України Володимир Сівкович, що знаходиться у Москві, — процитував у суді звіт з флешки Кулініч та додав, — Тобто фактично українська сторона без мене делегувала повноваження Сівковичу, щоб той вів перемовини з РФ».
Прокурор Денис Ковінько наголосив у відповідь, що текстові повідомлення не є предметом розслідування.
«Ми конкретно встановили осіб, встановили, що це їх голоси, які відповідають зразкам. Те, що зараз показуються якісь чиїсь нотатки, я не знаю. Можливо, це просто хтось комусь писав. Там немає ні підписів, нічого», — пояснив прокурор.
Саботаж
За версією обвинувачення, Кулініч фактично саботував роботу кримського главку СБУ, який очолював. Він сковував контррозвідувальні дії цього підрозділу, дезорганізовував його роботу та деморалізував співробітників.
Попри те, що головне управління СБУ у 2020 році визначило цілі кримського главку протидіяти розвідувально-підривній діяльності спецслужб РФ на півострові, Кулініч не вніс це у положення — документ, на основі якого діяло його управління. 
Засідання Шевченківського райсуду Києва у справі Олега Кулініча, 18 жовтня 2023 року. Фото: Максим Каменєв, Ґрати
На свій захист, Олег Кулініч стверджував в суді, що кримський главк не займався функціями, притаманними для більшості регіональних органів СБУ. Його головним завданням було отримання розвідувальної інформації за межами України, в тому числі на території держави-агресора. Втім у складі главку було слідче управління, яке займалось резонансними справами: розслідуванням стосовно «кума Путіна» Віктора Медведчука та Андрія Портнова, заступника адміністрації президента часів Віктора Януковича.
«Мій підрозділ заходив з обшуками до Медведчука ще 25 березня 2021 року», — стверджував у суді Кулініч. Тоді співробітники служби безпеки провели обшук офісу громадської організації «Український вибір, яку ще в 2012-му році заснував Медведчук.
Андрія Портнова Кулініч взагалі називає замовником справи проти нього.
Слідство закидає Кулінічу, що він ініціював повну зміну керівництва кримського главку, переміщував керівників підрозділів на посади, досвіду роботи на яких вони не мали, хаотично змінював профіль роботи співробітників, регулярно публічно принижував їх, запровадив ненормований робочий день та заборонив впродовж нього покидати приміщення главку. Він забороняв підлеглим виїжджати з Херсону та не давав можливості розслідувати корупційні злочини в органах місцевої влади. Кулініч вивів у розпорядження значну частину підлеглих, а іншим зменшив зарплати та не виплачував премії.
«З метою деморалізації особового складу Кулініч у червні 2021 року організував відвідини адміністративної будівлі головного управління СБУ в АР Крим священниками УПЦ (МП) які, перебуваючи у службових кабінетах та інших режимних приміщеннях проводили обряди посвячення», — сказано в обвинувальному акті.
До того ж Олег Кулініч категорично заборонив підлеглим перевіряти інформацію про злочинні дії священників УПЦ (МП) та проводити стосовно них оперативно-розшукові та контррозвідувальні заходи. Зокрема, у січні 2022 року не дозволив підлеглим розробляти інформацію про заплановані на кінець березня того ж року акції протесту за участі священнослужителів УПЦ (МП) проти переходу до Православної церкви України.
Керівник кримського главку, за версією слідства, також намагався переключити увагу підлеглих зі справи, в якій фігурував співробітник головного управління СБУ у Херсонській області Олексій Сидорович. Його затримали у 2021 році за підозрою у передачі інформації ФСБ. Зараз Сидоровича судять у Солом’янському суді Києва за звинуваченням у державній зраді частина 2 статті 28, частина 1 статті 111 КК. Своєї вини він не визнає.
Обвинувачення у справі Кулініча стверджує, що Сидорович за гроші передавав інформацію колишньому співробітнику херсонського главку Андрію Гутору, який працював на офіцера 5-ї служби ФСБ Віталія Короля. Той ще з 2018 року почав розбудовувати агентурну мережу в Україні. У звʼязку з чим у серпні 2022 року Королю заочно повідомили про підозру у шпигунстві частина 1 статті 114 КК.
У 2021 році Олег Кулініч приховано сприяв Андрію Гутору, якого на той час вже звільнили у запас, стверджує слідство. Він не підписував підлеглим документи для проведення «гострих оперативно-технічних заходів» і таким чином перешкоджав веденню справи контррозвідувальної перевірки «Гоблін», у межах якої документувалась діяльність Гутора.
Своєю чергою Андрій Гутор у липні 2021 року перевіряв інформацію про можливе звільнення Олега Кулініча. Слідство стверджує, що ця інформація тоді становила першочерговий об’єкт оперативної уваги співробітників 5-ї служби ФСБ. Гутор перевіряв її та доповідав кураторам за допомогою електронної скриньки та спеціального обладнання для шифрування текстового повідомлення, яке маскувало текст під зображення.
Адвокат Олексія Сидоровича Сергій Труш у коментарі «Медійній ініціативі за права людини» повідомив, що після російського вторгнення Андрій Гутор залишився у Херсоні, а напередодні звільнення міста українськими військами виїхав з нього.
У жовтні 2022 року, прокуратура спрямувала справу за обвинуваченням Гутора у державній зраді частина 2 статті 28, частина 1 статті 111 ККдо Шевченківського райсуду Києва. Його адвокат Святослав Жерновніков повідомив «Ґратам», що Гутора судять заочно, однак, більше подробиць про долю підзахисного пригадати не зміг.
Слідство стверджує, що Олег Кулініч влітку 2021 року надав підлеглим вказівку допустити його сина Ігоря до комп’ютерів співробітників кримського главку, на яких опрацьовувалась й секретна інформація. Тоді ж Кулініч вказав підлеглим аби його сина залучили до роботи групи аеророзвідки, яка розвідувала територію Криму.
«Вищевказані управлінські дії та рішення Кулініча призвели до абсолютної відсутності результатів роботи та будь-яких напрацювань щодо започаткування контррозвідувальних заходів», — сказано в обвинувальному акті.
Виступаючи у суді, Олег Кулініч лише наполягав, що його підлеглі, які виступили свідками у справі, обмовили його.
«Свідки у справі фактично є заручниками ДБР. Тому що саме ці свідки, не виконавши мій наказ, 25 лютого, відключивши засоби зв’язку, втекли на Західну Україну, — казав Кулініч та продовжував, — Пиячили там та займались мародерством. Голова СБУ доручив мені займатись поверненням цих людей. Їх не повернули, тому що їх прикрило ДБР».
Переддень вторгнення
Олега Кулініча також обвинувачують у тому, що він умисно приховав інформацію про концентрацію російських військових та техніки у Криму поблизу з адміністративною межею Херсонської області та про запланований на 4 годину ранку 24 лютого напад росіян на материкову частину півдня України.
Слідство реконструювало події останнього робочого дня Олега Кулініча напередодні повномасштабного російського вторгнення.
Після трьох годин дня 23 лютого він викликав у кабінет старшого уповноваженого та у присутності свого заступника наказав тому провести аеророзвідку Криму за допомогою БПЛА «Лелека-100». При цьому Кулініч декілька разів наголосив, що її потрібно завершити до четвертої години ранку наступного дня.
Водночас у месенджері Element Кулініч отримав від ще одного підлеглого відеозапис.На відео була зафіксована колона з приблизно 80 одиниць російської військової техніки. Вантажні автомобілі з гарматами, танки, БТРи з ввімкнутими фарами рухались правою стороною проїжджої частини. У повідомленні підлеглий пояснив, що колона прямує від Армянська у бік адмінкордону з Херсонською областю. 
Олег Кулініч та його адвокат Дмитро Паламарчук у Шевченківському райсуді Києва, 18 жовтня 2023 року. Фото: Максим Каменєв, Ґрати
За дві хвилини підлеглий надіслав це ж відео, яке підписав «За Армянськом у бік Каланчака», у чат «Штаб» у месенджері Element. Цей чат, зазначається в матеріалах слідства, з січня 2022 року керівництво кримського главку використовувало для обміну оперативної інформації.
«Кулініч поставив під сумнів одержану інформацію, через що підлеглий організував її перевірку із залученням інших співробітників», — йдеться в обвинувальному акті.
За дві години він доповів Кулінічу по внутрішньому телефонному звʼязку, що що інформація з відеозапису підтвердилась. Це ж повідомлення підлеглий продублював начальнику в особисті повідомлення в Element та у чат «Штаб».
Однак голова главку не розпорядився, щоб інформацію негайно передали у Департамент інформаційно-аналітичного забезпечення центрального управління СБУ у Київ, як того вимагали внутрішні документи спецслужби.
Об одинадцятій вечора Олег Кулініч наказав свому заступнику йти додому. Той зауважив, що саме він керує групою аеророзвідки, яка ще працює, та начальник його слова проігнорував.
О першій годині ночі 24 лютого помічник Кулініча написав у чат «Штаб», що за три години росіяни нападуть, та додав відео з російською технікою.
«За даними радіоперехоплення, отриманого УВ «Південь» від 00:35, 24.02.22 о 04:00 РФ розпочинає напад на кримському напрямку. Сили та засоби УВ приведені у бойову готовність», — цитується повідомлення в обвинувальному акті.
Кулініч прочитав повідомлення та за десять хвилин написав у тому ж чаті, щоб ще один старший уповноважений порахував кількість техніки на відео, яке надіслав його помічник.
Тим часом керівник інформаційно-аналітичного відділу кримського главку дав вказівку підлеглому підготувати цифрове повідомлення, щоб терміново надіслати його до центрального управління СБУ в Київ. За пʼятнадцять хвилин відповідне шифроване повідомлення було готове і підлеглі Кулініча очікували, коли він його підпише.
За даними слідства, у грудні 2021 — січні 2022 року обвинувачений наказав підлеглим надавати будь-яку інформацію центральному управлінню СБУ лише за його підписом.
О другій годині ночі помічник Кулініча особисто доповів йому про заплановане російське вторгнення, а керівник групи аеророзвідки скинув у чат «Штаб» відео та фото руху російської техніки та написав, що техніка рухається між селами Суворове та Філатовка майже коло самого адмінкордону. Однак Кулініч так і не підписав шифроване цифрове повідомлення, яке підготували його підлеглі, та не надав їм вказівок негайно повідомити Київ про заплановане російське вторгнення.
Обвинувачення вважає, що таким чином керівник кримського главку «умисно приховав від керівництва СБУ інформацію про запланований напад російської армії на материкову частину України».
Натомість Кулініч наполягає, що Іван Баканов напередодні російського вторгнення був у курсі всіх подій. Він розказав «Ґратам», що 23 лютого був на постійному зв’язку з Бакановим, а той своєю чергою доповідав президенту.
«В нас все «летіло» в системі онлайн — інформацію передавали одразу», — стверджував обвинувачений.
За словами Кулініча, військова розвідка тоді повідомила: на виїзді з Крима стоїть 300 одиниць військової техніки росіян. Саме Баканов наказав йому перевірити цю інформацію. Однак група аеророзвідки, яка у підсумку знайшла техніку росіян, нарахувала лише 100 одиниць техніки.
«Станом на 22-гу годину 23 числа вже головнокомандувач Валерій Залужний і командувач об’єднаних сил Сергій Наєв для того, щоб убезпечити від можливого удару, дали команду бойовим частинам на вихід з місць дислокації на запасні пункти бойових частин. Вже всі знаходились в полях в очікуванні удару», — наводить Кулініч аргумент на користь того, що військове командування готувалось до російського вторгнення до того, як його підлеглі завершили розвідку.
За словами колишнього керівника кримського главку після того, як 2 березня президент звільнив його з посади, співробітники СБУ проводили стосовно нього службове розслідування, яке є в матеріалах справи.
«Баканова питали, чи я доповідав, він сказав: «Доповідав», — стверджував Кулініч у розмові з «Ґратами», додаючи, що розслідування не показало, що він не вчинив жодних порушень.
На Київ
Подальші накази та дії Кулініча у ніч вторгнення та на наступний день, на думку слідства, негативно вплинули на обороноздатність Херсонської та Дніпропетровської областей.
Посилаючись на інструкції, розпорядження та вказівки Центрального управління СБУ, слідство вказує, що у разі суттєвого загострення оперативної ситуації керівники регіональних підрозділів спецслужби мали евакуювати підлеглих у так звані резервні пункти передислокації. Для кримського главку таким пунктом було одне з міст у Дніпропетровській області. Відповідний план передислокації Кулініч затвердив особисто 3 лютого 2022 року. Тоді ж підлеглі Кулініча їздили на Дніпропетровщину та перевіряли приміщення, які міська влада виділила спецслужбі для пункту передислокації.
За два дні до вторгнення, 22 лютого, Олег Кулініч отримав вказівку з центрального управління СБУ вивести резервні групи управління та техніку у пункт передислокації. Таку саму вказівку він отримав безпосередньо у день російського нападу.
Приблизно шостій ранку 24 лютого він наказав підлеглим евакуюватись із Херсону, однак не уточнив, куди саме вони мають їхати. За дві години, о восьмій ранку, Кулініч зайшов до херсонського главку СБУ і сказав його начальнику Сергію Криворучку, що у кримського главку немає пункту передислокації. Той запропонував, аби Кулініч з підлеглими евакуювались у пункт передислокації херсонського главку на Херсонщині.
З десятої по дванадцяту ранку співробітники кримського главку залишили будівлю управління у Херсоні, сформували автомобільну колону та вирушили з міста. Кулініч, який очолював колону, дорогою змінив маршрут спочатку на Миколаївщину, а згодом вирішив їхати до Кропивницького, куди він з підлеглими приїхав ввечері того ж дня. Там вони не затримались і о десятій вечора вирушили до Києва.
У столиці кримський главк мав дві будівлі, де Кулініч з підлеглими і переночували. Опівдні 25 лютого, отримавши інформацію про оточення Києва, він наказав своїм співробітникам вирушати на Вінниччину. Сам Кулініч залишився у Києві, де перебував до 2 березня.
Таким чином у пункт передислокації на Дніпропетровщині ніхто зі співробітників кримського главку не з’явився. Хоча Дніпропетровський главк СБУ розраховував залучити їх до виконання завдань.
Ці дії Кулініча, який також був й військовослужбовцем, слідство розцінило ще як самовільне залишення місця служби в умовах воєнного стану частина 5 статті 407 КК.
Кулініч же наполягає, приїхавши до Києва він не вчинив жодного порушення, адже у столиці за кримським главком було закріплено одразу три адреси, як місця постійної дислокації підрозділу. Він діяв за наказом Івана Баканова, який вимагав, аби Кулініч з підлеглими допомагали обороняти Київ. До того ж особовий склад підрозділу він вивів з Херсону без втрат.
«Яким же чином я міг покинути військову частину, якщо я прибув до Центрального офісу СБУ, представ перед ясні очі Баканова та трьох його заступників і приступив до виконання військових завдань? До мене не було жодних запитань. Я останній виходив з Херсону, а о 3-й ночі вже був тут. То куди я сховався?», — емоційно говорив Кулініч в суді.
Кулемет та автомат
Виїжджаючи з Херсону, Олег Кулініч з підлеглими забрали з собою все артилерійське озброєння, яке було у кримському главку та привезли його до Києва. У столиці зброю сховали у підвалі будинку, що належав кримському управлінню СБУ. 25 лютого вже у Києві Кулініч наказав начальнику складу видати зброю та боєприпаси чотирьом чоловікам, що приїхали до нього на «Хаммері».
«Беріть, скільки надо вам», — сказав тоді Кулініч чоловікам, особи яких слідство не встановило.
У підсумку начальник складу видав їм 12 автоматів, 24 гранати та 11 ящиків патронів. Чоловіки завантажили зброю та боєкомплект у «Хаммер» та поїхали у невідомому напрямку.
Тож прокуратура звинуватила Олега Кулініча ще й у заволодінні зброєю та боєприпасами службовою особою зі зловживанням службовим становищем, вчиненим за попередньою змовою в умовах воєнного стану частина 4 статті 410 КК.
Олег Кулініч в суді підтвердив, що дійсно 25 лютого розпорядився видати зброю та набої своїм знайомим, однак теж не назвав їх імена та прізвища.
«Я видав 12 автоматів Калашнікова тим особам, які мали бойовий досвід і надалі були відмобілізовані до системи Служби безпеки України у якості підрозділу департаменту контррозвідки», — сказав Кулініч в суді.
Після чого нагадав, що 3 березня 2022 року Верховна рада прийняла закон про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України, який дозволив цивільним отримувати зброю та використовувати її проти окупантів.
«Ця зброя нікуди не пропала і використовувалась на штатній основі для оборони України. Те, що стверджує прокурор, не відповідає дійсності. Це перекручені обставини», — наполягав Кулініч.
Слідство також стверджує, що ще у Херсоні 12 лютого 2022 року Кулініч розпорядився, аби все той начальник складу видав йому ручний кулемет РПК-74 та набої до нього. З цією зброєю він потім поїхав до Києва.
Цей кулемет у липні того ж року слідчі ДБР знайшли під час обшуку в автомобілі Lexus, яким користувався Кулініч. Тоді ж правоохоронці вилучили у полковника автомат АКМ та декілька сотень набоїв різного типу.
Кулініч, стверджує слідство, мав би здати кулемет та набої, коли його президент звільнив з посади 2 березня, але не зробив цього. Тож його звинуватили у привласненні зброї та набоїв в умовах воєнного стану частина 4 статті 410 ККта привласненні зброї та її придбанню без дозволу частина 1 статті 263 КК.
Кулініч не заперечує, що не здав кулемет після звільнення. Він зазначив, що він залишався працювати в СБУ — став помічником голови спецслужби.
«Як я міг привласнити кулемет, якщо я за нього розписався. Я з цією зброєю виконував бойові завдання, і ви в цьому переконаєтесь, допитуючи вище керівництво СБУ, яке буде допитане у цій справі. Я ж не буду з рогаткою ходити», — сказав у суді полковник.
Говорячи про згаданий обвинуваченням автомат він наполягав, що зареєстрував всю зброю, яка в нього була, а на додачу мав також нагородну зброю. 
Колегія судей Шевченківського райсуду Києва у справі Олега Кулініча: Андрій Трубніков, Оксана Голуб, Віталій Циктич, 17 жовтня 2023 року. Фото: Максим Каменєв, Ґрати
Розгляд справи полковника СБУ Олега Кулініча обіцяє бути довгим. Тільки прокуратура заявила допит 60 свідків, у тому числі й ексголову СБУ Івана Баканова. За словами адвоката Кулініча Дмитра Паламарчука, захист буде дозаявляти свідків, яких буде щонайменше два десятки. Однак спочатку суд має вивчити письмові докази, Олега Кулініча будуть допитувати наприкінці процесу.
«Я намагаюсь захищати свою невинуватість, для мене це ціна прожитого життя. Я не вчиняв тих злочинів, в яких мене обвинуватив прокурор. Це все брехня, за допомогою якої прокурор намагається ввести в оману суд», — заявив Кулініч в суді.
Попри заперечення його адвокатів, після засідання він відправився у Лукʼянівське СІЗО ще на два місяці.
Аби першим отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.