Проведення судового розгляду у скороченому порядку відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК за наявності даних, що можуть викликати сумніви щодо осудності чи обмеженої осудності обвинуваченого, а саме проходження ним лікування у медичному закладі з надання психіатричної допомоги до моменту вчинення злочинів, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 409 КК, за відсутності висновку судової психіатричної експертизи, проведення якої у цьому випадку відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 242 КПК є обов’язковим, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Обставини справи
Згідно з вироком суду військовослужбовця визнано винуватим в тому, що він за відсутності поважних причин не з’явився вчасно з лікувального закладу – лікарні з надання психіатричної допомоги до розташування військової частини. Крім того, цей військовослужбовець відкрито відмовився від несення обов’язків військової служби шляхом подання рапорту на ім’я командира військової частини щодо відмови від виконання обов’язків військової служби.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій
Місцевий суд визнав військовослужбовця винуватим та засудив за ч. 5 ст. 407; ч. 4 ст. 409 КК.
Судовий розгляд цього кримінального провадження здійснювався у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК.
Апеляційний суд залишив без зміни цей вирок.
У касаційній скарзі захисник вказує, що військовослужбовець, погоджуючись на проведення судового розгляду в суді першої інстанції у скороченому порядку, внаслідок своєї правової неграмотності, відсутності захисника, нестабільного психічного стану та довіри до органів прокуратури, до кінця не розумів для себе правильності кваліфікації інкримінованих йому злочинів та всіх наслідків розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК.
Також захисник наголошує на тому, що судами попередніх інстанцій було допущено неповноту судового розгляду, а висновки, викладені в оскаржуваних судових рішеннях, не відповідають фактичним обставинам справи, аргументуючи свою позицію тим, що суди належним чином не дослідили наявні в матеріалах докази та не перевірили обставини, які свідчать про те, що у військовослужбовця були поважні причини вчасно не з’явитися до військової частини для відбування військової служби, які пов’язані з його психічним станом та обстановкою, що склалася внаслідок запровадження на території України воєнного стану і проведення військових дій.
Позиція ККС
Скасовано рішення судів попередніх інстанцій та призначено новий розгляд у суді першої інстанції.
Обґрунтування позиції ККС
ККС встановив, що місцевий суд дійшов передчасного висновку про можливість проведення судового розгляду у скороченому порядку згідно з положеннями ч. 3 ст. 349 КПК, а також всупереч п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК, не надав належної оцінки мотивам вчинених злочинів.
Як убачається з вироку, місцевий суд, викладаючи у своєму рішенні встановлені під час судового розгляду фактичні обставини, зазначив, що військовослужбовець з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби, за відсутності поважних причин, 26.02.2022 не з’явився вчасно з лікувального закладу – лікарні з надання психіатричної допомоги до розташування військової частини. Тобто судом першої інстанції було встановлено, що до моменту вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК, обвинувачений проходив лікування у медичному закладі, де йому надавалася відповідна психіатрична допомога.
Проте, визнавши доведеним обвинувачення у цій частині, місцевий суд, за наявності даних, що можуть викликати сумніви щодо осудності чи обмеженої
осудності військовослужбовця, не пересвідчився у наявності в матеріалах
кримінального провадження висновку відповідного експертного дослідження
(судової психіатричної експертизи), проведення якого, в такому випадку,
відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 242 КПК є обов’язковим.
Постанова колегії суддів Першої судової палати ККС ВС від 06.04.2023 у справі № 495/1872/22 https://reyestr.court.gov.ua/Review/110144421