Деякі захисники в судових засіданнях поводяться, м’яко кажучи, некоректно по відношенню до представників сторони обвинувачення, постійно намагаючись принизити їх у професійному або в особистісному плані.
Про це Віра Михайленко, суддя Вищого антикорупційного суду заявила Юридичній газеті.
“Зауваження судді щодо дотримання елементарних правил поведінки в судовому засіданні наштовхується на «спіч» про ущемлення права на захист, нерівні умови зі стороною обвинувачення, адже «прокурора Ви, Ваша честь, не перебивали!» Так, прокурора не перебивали, адже він висловлювався по суті і не допускав у своєму виступі відвертих образ і хамовитих тез стосовно представників сторони захисту. Можливо, адвокат вважає таку свою поведінку епатажною, а в світлі сучасного тотального цькування суддів — навіть трендовою, однак зі сторони це виглядає, як банальна відсутність культури, гідності, професійної етики і цінностей”, зазначила суддя-спікер ВАКС.
Далі Михайленко зі стажем роботи суддею трохи більше одного року припускається порад в роботі адвокатів.
“Приємно, коли захисник ґрунтовно викладає свою позицію в письмовому вигляді з чіткими посиланнями на додані матеріали і подає її до початку судового засідання, а в процесі озвучує тези своєї доповіді і при дослідженні матеріалів акцентує увагу на тих чи інших відомостях, пов’язаних з його позицією. Колеги, повірте! — судді досліджують матеріали справи, в т. ч. письмові пояснення, заперечення захисника. Тому в їх зачитуванні під час судового засідання немає сенсу. Монотонне читання з паперу не лише призводить до витрачання процесуального ресурсу, а й розчиняє концентрацію уваги судді та інших учасників і робить процес нецікавим. Це саме стосується поширеного серед частини колег прагнення у кожному виступі з будь-якого питання висловитися про все і відразу, що також не сприяє ефективності захисту. Можливо, звучить незвично, але кримінальний процес — це динаміка, і він має бути цікавим для професійних гравців, залучених до нього.
Наступним у переліку вдосконалення співпраці є використання захисниками практики Європейського суду з прав людини. По‑перше, можливо, для когось і дивно, але судді знають практику ЄСПЛ, тому не треба цитувати у процесуальних документах або під час судового засідання рішення на декілька абзаців або однакові позиції з посиланням на різні рішення ЄСПЛ. У цьому просто немає потреби. Разом з тим, якщо вже доводиться використовувати конвенційні стандарти, то слід дотримуватися правила релевантності. Це правило полягає в тому, щоб рішення, на яке здійснюється посилання, стосувалося аналогічних або схожих обставин питання, що розглядається. Наприклад, при продовженні строку дії обов’язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, не треба посилатися на стандарти, вироблені Європейським судом для вирішення питання про тримання під вартою, а при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу, як мінімум, некоректним виглядає посилання на доведення поза розумним сумнівом (перелік можна продовжувати).
Як неодноразові повторювання своїх тезисів одним захисником, так і відтворення декількома адвокатами одних і тих же доводів не сприяє ефективності вирішення питання, а призводить лише до витрачання часу, в першу чергу, самих захисників (хоча коли гонорар «підв’язаний» під час, це економічно обґрунтовано). «Страшна таємниця» полягає в тому, що судді слухають і чують адвокатів, і до них з першого разу доходить зміст сказаного; якщо щось буде незрозуміло, суддя перепитає. Тому, якщо є необхідність закцентувати увагу судді на чомусь особливо, це можна виділити або інтонацією під час виступу, або один раз повторити у виступі за результатами судового засідання перед виходом суду до нарадчої кімнати. Остаточні позиції учасників за наслідками судового засідання — непогана можливість системно, комплексно і послідовно викласти позицію захисту на основі всіх наявних та досліджених матеріалів. Це абсолютно законний спосіб вплинути на формування внутрішнього переконання судді до постановлення судового рішення.
Окремі зауваження до креативу. Зрозуміло, що в нашому житті завжди є місце творчості. І це, до речі, цікаво, коли адвокат підходить до розв’язання правової проблематики нестандартно. Однак, колеги-творці, не забувайте, будь ласка, що у творчості має бути результат, прогнозований процесуальним законом. Тому вітається конструктивний креатив, у який логічно і послідовно «вписуються» норми КПК України. Не слід, наприклад, з метою оскарження неоскаржуваної постанови про відмову у задоволенні клопотання про проведення процесуальної (не слідчої) дії маскувати її під бездіяльність, яка може бути предметом оскарження в порядку п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України”, зазначила Михайленко.