Про проблеми кваліфікації кримінальних правопорушень проти довкілля розповів доктор юридичних наук, професор кафедри конституційного, міжнародного і кримінального права Донецького національного університету імені Василя Стуса Роман Мовчан під час заходу з підвищення професійного рівня адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ.
Лектор докладно проаналізував разом з учасниками проблеми кваліфікації кримінальних правопорушень проти довкілля, а саме:
1. Загальна характеристика кримінальних правопорушень проти довкілля.
2. Проблеми кримінальної відповідальності за незаконну порубку або незаконне перевезення, зберігання, збут лісу (стаття 246 КК).
3. Проблеми кримінальної відповідальності за незаконне зайняття рибним, звіринним або іншим водним добувним промислом (стаття 249 КК).
4. Проблеми кримінальної відповідальності за незаконне видобування корисних копалин та незаконної дії з бурштином (статті 240, 240-1 КК).
5. Проблеми кримінальної відповідальності за безгосподарське використання земель (стаття 254 КК).
6. Проблеми кримінальної відповідальності за забруднення або псування земель (стаття 239 КК).
7. Проблеми кримінальної відповідальності за незаконне заволодіння ґрунтовим покривом (статті 239-1, 239-2 КК).
8.Проблеми кримінальної відповідальність за знищення або пошкодження об’єктів рослинного світу (стаття 245 КК).
У рамках характеристики кримінальних правопорушень проти довкілля акцентовано на наступному:
1. Загальна характеристика кримінальних правопорушень проти довкілля
Кримінальні правопорушення проти довкілля передбачені розділом VIII Особливої частини КК України та охоплюють посягання на екологічну безпеку, землю, надра, атмосферне повітря, водні ресурси, рослинний і тваринний світ.
Лектор поділяє ці кримінальні правопорушення на п’ять основних груп:
→кримінальні правопорушення проти екологічної безпеки (статті 236–238, 253 КК);
→кримінальні правопорушення у сфері охорони земель (статті 239, 239-1, 239-2, 254 КК);
→кримінальні правопорушення у сфері охорони надр (статті 240, 240-1 КК);
→кримінальні правопорушення щодо охорони атмосферного повітря та вод (статті 241–244 КК);
→кримінальні правопорушення щодо охорони рослинного і тваринного світу (статті 245–252 КК).
Наведено статистику застосування норм про кримінальні правопорушення проти довкілля за 2022–2025 роки, яка демонструє кількість:
→облікованих кримінальних правопорушень;
→кримінальних проваджень, у яких повідомлено про підозру;
→кримінальних проваджень, направлених до суду.
Серед найпоширеніших кримінальних правопорушень проти довкілля у 2022–2026 роках найбільшу питому вагу мають:
1) незаконна порубка або незаконне перевезення, зберігання, збут лісу (ст. 246 КК);
2) незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом (ст. 249 КК);
3) безгосподарське використання земель (ст. 254 КК);
4) незаконні дії з бурштином (ст. 240-1 КК);
5) незаконне видобування корисних копалин (ст. 240 КК);
6) забруднення або псування земель (ст. 239 КК);
7) знищення або пошкодження об’єктів рослинного світу (ст. 245 КК);
8) незаконне заволодіння землями водного фонду (ст. 239-2 КК);
9) незаконне заволодіння ґрунтовим покривом (ст. 239-1 КК).
Структура справ, направлених до суду у 2025 році, свідчить, що найбільшу частку становлять провадження за статтями 246, 249, 254, 240, 239, 245, 239-1 та 239-2 КК України.
Окрему увагу лектор приділяє такій конструктивній ознаці складів екологічних кримінальних правопорушень, як створення небезпеки для життя, здоров’я людей чи довкілля. Чотири підходи судової практики до встановлення цієї ознаки:
→найбільш обґрунтованим є посилання на висновки експертів, у яких прямо встановлено створення небезпеки;
→поширеним, але проблемним є формальне констатування судами факту створення небезпеки без належного обґрунтування;
→неприйнятним є самостійне встановлення судами цієї ознаки без відповідних доказів;
→окремі суди вважають достатнім лише перевищення нормативів забруднення.
Судова практика:
➤вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 01.08.2023 у справі №452/2618/23, де небезпека для довкілля була підтверджена висновком експерта щодо незаконного видобування піщано-гравійної сировини;
➤вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 07.09.2023 у справі №545/3096/23, у якому незаконне зняття родючого шару ґрунту визнано таким, що створило небезпеку для довкілля на підставі експертного висновку.
2. Проблеми кримінальної відповідальності за незаконну порубку або незаконне перевезення, зберігання, збут лісу (стаття 246 КК)
Предметом кримінального правопорушення є:
→при незаконній порубці — дерева та чагарники;
→при незаконному перевезенні, зберіганні та збуті — незаконно зрубані дерева та чагарники.
Об’єктивна сторона охоплює:
→незаконну порубку дерев або чагарників;
→незаконне перевезення;
→незаконне зберігання;
→незаконний збут незаконно зрубаної деревини.
Для частини 1 ст. 246 КК обов’язковою ознакою є істотна шкода, тоді як щодо частини 3 законодавча конструкція є формальною і не пов’язує відповідальність із заподіянням істотної шкоди.
Предмет кримінального правопорушення:
→у 97,7 % випадків предметом є дерева;
→у 2,3 % — чагарники;
→серед листяних дерев найчастіше фігурують акація, дуб, клен, бук, ясен;
→серед хвойних — сосна, смерека, ялина.
Чи є сухостій предметом злочину?
Сухостій також є предметом злочину, оскільки:
1) буквальне тлумачення ст. 246 КК цього не виключає;
2) Постанова КМУ №665 передбачає такси за незаконне вирубування сухостійних дерев;
3) Санітарні правила в лісах України встановлюють обмеження щодо їх вирубування.
Судова практика:
➤вирок Маневицького районного суду Волинської області від 24.06.2022 у справі №164/598/21, де за ст. 246 КК кваліфіковано незаконну порубку сухостійних сосен та вільхи;
➤вирок Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 12.06.2012 у справі №0917/255/2012, у якому доводи про відсутність шкоди через вирубування сухостою були відхилені судом.
Не визнаються предметом ст. 246 КК:
→зелені насадження в межах населених пунктів, що не віднесені до лісів;
→дерева на приватних земельних ділянках;
→декоративні насадження;
→багаторічні сільськогосподарські насадження;
→хмиз;
→окремі дерева на присадибних, садових та сільськогосподарських землях.
Відмежування від злочинів проти власності:
Якщо особа незаконно заволодіває вже заготовленою або секвестрованою деревиною, відповідальність настає за злочини проти власності, а не за ст. 246 КК.
Судова практика:
➤вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 25.05.2016 у справі №453/79/16-к — викрадення секвестрованої деревини кваліфіковано за ч. 1 ст. 185 КК;
➤вирок Перечинського районного суду Закарпатської області від 19.05.2021 у справі №304/111/21 — аналогічна кваліфікація викрадення секвестрованих стовбурів дерев.
Якщо незаконна порубка поєднується з подальшим викраденням уже секвестрованої деревини, утворюється сукупність злочинів.
Судова практика:
➤вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 23.03.2011 у справі №1-370/11 — дії кваліфіковано за ст. 246 та ч. 1 ст. 185 КК;
➤вирок Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 01.04.2021 у справі №938/178/21 — незаконна порубка та подальше викрадення секвестрованої деревини також кваліфіковано за сукупністю ст. 246 та ст. 185 КК.
Ознаки незаконної порубки:
Порубкою визнаються:
→повне відокремлення дерева від кореня;
→викорчовування;
→пошкодження дерева до ступеня припинення росту.
Порубка є незаконною, якщо:
→здійснюється без лісорубного чи лісового квитка;
→за дозволом, виданим із порушенням закону;
→з порушенням місця, строків, кількості чи порід дерев;
→із порушенням правил проведення санітарних рубок.
Лектор звертає увагу на:
1) зміну поняття рубок переформування після прийняття постанови КМУ №454 від 23.04.2024 та її можливий вплив на зміст ст. 246 КК;
2) необхідність правильного визначення істотної шкоди за Таксами, затвердженими постановою КМУ №665;
3) залежність розміру шкоди від кількості, виду, діаметра, місця зростання, часу порубки та належності дерева до сиророслого чи сухостійного.
Судова практика щодо визначення шкоди:
Вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 04.12.2018 у справі №748/562/16-к: суд виправдав особу, оскільки сторона обвинувачення не перевірила належним чином кількість, породи та діаметр дерев, а також не призначила необхідних експертиз для визначення розміру шкоди.
3. Проблеми кримінальної відповідальності за незаконне зайняття рибним, звіринним або іншим водним добувним промислом (стаття 249 КК)
Стаття 249 КК України встановлює відповідальність за незаконне зайняття рибним, звіринним або іншим водним добувним промислом, якщо такі дії заподіяли істотну шкоду або вчинені за кваліфікуючих обставин. Найбільші проблеми кваліфікації пов’язані з визначенням предмета кримінального правопорушення, моменту закінчення злочину, встановленням істотної шкоди та відмежуванням кримінальної відповідальності від адміністративної.
Предметом кримінального правопорушення є водні біоресурси, які перебувають у природному стані. Незаконне добування риби, інших водних живих ресурсів або водних тварин із порушенням установлених правил утворює склад кримінального правопорушення лише за наявності ознак, передбачених ст. 249 КК.
Об’єктивна сторона полягає у незаконному зайнятті:
→рибним промислом;
→звіриним промислом;
→іншим водним добувним промислом.
Незаконність може полягати у здійсненні промислу без дозволу, у заборонених місцях чи в заборонений період, із застосуванням заборонених знарядь лову або із перевищенням установлених норм добування.
Однією з найскладніших проблем є встановлення істотної шкоди. Для цього враховується:
→кількість незаконно добутих водних біоресурсів;
→їх вид;
→розмір заподіяних збитків;
→застосування затверджених Кабінетом Міністрів України такс для обчислення шкоди;
→інші обставини, що характеризують суспільну небезпечність діяння.
Проблемні питання кваліфікації:
1) встановлення моменту закінчення кримінального правопорушення;
2) оцінки використання заборонених знарядь лову;
3) правильного визначення розміру заподіяної шкоди;
4) розмежування адміністративної та кримінальної відповідальності залежно від наслідків вчиненого.
4. Проблеми кримінальної відповідальності за незаконне видобування корисних копалин та незаконні дії з бурштином (статті 240, 240-1 КК)
Статті 240 та 240-1 КК України спрямовані на охорону надр як об’єкта права власності Українського народу та забезпечення раціонального використання природних ресурсів. Основні проблеми кваліфікації виникають при визначенні предмета кримінального правопорушення, встановленні факту незаконного видобування, розмежуванні адміністративної та кримінальної відповідальності, а також при визначенні наслідків у вигляді створення небезпеки для довкілля.
Предметом злочину є:
→корисні копалини загальнодержавного або місцевого значення;
→бурштин;
→інші ресурси надр, визначені законодавством.
Для кваліфікації має значення, що видобування здійснюється без спеціального дозволу або з порушенням установленого порядку користування надрами.
Незаконним є видобування:
→без спеціального дозволу;
→з порушенням умов спеціального дозволу;
→на ділянках, які не були надані у користування;
→із застосуванням способів, що суперечать вимогам законодавства.
Окремо підкреслюється необхідність встановлення факту створення небезпеки для життя, здоров’я людей або довкілля, якщо така ознака передбачена відповідною частиною статті.
Незаконні дії з бурштином:
Стаття 240-1 КК охоплює:
→незаконне видобування бурштину;
→незаконне перевезення;
→незаконне зберігання;
→незаконний збут;
→незаконну переробку бурштину.
При кваліфікації необхідно встановити незаконне походження бурштину та відповідні дії винної особи.
Під час розслідування особливе значення мають:
→висновки експертів;
→визначення обсягу незаконно видобутих корисних копалин;
→встановлення розміру шкоди;
→підтвердження створення небезпеки для довкілля.
Саме експертні дослідження є основним доказом при встановленні ознак складу кримінального правопорушення.
Судова практика:
➤вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 01.08.2023 у справі №452/2618/23, де експертизою підтверджено створення небезпеки для довкілля внаслідок незаконного видобування піщано-гравійної суміші;
➤вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 07.09.2023 у справі №545/3096/23, у якому встановлено створення небезпеки для довкілля внаслідок незаконного зняття родючого шару ґрунту, що підтверджено висновком експерта.
Наведені судові рішення демонструють необхідність доведення саме створення небезпеки для довкілля за допомогою належних доказів, насамперед висновків судових експертиз.
5. Проблеми кримінальної відповідальності за безгосподарське використання земель (стаття 254 КК)
Стаття 254 КК України передбачає відповідальність за безгосподарське використання земель, яке спричинило тривале зниження або втрату їх родючості, виведення земель із сільськогосподарського обігу, змивання гумусного шару, порушення структури ґрунту чи інші тяжкі наслідки. На практиці найбільші труднощі виникають при встановленні об’єктивної сторони кримінального правопорушення, причинного зв’язку між діями особи та наслідками, а також при визначенні змісту поняття «безгосподарське використання земель».
Об’єктивна сторона:
Безгосподарське використання земель проявляється у порушенні правил їх експлуатації, невиконанні обов’язкових заходів щодо охорони земель, що призводить до погіршення якісного стану земельних ділянок.
Для кваліфікації за ст. 254 КК обов’язковим є встановлення суспільно небезпечних наслідків та причинного зв’язку між ними і поведінкою винної особи.
Основні проблеми кваліфікації:
1) встановлення факту саме безгосподарського використання земель, а не інших порушень земельного законодавства;
2) визначення моменту настання кримінальної відповідальності;
3) розмежування адміністративної та кримінальної відповідальності;
4) доведення тривалого погіршення стану земель;
5) встановлення причинного зв’язку між порушенням правил використання земель і негативними наслідками.
Особливе значення мають результати земельно-технічних, екологічних та ґрунтознавчих експертиз, які підтверджують характер пошкоджень земель та їх причини.
6. Проблеми кримінальної відповідальності за забруднення або псування земель (стаття 239 КК)
Стаття 239 КК України встановлює відповідальність за забруднення або псування земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров’я людей або довкілля, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи довкілля або спричинило інші передбачені законом наслідки.
Найбільші труднощі виникають при встановленні ознаки створення небезпеки, визначенні причинного зв’язку та доведенні факту забруднення земель.
Предмет кримінального правопорушення:
Предметом є землі України незалежно від форми власності та їх цільового призначення.
Забруднення може відбуватися шляхом внесення шкідливих речовин, хімічних сполук, промислових або побутових відходів, інших небезпечних матеріалів.
Псування земель полягає у погіршенні їх природних властивостей, що впливає на можливість їх подальшого використання.
Створення небезпеки як обов’язкова ознака:
Саме встановлення створення небезпеки є одним із найскладніших питань правозастосування.
Чотири підходи судової практики:
1) встановлення небезпеки на підставі висновку судової експертизи;
2) формальне констатування судами факту створення небезпеки;
3) самостійне визначення судами наявності небезпеки без належних доказів;
4) встановлення небезпеки лише через перевищення нормативів забруднення.
Найбільш правильним підходом є підтвердження цієї ознаки саме висновками експертів.
Для доведення складу кримінального правопорушення необхідно встановити:
→характер забруднюючих речовин;
→джерело забруднення;
→площу забруднених земель;
→причинний зв’язок між діями особи та наслідками;
→створення небезпеки для життя, здоров’я людей або довкілля.
Вирішальне значення мають екологічні, інженерно-екологічні та ґрунтознавчі експертизи.
Судова практика:
➤вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 01.08.2023 у справі № 452/2618/23, у якому створення небезпеки для довкілля було підтверджене експертним висновком;
➤вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 07.09.2023 у справі № 545/3096/23, де суд визнав доведеним створення небезпеки для довкілля на підставі висновку експерта щодо незаконного зняття родючого шару ґрунту.
7. Проблеми кримінальної відповідальності за незаконне заволодіння ґрунтовим покривом (статті 239-1, 239-2 КК)
Статті 239-1 та 239-2 КК України встановлюють кримінальну відповідальність за незаконне заволодіння ґрунтовим покривом (поверхневим шаром) земель та незаконне заволодіння землями водного фонду в особливо великих розмірах. Основними проблемами кваліфікації є визначення предмета кримінального правопорушення, встановлення незаконності вилучення ґрунтового покриву, визначення наслідків та доведення створення небезпеки для довкілля.
Предметом кримінального правопорушення є:
→родючий шар ґрунту (поверхневий шар земельної ділянки);
→землі водного фонду у випадках, передбачених ст. 239-2 КК.
Кримінальна відповідальність настає саме за незаконне заволодіння ґрунтовим покривом, а не за будь-яке порушення правил користування земельними ресурсами.
До об’єктивної сторони належать:
→незаконне зняття родючого шару ґрунту;
→незаконне переміщення або заволодіння ним;
→порушення спеціального порядку проведення земляних робіт;
→інші дії, що порушують встановлений режим охорони земель.
Для правильної кваліфікації необхідно встановити незаконність таких дій, обсяг вилученого ґрунту та наслідки для довкілля.
Основні проблеми кваліфікації:
1) відмежування кримінальної відповідальності від адміністративної;
2) встановлення причинного зв’язку між вилученням ґрунту та негативними наслідками;
3) підтвердження створення небезпеки для довкілля;
4) використання спеціальних знань для визначення характеру пошкодження земель.
Особливе значення мають висновки екологічних та ґрунтознавчих експертиз.
Судова практика:
Вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 07.09.2023 у справі № 545/3096/23: у якому створення небезпеки для довкілля внаслідок незаконного зняття родючого шару ґрунту підтверджено висновком експерта. Саме цей приклад використовується як підтвердження необхідності доведення зазначеної ознаки належними доказами.
8. Проблеми кримінальної відповідальності за знищення або пошкодження об’єктів рослинного світу (стаття 245 КК)
Стаття 245 КК України передбачає відповідальність за знищення або пошкодження об’єктів рослинного світу. Ця норма спрямована на охорону природних екосистем та забезпечення збереження рослинного світу.
Основні труднощі правозастосування пов’язані з визначенням предмета кримінального правопорушення, встановленням способу вчинення діяння, наслідків та відмежуванням від суміжних складів кримінальних правопорушень.
Предметом кримінального правопорушення є об’єкти рослинного світу, які перебувають під охороною закону.
До них належать:
→ліси;
→захисні лісові насадження;
→інші природні рослинні комплекси;
→рослинність, що має екологічне значення.
Об’єктивна сторона полягає у:
→знищенні об’єктів рослинного світу;
→їх пошкодженні;
→інших діях, які призводять до негативних наслідків для природного середовища.
При цьому обов’язковим є встановлення всіх ознак складу кримінального правопорушення та причинного зв’язку між діями особи і заподіяними наслідками.
Основні проблеми кваліфікації:
1) відмежування ст. 245 КК від незаконної порубки лісу (ст. 246 КК);
2) встановлення факту саме знищення або пошкодження рослинного світу;
3) визначення характеру та обсягу заподіяної шкоди;
4) підтвердження наслідків спеціальними експертними дослідженнями.
Для правильного застосування ст. 245 КК вирішальне значення мають висновки відповідних судових експертиз та екологічних досліджень.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.