7 липня 2026 року Третя секція Європейського суду з прав людини одноголосно ухвалила рішення у справі «Гюнана проти Болгарії» (заява № 54549/22), встановивши порушення статті 3 Конвенції (заборона катування) як у процесуальному, так і в матеріальному аспекті — через неефективне розслідування побиття заявника в поліції та визнання самого факту жорстокого поводження доведеним.
Обставини справи
Заявник — громадянин Туреччини Ремзі Гюнана. 18 серпня 2019 року на болгарсько-турецькому кордоні митники виявили 38 пакетів героїну в автомобілі громадянина Німеччини В.Р., якого затримали за наркоторгівлю. Під час допиту В.Р. вказав на заявника як на спільника і за ініціативою слідчих зателефонував йому, вигадавши раптову проблему зі здоров’ям, щоб заманити його забрати автомобіль до міста Хасково.
24 серпня 2019 року близько 14:00 таксі із заявником зупинив поліцейський патруль на в’їзді до Хасково. Заявника затримали й доставили до відділку поліції, де він перебував під вартою 24 години. Того ж дня його оглянув лікар швидкої допомоги, який не зафіксував жодних скарг і визнав можливим подальше тримання під вартою.
25 серпня 2019 року заявнику пред’явили обвинувачення у співучасті в наркоторгівлі. Того ж дня, о 15:50, під час доставлення до слідчого ізолятора Хасково, наглядачі під час особистого обшуку виявили на тілі заявника численні синці й зафіксували їх у спеціальному формулярі зі схемою тіла: на грудях — на лівій руці, ребрах справа, з обох боків тазу; на спині — на лівому вусі, черепі, потилиці, правій руці та ребрах з обох боків. Заявник не пояснив, хто і коли завдав йому цих ушкоджень.
26 серпня 2019 року начальник слідчого ізолятора, згідно з наказом заступника міністра юстиції, направив листа до окружної прокуратури Хасково з інформацією про виявлені тілесні ушкодження, доданими формуляром і схемою. Лист надійшов 27 серпня 2019 року — після чого прокуратура жодних дій не вжила.
Майже два роки бездіяльності до відкриття перевірки
Лише 26 лютого 2021 року, під час першого судового засідання у кримінальній справі проти нього, заявник — уже за допомогою нового адвоката, обраного самостійно, — публічно заявив, що його побили кілька поліцейських, зокрема з використанням електрошокової кийки. Присутній у засіданні прокурор підтвердив, що прокуратура володіла документами про виявлені тілесні ушкодження, зазначивши водночас, що заявник не пояснив їх походження.
19 березня 2021 року новий адвокат заявника звернувся до генеральної прокуратури з вимогою здійснити контроль за бездіяльністю окружної прокуратури Хасково та відкрити кримінальне провадження. Лише 28 квітня 2021 року — тобто майже через два роки після виявлення тілесних ушкоджень — окружна прокуратура Хасково відкрила попередню перевірку, доручивши її… інспектору поліції того самого відділку Хасково, де служили поліцейські, яких підозрювали в побитті.
Перше рішення прокуратури про відмову та його скасування
Слідчий зібрав документи про затримання заявника, допитав двох поліцейських, які його затримували (обидва заперечили застосування фізичної сили), а також перекладачку, яка не пам’ятала жодних деталей затримання. У власних поясненнях заявник детально розповів, що його били четверо чоловіків і жінка в цивільному одязі в кімнаті на другому поверсі відділку впродовж приблизно 50 хвилин, використовуючи кулаки, ноги та електрошокову кийку; за його словами, один з поліцейських, які його били, згодом свідчив на його кримінальному процесі.
2 вересня 2021 року окружна прокуратура Хасково відмовила у відкритті кримінального провадження через відсутність достатніх даних. 11 листопада 2021 року прокурор обласної прокуратури Хасково скасував цю постанову, визнавши необхідним призначити судово-медичну експертизу і вказавши, що з міркувань неупередженості розслідування мало проводити не відділення поліції Хасково, а дирекція внутрішньої безпеки МВС.
Висновок експерта: документи не дозволяють встановити нічого
Новий слідчий з дирекції внутрішньої безпеки МВС призначив судово-медичну експертизу на основі наявних документів. Експерт дійшов висновку, що інформація у формулярі та схемі тіла не дає можливості відповісти на жодне з поставлених питань: формуляр не містив опису загального стану особи, медичних висновків чи діагнозу і не був підписаний лікарем, а схема тіла не містила опису форми, розміру чи кольору жодного із зафіксованих синців.
21 березня 2022 року окружна прокуратура вкотре відмовила у відкритті кримінального провадження — рішення послідовно підтримали обласна прокуратура Хасково (6 червня 2022 року) та прокуратура при апеляційному суді Пловдива (19 липня 2022 року). Прокурори визнали попередню перевірку незалежною та вичерпною, зауваживши, що за відсутності належно оформлених медичних документів неможливо встановити походження й час виникнення синців, а заявник до того ж заявив про побиття лише через півтора року після затримання.
Доля кримінальної справи проти заявника
23 вересня 2021 року обласний суд Хасково визнав заявника винним у співучасті в наркоторгівлі та призначив 13 років позбавлення волі. Однак 23 червня 2022 року апеляційний суд Пловдива скасував цей вирок і виправдав заявника; 2 березня 2023 року Верховний касаційний суд залишив виправдувальне рішення без змін.
Після виправдання заявник подав цивільний позов про відшкодування шкоди за незаконне кримінальне переслідування. 19 червня 2024 року Софійський міський суд задовольнив позов, присудивши 150 000 болгарських левів (близько 76 694 євро); 30 квітня 2025 року апеляційний суд Софії зменшив суму компенсації до 90 000 левів (близько 46 016 євро). Заявник подав касаційну скаргу, і станом на квітень 2026 року справа перебувала на розгляді Верховного касаційного суду.
Оцінка Суду щодо ефективності розслідування
Суд нагадав усталені критерії ефективного розслідування за статтею 3 Конвенції: оперативність, здатність встановити, чи було застосування сили виправданим, ретельність збирання доказів та можливість реальної участі потерпілого. Він встановив, що вже сам факт виявлення дев’яти синців на тілі заявника одразу після 24-годинного перебування під вартою поліції створював достатню підставу для підозри у жорстокому поводженні, яка вимагала розслідування — навіть без формальної скарги від самого заявника.
Суд визнав пояснення заявника щодо запізнення зі скаргою обґрунтованим: він перебував під вартою в чужій країні, не володів болгарською мовою, а спілкування з призначеним захисником, який не говорив турецькою, потребувало перекладача. Водночас Суд наголосив: органи влади повинні були відкрити офіційне розслідування одразу після отримання повідомлення зі слідчого ізолятора — незалежно від наявності формальної скарги.
Ключовий висновок Суду: майже дворічна пасивність прокуратури (з 27 серпня 2019 року до 28 квітня 2021 року) сама по собі підірвала ефективність подальшої перевірки. Через тривалий час судмедексперт вже не міг встановити механізм виникнення синців — оскільки сама рана давно зникла, а первинні документи не містили достатніх медичних деталей. Так само постраждала й якість свідчень: перекладачка, яка була присутня в перші години затримання, заявила, що взагалі нічого не пам’ятає про справу заявника.
Суд також розкритикував саму перевірку по суті: слідчі обмежилися збором наявних документів і допитом лише двох поліцейських-конвоїрів та перекладачки, не спробувавши встановити й допитати інших співробітників відділку поліції Хасково, присутніх того дня, — попри те, що заявник детально описав кількість нападників, тривалість побиття та вказав на конкретне приміщення.
Висновок щодо матеріального аспекту статті 3
Суд нагадав власний усталений принцип: коли події, що є предметом спору, повністю чи значною мірою відомі виключно органам влади — як у випадку особи під вартою поліції, — будь-яке тілесне ушкодження, виявлене протягом цього періоду, породжує вагому презумпцію факту, а тягар доведення протилежного переходить на державу-відповідача.
Оскільки уряд Болгарії не надав переконливого пояснення походження виявлених ушкоджень, а розслідування виявилося неспроможним встановити альтернативну версію подій, Суд визнав: з огляду на кількість і розташування синців на тілі заявника, він був підданий нелюдському поводженню з боку поліції — тобто встановив порушення статті 3 Конвенції також у її матеріальному аспекті.
Компенсація
Суд присудив заявнику 7500 євро моральної шкоди. Вимог про компенсацію судових витрат заявник не подавав.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.