Та обставина, що відчужувача за спадковим договором відвідував соціальний працівник, не дає підстав для висновку про невиконання набувачем майна умов спадкового договору

07 квітня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання спадкового договору.

Суд установив, що ОСОБА_1 , якому належить квартира,та ОСОБА_2 уклали спадковий договір, за яким ОСОБА_1 зобов’язалася передати після своєї смерті ОСОБА_2 квартиру за умови виконання набувачем розпоряджень, передбачених у пунктах 6.1, 6.2 договору.

Відповідно до цих пунктів на набувача покладаються такі обов’язки:

  • – забезпечення відчужувача необхідними продуктами харчування та одягом за його рахунок;
  • – забезпечення відчужувача належними лікувальними засобами згідно з рецептами лікарів незалежно від їх вартості за рахунок його коштів та в разі необхідності за рахунок коштів, які належать особисто набувачу майна.

Також установлено, що впродовж дії спадкового договору ОСОБА_1 за місцем свого проживання обслуговувалась соціальним працівником ОСОБА_6, яка відвідувала позивача щопонеділка та щочетверга.

Рішенням районного суду в задоволенні позову відмовлено.

Постановою апеляційного суду рішення районного суду скасовано та ухвалено нове, яким розірвано спадковий договір,укладений між сторонами у справі, оскільки відповідач допустила істотне порушення умов спадкового договору та не виконала розпорядження відчужувача щодо належного забезпечення харчуванням і лікуванням, а також зазначено, що в період чинності спадкового договору позивача щопонеділка та щочетверга відвідувала соціальний працівник ОСОБА_6, яка займалася забезпеченням ОСОБА_1 ліками та продуктами харчування.

Верховний Суд не погодився з таким висновком апеляційного суду з огляду на таке.

За змістом положень статті 1308 ЦК України спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень.

Згідно з частинами першою, другою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, а й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Установивши, що позивач не надала суду належних і допустимих доказів на підтвердження факту невиконання відповідачем розпоряджень відчужувача за спадковим договором, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Та обставина, що відчужувача за спадковим договором відвідував соціальний працівник,сама по собі не дає підстав для висновку про невиконання набувачем майна умов спадкового договору.

Постановою Верховного Суду від 07 квітня 2021 року постанову Житомирського апеляційного суду від 26грудня 2018 року скасовано, рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 04 жовтня 2018року залишено без змін.

Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі No 280/1380/17 (провадження No 61-2069св19) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/96243502